Держава вчергове провалила приватизацію Об'єднаної гірничо-хімічної компанії

В останній день нинішнього літа держава хотіла показати приклад прозорої приватизації. Об’єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК) планували пустити з молотка з не меншим ефектом, ніж «Криворіжсталь» у 2005 році. З тим же апломбом і в прямій трансляції. Але не склалося… Аукціон перенесли на 29 жовтня. Що пішло не так – розбирався GMK Center.

Набити ціну

Приватизацію ОГХК постійно пересували фактично з 2017 року. Однак у нинішньому випадку держава підійшла до приватизації з усією серйозністю. Як обґрунтування високої стартової ціни активу називалися:

  1. Прибуткова діяльність;
  2. Фонд державного майна вперше домігся зняття грифа «Для службового користування» з даних про запаси корисних копалин на родовищах ОГХК;
  3. Компанія активно інвестувала в нове обладнання і техніку;
  4. Приблизно за місяць до аукціону Держгеонадр передала ОГХК спецдозвіл на розробку селищанський родовища титанових руд у Житомирській області від Межиріченського ГЗК, що входить в Group DF.

Сумнівні рухи

Те, що з приватизаційним аукціоном щось не в порядку, стало зрозуміло заздалегідь. Наприклад, 20 серпня за поданням Фонду держмайна уряд несподівано призначив нового в.о. голови правління ОГХК. Раніше він керував компанією «Петро-Консалтинг», яка судилася з Держгеонадр за літієве родовище в Кіровоградській області. При цьому в ФДМ зміну керівництва назвали «плановою ротацією».

Більш того, представники галузі прямо говорили про фіктивність конкурсу.

«Мені відомі фіналісти конкурсу на придбання ОГХК. Фіналісти дуже смішні! Точніше «Фунти», що прикривають реальних претендентів на купівлю держпакета акцій. А ще точніше – фактично одного покупця! Компанії зі світовими іменами, всі стратегічні інвестори, про яких твердив керівник ФДМ пан Сенниченко, як я й передбачав, виявилися блефом. ОГХК виявилася до приватизації повністю не готова», – писав Андрій Бродський, генеральний директор ВКФ «Велта».

Не менш сумнівним є рішення щодо Селищанської ділянки. Воно має тривалі судові перспективи з огляду на погану історію судів держави з Group DF щодо Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК). Такий прецедент може обнулити інтерес частини інвесторів до активу.

«Будь-яких законних підстав для перегляду підсумків аукціону щодо Селищанської ділянки немає. Юридична служба титанового бізнесу Групи оскаржить незаконне рішення Держгеонадр у суді і, якщо буде потрібно, буде відстоювати свої законні права в міжнародних судах. Порушуючи закон і навмисне вплутуючись ОГХК у довгі судові розгляди, державні чиновники відлякують потенційних покупців ОГХК і знижують її вартість», – відзначають у Group DF.

У вигляді хорошої міни за поганої гри організатори аукціону оголосили про необхідність додаткового часу для оцінки інвесторами активу.

«Додатковий час дасть змогу потенційним учасникам – зокрема провідним міжнародним компаніям – завершити аналіз даних про підприємство та зробити власні розрахунки, узгодити інвестиційні проєкти і належним чином підготувати заявки для участі в аукціоні», – пояснили в ОГХК.

Зауважимо, ФДМ вніс необхідні документи в уряд 27 квітня. Кабмін затвердив умови конкурсу тільки 16 червня. Хто заважав виділити більше часу – питання відкрите.

Потенційні учасники

Раніше ФДМ повідомляв про понад десяток зацікавлених у титановому активі. Після попередніх переговорів 18 (з них 12 іноземних) потенційних інвесторів підписали договір про нерозголошення, а близько десятка активно здійснювали due diligence ОГХК.

За даними ресурсу Nadra.info, серед претендентів були Група ТАС, ВКФ «Велта», UMG Investments, «Конкорд Консалтинг» та ін. Серед іноземних учасників були Arima Minerals FZ (Індія), Boldman Group International і EAS Advisors (США), Chun Can Capital і MDC Capital Management (ОАЕ), Sojitz Corporation (Японія), Noble Resources (КНР) та ін.

У підсумку ж повне фіаско – претендентів було лише три: нікому не відомі компанії ТОВ «Стугна Лімітед» (Україна), ТОВ «Нортленд капітал партнер Лімітед» (Велика Британія) і ТОВ «Тінвест» (Україна). За даними заступника голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Роксолани Підласої, одна з компаній-претендентів пов’язана з Дмитром Фірташем (Group DF). Двоє заявників не змогли подати повний пакет документів, а один не зробив обов’язковий внесок для участі в аукціоні.

