Олександр Каленков: «Всі підприємства галузі заклали зростання на 10-15% у 2024 році»

Збільшенню випуску заважають логістичні складнощі, обстріли, нестача персоналу та відсутність механізму страхування ризиків

В умовах війни підприємства українського ГМК стикаються з тими самими проблемами, що й компанії інших галузей економіки. Крім військових ризиків та за інших рівних умов, головна з них – логістика. Відкриття та активна робота морського коридору з серпня 2023 року дозволила компаніям галузі збільшити виробництво та експорт. І хоча експортери ГМК стикаються з проблемою пріоритету на користь продукції АПК при направленні вантажів залізницею до портів та портовій перевалці, фактор роботи коридору надає впевненість у перспективах галузі й у поточному році. Незважаючи на всі складнощі воєнного часу, підприємства галузі планують зростання виробництва і поточного року.

Про логістичні труднощі та інші поточні проблеми та перспективи розвитку галузі ГМК в умовах війни в інтерв’ю GMK Center розповів Олександр Каленков, президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром».

Які основні проблеми зараз стоять перед компаніями українського ГМК?

– В умовах війни у підприємств гірничо-металургійного комплексу (ГМК) проблем більш ніж достатньо. І з усього переліку насамперед необхідно звернути увагу на такі:

1. Логістика. Хоч з осені минулого року запрацював «морський коридор», але його пропускна спроможність поки що не покриває необхідні обсяги відвантаження. Насамперед йдеться про експорт залізорудної сировини та, меншою мірою, готового металопрокату. Також на експорт продукції низки металургійних компаній вплинула блокада автопереходів, що дотепер триває на кордоні з Польщею. Наразі саме від логістики багато в чому залежить ситуація та перспективи розвитку галузі.
2. Обстріли підприємств. Більшість працюючих підприємств перебувають у прифронтових районах, тому загроза обстрілів з часом не зменшується. Навпаки, обстріли відбуваються ледь не щодня.
3. Нестача персоналу через мобілізацію. Ця проблема характерна для всіх без винятку галузей економіки України. Втім в ГМК вона посилюється ще й необхідністю мати вузькоспеціалізовану кваліфікацію, значний досвід роботи за спеціальністю практично для всього інженерно-технічного та робочого персоналу підприємств.
4. Відсутність механізму страхування ризиків. За два роки війни навіть у діалозі з міжнародними партнерами не вдалося сформувати дієвого механізму страхування військових ризиків. Але без цього жодних інвестицій очікувати не варто. За цей час підприємства галузі практично повністю вичерпали власні внутрішні інвестиційні ресурси. Також через відсутність страхування великі українські компанії не можуть залучати кошти для своєї діяльності на зовнішніх ринках.
5. Обмеження валютних розрахунків. З початку повномасштабної війни НБУ ввів жорсткі валютні обмеження, цілком виправдані на той момент. Зокрема, було запроваджено заборону для приватних компаній на переказ валюти за кордон. Нині ж ця заборона не дозволяє великим компаніям галузі обслуговувати свої борги, оплачувати комплектуючі до обладнання та імпортні матеріали. Це загрожує технічним дефолтом та вкрай негативними наслідками для країни та галузі: втратою довіри кредиторів, погіршенням ситуації для підприємств на зовнішніх ринках тощо. Влітку минулого року ця заборона перестала діяти для розрахунків за боргами міжнародним фінансовим інститутам і для українських державних підприємств по будь-яких їх боргах, проте, як і раніше, збереглася щодо приватних компаній – таким чином, є певна дискримінація.

Які ваші очікування щодо обсягів металургійного виробництва у 2024 році виходячи з результатів перших двох місяців та планів підприємств?

– Нині складно давати якісь прогнози. Ми можемо лише обережно припускати, виходячи з поточної ситуації та факторів впливу. Якщо нормально працюватиме логістика через морський коридор, то гірничодобувні компанії зможуть повернутися до завантаження 80-90% від рівня 2021 року. Це дозволить суттєво наростити й обсяги експорту.

