Держава нічого не виграє від продажу ОГХК, поки в країні не буде титанового переділу

Українці припинили мріяти про космос і вже не хочуть бути космонавтами. Так коротко можна охарактеризувати стан титанової галузі України. У ній немає системи, державності, якщо хочете.

А що ж у світі? Ілон Маск відправляє в космос корабель Crew Dragon, за запуском якого стежать мільярди, і хвалить досягнення української інженерної думки часів СРСР, які дали змогу вперше запустити людину в космос.

Титан – метал для освоєння нових планет. З нього роблять космічні кораблі, літаки. Це далеко не все, на що здатний цей особливо міцний і водночас легкий метал, який Україна майже не виробляє. Наша країна володіє 12% світових запасів титанової сировини. Але частка України на глобальному титановому ринку мізерна. Чому?

Тому що Україна застрягла на рівні сировинного придатка. Титанову сировину виробляють філії Об’єднаної гірничо-хімічної компанії – Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК. І от держава вирішила: позбудьмося цього активу. Приватизуємо! Зацікавлені в цьому підприємстві бізнесмени затамували подих і чекають, кому дістанеться компанія.

Так, вона прибуткова. Так, високомаржинальна. Так, регулярно розкрадається часто змінюваним менеджментом. Так, їй потрібен справжній господар-власник, щоб це припинити.

Але що чекає на компанію після приватизації? Знову бути сировинним придатком? Для Ілона Маска? Для Китаю? Росії?

Насправді Україна як держава нічого не виграє, продавши Об’єднану гірничо-хімічну компанію навіть найблагополучнішому інвестору, доки той не побудує в Україні титановий переділ.

Переділ, який дасть можливість перейти від доходу в $250-300 за тонну ільменіту до $9000-11 000 за тонну титанової губки, наприклад. Зауважу: те, що виробляють на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті, не має значення – стара технологія, енерго- і матеріаломістка. Якість неконкурентна.

Головна біда України в тому, що ми, маючи такі запаси титану, не навчилися їх використовувати самі на повну. Освоювати їх так, як це роблять японці або американці.

А за титаном – майбутнє. Якщо раніше людина добувала золото, щоб вважатися багатою на цій планеті, то зараз вона видобуває титан, щоб залишити її в пошуках життя на інших планетах. Чи будуть українці в цьому процесі, чи опиняться на його узбіччі – вирішувати політикам. Не завадило б їм при цьому мати здоровий егоїзм, державне мислення і системність у підходах до цього бізнесу.