Поточне завантаження підприємств галузі в середньому варіюється в межах 30-70%

Після провального минулого року українська ливарна галузь у 2023 році почала відновлювати виробничі показники, однак вони поки що далекі від двійчастого рівня. Попри важливість продукції галузі для українського ОПК, отримання замовлень стикається зі значною бюрократією. При цьому діалог із держвладою – головним замовником продукції оборонного призначення – йде важко, і навіть зміна керівництва Мінстратегпрому в березні 2023 року суттєво не вплинула на ситуацію.

Поточна ситуація

Наразі в ливарній галузі спостерігається зростання виробництва порівняно з величезним падінням (у середньому на 50-70%), яке ми мали у 2022 році. Очікується, що за результатами 2023 року ливарна галузь виробить 350-400 тис. т продукції, але точні цифри будуть відомі протягом І кварталу 2024 року. У 2022 році випуск ливарної продукції становив приблизно 300 тис. т.

Ливарна галузь гнучкіша, ніж, наприклад, металургійні підприємства за необхідною інфраструктурою та обладнанням. Багато ливарних підприємств ще 2022 року перемістили свої потужності в безпечні райони і порівняно швидко перезапустили виробництво. При цьому вони були змушені переорієнтуватися на випуск іншої продукції та інші ринки збуту. Також вони поки далекі до виходу на свою повну потужність. Поточне завантаження підприємств ливарної галузі різниться, але в середньому воно перебуває в діапазоні 30-70%.

Водночас важким ударом по галузі стало припинення роботи багатьох великих підприємств, що знаходяться в прифронтових регіонах і які перемістити в інші регіони фізично неможливо через велику кількість великогабаритного обладнання.

Підприємства галузі намагаються розвивати експорт продукції, але багатьох потенційних замовників відлякує війна в країні та її наслідки – логістичні труднощі, безліч форс-мажорних чинників, що впливають на виробничі можливості тощо.

При цьому навіть у нинішніх умовах підприємства впроваджують технологічні новації, покращують виробничі процеси тощо, що позитивно впливає на якість продукції.

Оборонні нюанси

У поточних умовах порятунком для підприємств галузі є оборонні замовлення, попит від ОПК високий. Саме зараз широкий асортимент ливарної продукції потрібен українському ОПК – від комплектуючих до озброєнь і техніки до захисних споруд. Потенціал галузі задіяний далеко не повністю, тому ми радше говоримо про можливості, ніж про реальний внесок ливарних підприємств у посилення обороноздатності.

Фактором стримування виробництва оборонної продукції є наявність безлічі посередників, які заважають налагодженню прямих контактів між ливарниками та підприємствами ОПК. Також створюються штучні проблеми в проходженні проєктної та технологічної документації при просуванні та освоєнні “оборонкою” ливарної продукції.

Хочу наголосити, що нині галузь розвивається тільки завдяки ініціативності керівників ливарних підприємств і професіоналізму інженерно-технічного персоналу, які намагаються “пробивати” всі бюрократичні стіни і пропонують ринку свою продукцію. Багато хороших ініціатив і починань губить бюрократія та інші перешкоди в середовищі потенційних замовників, зокрема в ОПК.

Діалог із владою

Для ливарних підприємств зараз вкрай важливий діалог із владою, оскільки саме вона координує роботу підприємств ОПК, а також кількість і характер оборонних замовлень. Сьогодні діалогу практично немає – кожен працює сам по собі. Навіть зміна керівництва Мінстратегпрому як ключового держоргану, що відповідає за промисловість, істотно не змінила ситуацію.

Виконавча влада часто генерує якісь рішення, які ні до чого не приводять, тому що їх ухвалюють відірвано і без урахування можливостей реального сектора економіки. При цьому продукція вкрай необхідна державі для посилення обороноздатності та післявоєнного відновлення інфраструктури.

Порушення є тільки на рівні місцевої влади та окремих підприємств. У держави ж практично повністю відсутнє стратегічне бачення поточного і післявоєнного розвитку промисловості.

Драйвери зростання

Крім ОПК, драйверами попиту на ливарну продукцію можуть бути будівельна галузь, АПК, залізниця, енергетичне машинобудування та інші сфери промисловості, особливо в рамках відновлення зруйнованої інфраструктури. Наприклад, тільки на спорудження 1 км дороги йде понад 500 т лиття – дощова каналізація, люки тощо.

Ливарники навіть можуть частково замінити металургів. Металургійні підприємства зараз не можуть дати всієї необхідної для країни продукції, тому частина питань постачання країни металопродукцією на початковому етапі відновлення зруйнованої інфраструктури може лягти на ливарні підприємства. Після невеликого технологічного переобладнання виробництв ливарники можуть виробляти в невеликих обсягах арматуру, двотавр, швелер тощо. Для цього потрібна координація робіт із замовниками – держорганами і розуміння, яка продукція потрібна для відновлення інфраструктури. І вже виходячи з цього ливарники можуть планувати роботу своїх підприємств. При цьому має місце швидке повернення інвестицій у ливарне виробництво – окупність становить лише 1,5-5 років.

Відновлення промисловості та інфраструктури потрібне насамперед для фінансового та промислового самозабезпечення країни, оскільки ми не можемо постійно розраховувати тільки на західну фінансову допомогу.