У металургії також є перспектива збільшення виробництва. Ми сподіваємося, що обсяги виплавки сталі 2024 року як мінімум будуть не нижчими ніж торік, а з урахуванням планів окремих підприємств, очікується виплавки сталі поточного року на рівні близько 7-7,2 млн т. Усі підприємства галузі на поточний рік заклали невелике зростання у межах 10-15%.

Якщо продовжить працювати морський коридор, то цьогоріч завдяки зростанню експорту продукції ГМК можна очікувати збільшення суттєвого експортної виручки, насамперед, за рахунок залізорудної сировини. На жаль, до довоєнних обсягів експорту та портової перевалки продукції ГМК нам поки що далеко.

Як нестача персоналу впливає на роботу та виробничі можливості підприємств ГМК?

– Для підприємств галузі завдання збереження трудових колективів є першочерговим. Наприклад, з перших днів великої війни компанія «Метінвест» забезпечувала евакуацію співробітників обох металургійних комбінатів із зруйнованого Маріуполя, працевлаштовувала цих людей на підприємства на неокупованих територіях. Водночас «АрселорМіттал Кривий Ріг» 2022 року працював із мінімальним завантаженням і отримав збиток у розмірі 49 млрд грн, проте продовжував платити зарплати, намагаючись максимально зберегти трудовий колектив.

З початку війни на підприємствах галузі було мобілізовано в середньому 12-15% персоналу, на деяких підприємствах цей показник вищій. Однак навіть існуюча норма бронювання у 50% повністю не вирішує кадрові проблеми підприємств, що негативно позначається на технологічних та виробничих можливостях. Багатьох працівників практично неможливо замінити через специфіку технологічних процесів.

Крім того, підприємства галузі працюють повністю прозоро (офіційне працевлаштування, «біла» зарплата), правильно ведуть діловодство, маючи списки співробітників із військовими спеціальностями. Військкомати користуються цим, приходять і просто «вигрібають» людей із виробництва, а не мобілізують, наприклад, безробітних, яких знайти найважче. Військкоматам так простіше, але збитки конкретним підприємствам та економіці від таких дій набагато сильніші.

Якщо ж підходи та критерії мобілізації суттєво зміняться після ухвалення відповідного законопроекту і якщо вона посилиться, то, ймовірно, підприємства ГМК почнуть просто зупинятися. Заводи вже зараз перебувають на критичному рівні забезпеченості співробітниками. Зупинка підприємств ГМК спричинить дестабілізацію у прифронтовій зоні (у якій, як згадувалося раніше, ці підприємства й знаходяться), оскільки вони є містоутворюючими. З урахуванням того, що населення зазначених регіонів є платниками податків, трудовим та військовим ресурсом, почнуть сипатися суміжні галузі, оборона та вся економіка країни загалом.

У зв’язку з цим дуже важливо зберегти працездатність галузі Ми виступаємо за можливість бронювання підприємствами ГМК не менше ніж 85% свого персоналу. Також ми пропонуємо, щоб при працевлаштуванні нової людини на підприємство вона одразу отримувала бронювання хоча б на півроку.

Попри відкриття морського коридору підприємства мають проблеми при використанні портів Великої Одеси для відправки експортних вантажів. Які з них є основними?

– Наші експортери стикаються з проблемою пріоритету на користь агропродукції при перевезеннях залізницею у напрямку портів та портової перевалки. З початку роботи коридору було відправлено понад 28 млн т експортних вантажів, з яких приблизно 2/3 – вантажі АПК та лише 1/3 – продукція ГМК. Очікується, що ситуація для вантажів ГМК у портах погіршиться після 1-го липня, коли розпочнеться новий експортний сезон для аграріїв та збільшиться потік їхніх вантажів у порти. Тоді виникне питання, наскільки ефективно ми зможемо продовжувати відвантажувати свою продукцію на експорт.