Серед претендентів не було найбільших світових виробників двоокису титану: Chemours, Venator, Tronox, Kronos, Lomon-Billions, Precheza, Fuji Titanium Industry. Більше того, низка потенційних українських учасників ще до перенесення терміну аукціону з різних причин втратили до нього інтерес.

Незважаючи ні на що, організатори впевнені в привабливості активу й очікують від жовтневого аукціону високого інтересу з боку інвесторів.

«У майбутньому аукціоні приватизації візьмуть участь понад 5 великих міжнародних компаній і як мінімум три українські фінансово-промислові групи. Також у вересні ми плануємо провести додаткові презентації для іноземних інвесторів у Лондоні та Нью-Йорку», – заявив Віталій Струков, керуючий партнер BDO Корпоративні фінанси.

Ціна питання

Виставлена на приватизацію ОГХК окремо не коштуватиме дорого. Головна цінність цього активу може бути розкрита в рамках вертикально-інтегрованої структури. Але власник (держава) налаштований продати цей актив незважаючи ні на що. Стартова ціна – 3,7 млрд грн. Нагадаємо, восени 2019 року ФДМ виставляв стартову ціну за ОГХК на рівні 2,1 млрд грн.

«Основним показником для оцінки ринкової вартості є EBITDA. За активи в Україні інвестори не платять мультиплікатор до EBITDA більше 4,0. Тому отримати за цей актив більше 2 млрд грн – малоймовірно. Стратегічний інвестор може заплатити більше, якщо він бачить чіткий план, як швидко наростити результати компанії», – зазначив Андрій Глущенко, аналітик GMK Center.

Нагадаємо, чистий прибуток ОГХК в 2020 році зросла в 4,2 раза – до 369,2 млн грн. У 2018-2019 рр. фінрезультат був на рівні 114,9 і 87,9 млн грн відповідно. У першому кварталі поточного року чистий прибуток компанії становив 114,1 млн грн.

Новий поворот

Титанова галузь України може на офіційному рівні отримати преференції. Наприкінці липня президент України Володимир Зеленський підписав указ №306/2021, яким ввів у дію рішення РНБО від 16 липня «Про стимулювання пошуку, видобутку й збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави». Одним з його пунктів значиться розробка та прийняття в тримісячний термін держпрограми розвитку титанової галузі України, яка передбачає преференції.

Утім, ще восени 2020 року Українська інститут майбутнього представив стратегію «Україна 2030. Новий титановий лідер світової індустрії». Документ передбачає створення в нашій країні умов для розвитку титанового галузі та формування замкнутого циклу виробництва. Програму розробляли під проєкт компанії «Велта», але була спрямована на підтримку всієї титанової галузі. Примітно, що «Велта» обіцяє будувати своє виробництво і в ОАЕ, і в Україні.

Титановий холдинг

Зараз у держвласності перебувають кілька виробничих активів: ЗТМК, «Сумихімпром» і сировинна ОГХК. Держава прагне до участі в міжнародних ланцюжках поставок «металів майбутнього», до яких належить і титан. З урахуванням таких намірів логічною і здоровою видається ідея створення титанового держхолдингу, яку озвучував Мінстратегпром. Можливий склад цього холдингу в міністерстві бачать таким: ЗТМК, Інститут титану, «Сумихімпром» та ін.

У зв’язку з цим продаж єдиного сировинного титанового держактиву в особі ОГХК здається нелогічним. Титановий держхолдинг без сировини втрачає якщо не весь сенс, то значну частину цінності, яку може мати вертикальна інтеграція. Однак зараз справа виглядає таким чином, що ідея титанового держхолдингу може виявитися мертвонародженою. Адже влада щосили намагається «здихатися» держактивів.

«Україна як держава нічого не виграє, продавши ОГХК найбільш благополучному інвестору, поки той не побудує в Україні титановий переділ», – раніше відзначав Дмитро Гордейчук, директор ІА «Інфоіндустрія».

Цікаво, що ОГХК, за деякими оцінками, видобуває руду для виробництва 20 тис. т титанового сировини на рік. При цьому проєктна потужність ЗТМК сягає тих самих 20 тис. т губчастого титану на рік. Однак через зношеність виробничих потужностей підприємство може випускати 10 тис. т, а за фактом у 2012-2019 рр. виробництво знизилося з 12 тис. т до 6 тис. т.

Не потрібно бути експертом, щоб розуміти: новий власник ОГХК навряд чи буде будувати свій переділ. Україна не надто інвестиційно приваблива для створення нових виробництв. А держава поки не оголошувала наміру продавати ЗТМК і «Сумихімпром». Тим більше що в обох випадках є й будуть великі юридичні та/або фінансові проблеми.