Також існує проблема дорогого страхування – з початку роботи коридору і дотепер наші експортери платять 3-3,5% від вартості вантажу. Цю цифру слід знижувати до 0,75-1%. Можливо, компаніям галузі у цьому допоможе розширення програми страхування суден Unity на всі види вантажів, що проходять коридором.

Ну, і необхідне подальше посилення ППО в Одеському регіоні і супровід караванів торгових суден кораблями НАТО.

Як блокада західних автопереходів, що досі продовжується на кордоні з Польщею, вплинула на роботу експортерів галузі?

– Традиційно експортні перевезення металопродукції автотранспортом були незначними. Однак після початку повномасштабної війни всю логістику було перебудовано, а частка експортних автоперевезень зросла. Після блокади українсько-польського кордону вантажівки з металопродукцією для європейських споживачів були перенаправлені на автопереходи зі Словаччиною, Румунією, Угорщиною.

Це призвело до подорожчання логістики та збільшення терміну постачання. В окремих випадках українські експортери втрачали контракти через зрив термінів постачання, оскільки покупці відмовлялися від продукції. У довгостроковій перспективі це обернеться катастрофічною втратою ринків збуту. Точно оцінити втрати від блокади західних автопереходів для всієї галузі складно, але ця цифра становить десятки мільйонів доларів щомісяця.

Нас насторожує інше: польська влада заговорила про тимчасове припинення всіх перевезень з України – і експортних, і транзитних. З урахуванням протестів фермерів у багатьох країнах Європи ці дії можуть перекинутися на інші держави. Мені складно зрозуміти логіку таких руйнівних і невчасних дій. Сподіваюся, ця ситуація швидко вирішиться, адже це скоріше питання взаємин Польщі з Євросоюзом, а не з Україною.

Яких видів сировини не вистачає галузі? Чи є проблеми з доставкою?

– Через втрату частини коксохімічних потужностей у галузі спостерігається дефіцит коксу. Також складна ситуація з коксівним вугіллям – видобувні потужності в Покровську знаходяться в прифронтовій зоні, яка постійно обстрілюється. Тому в найближчій перспективі може зрости значення морського коридору вже для імпорту коксівного вугілля.

Після початку військових дій значно погіршилася ситуація з металобрухтом: суттєво скоротилися і брухтозаготівля, і попит, але збирання сировини впало сильніше. Також, на жаль, різко виріс експорт брухту – у 3-4 рази порівняно з 2022 роком, до 182,5 тис. т. Весь експорт пішов до країн Євросоюзу з пільгового мита €3 за тонну, але надалі частина цих поставок була перенаправлена до Туреччини, Індії та інших країн.

Ми підозрюємо, що багато експортерів брухту отримали сертифікат EUR.1, необхідний для вивезення сировини до Євросоюзу, корупційним шляхом. Через такі тіньові схеми держбюджет втратив минулого року більше 1 млрд грн, оскільки з вищевказаного обсягу експорту не стягувалося мито в €180 за тонну.

Наразі «Укрметалургпром» ініціює запровадження тимчасової заборони експорту металобрухту у воєнний період та на строк 3-5 років після закінчення бойових дій. Я вважаю, що європейські партнери можуть піти нам назустріч у цьому питанні. Вони розуміють, що український експорт брухту йде не до них, а перенаправляється до третіх країн, тоді як нам ця сировина допоможе у відновленні країни.

Якщо нічого зміниться, то поточного року експорт брухту з України може становити 300 тис. т, тим більше, що з 1 січня 2024 року мито на постачання до ЄС знижено до нуля. Це створить величезний дефіцит на внутрішньому ринку, який минулого року був на рівні щонайменше 70 тис. т. Через це зросло використання чавуну під час виплавки сталі, що вплинуло на збільшення собівартості металопродукції.

Європейський механізм CBAM фактично розпочав роботу. За рахунок яких джерел можна фінансувати екологічну модернізацію українських металургійних підприємств?

– Українські металургійні компанії ухвалили декарбонізацію як частину свого бізнесу та стратегію розвитку. Але нам важливо, щоб умови для наших підприємств були такими ж, як і для європейських компаній. Головним є доступом до фінансування.

Зараз в Україні поки що немає ринку торгівлі квотами на викиди, хоча він уже незабаром може з’явитися. Тоді як податок на викиди СО2 у нас є. Однак у більшості європейських країн одночасно і ринок квот, і податок на викиди не діють – або те, або інше. Тому сподіваюся, що як тільки в Україні буде створено ринок квот, податок на викиди буде скасовано.

Ми також бачимо як працює система торгівлі квотами у Євросоюзі. Останні 10-15 років європейські компанії отримували квоти безкоштовно та із запасом, тобто більше, ніж їм реально потрібно. Це прихована система субсидій європейської металургії. Більше того, зараз європейські компанії одержують мільярди євро на модернізацію підприємств від своїх урядів, а також за рахунок великої кількості різноманітних фондів. Це не лише кредити, а й гранти на безповоротній основі.

Яка ситуація у нас? Українські металурги однозначно не зможуть провести модернізацію виробництв за рахунок власних чи навіть позикових коштів – розмір необхідних інвестицій нараховує десятки мільярдів доларів. Вже на стадії переговорів щодо вступу до ЄС Україна має мати змогу отримати фінансування від відповідних європейських фондів у вигляді грантів чи пільгових кредитів. Наша країна поки що не бере участь в таких програмах і важко сказати, коли це може початися. Ситуацію посилюють високі військові ризики, суворе валютне регулювання та ін. Звичайно, ОП «Укрметалургпром» постійно порушує ці питання на зустрічах із європейськими структурами, але переговори мають вестись на міжурядовому рівні.

За вашими оцінками, чи сприятиме кон’юнктура на світовому ринку у 2024 році зростанню попиту на українську залізну руду та металопродукцію?

– Світ залишається дуже турбулентним – у ньому багато гарячих конфліктів. Цьогоріч у багатьох країнах відбудуться парламентські чи президентські вибори. Все це не сприяє зростанню економічної активності та, як наслідок, сталому збільшенню попиту на сталь. З іншого боку, невеликою точкою зростання попиту на сталь є компанії ВПК через різке збільшення військових витрат у світі.

На ключових ринках для українського експорту різноспрямовані тренди – Індія та Туреччина зростають, а ось щодо Китаю є великі питання. Стан попиту в Китаї та Туреччині на український ГМК має прямий вплив, а в Індії – непрямий.

Важливим аспектом є зниження експортної залежності українського ГМК. Усі останні роки українські компанії галузі відправляли на експорт 80% продукції. Минулого року внутрішній ринок зріс приблизно до 45% власного виробництва металопрокату. Тому ми маємо велику надію на внутрішній попит, на збільшення металоспоживання в межах програми створення фортифікаційних споруд та відновлення зруйнованої інфраструктури. Внутрішній попит в Україні має великий потенціал, тому сподіваюся, що принаймні половину обсягу виробленої продукції ми спрямовуватимемо на власні потреби.

В умовах війни важливим є правильне проведення торговельної політики. Ми підтримуємо продовження режиму пільгової торгівлі з ЄС, США та іншими країнами. Однак попри часткове скасування торгових обмежень для української металопродукції на ринку США, там збереглася неабияка кількість високих антидемпінгових мит 20-25-річної давності на українську металопродукцію, що нівелює надані нам преференції. Зі свого боку ми працюємо над блокуванням імпорту з третіх країн металопродукції, яка виготовлена із сировини чи напівфабрикатів російського та білоруського походження.