Які виклики створює CBAM для ЄС і України

Вирішення наявних проблем залежить від взаємодії між українськими та європейськими органами влади

Європейський Союз фактично став локомотивом у сфері запровадження СВАМ. Тому СВАМ у певному сенсі – це експериментальний інструмент і можливі наслідки від його використання ще не до кінця зрозумілі. З самого початку дискусії існувала гіпотеза, що введення СВАM призведе до того, що певні торговельні потоки оминатимуть ЄС. Такий сценарій цілком можливий – зокрема, за нашими розрахунками СВАМ знищить ринок чавуну у ЄС, відповідно, імпорт цього товару після 2030-2032 рр. припиниться. Також деякі європейські компанії, що зіштовхнулися зі складнощами у поданні звітів щодо СВАМ, заявляють про наміри відмовитися від імпорту.

З іншого боку, введення СВАМ у ЄС призведе до появи аналогічних механізмів у інших країнах. Зокрема, Велика Британія заявила про намір запустити власний СВАМ у 2026 р., коли вступить у силу європейський. Австралійський уряд розмірковує стосовно доцільності запровадження тарифів на імпорт вуглецеємної продукції. У США Американський інститут чавуну і сталі просуває ідею запровадження місцевого СВАМ, вважаючи його важливим інструментом для захисту ринку. У Південній Америці місцева асоціація виробників сталі підтримує ідею створення регіонального СВАМ.

Розповсюдження СВАМ по різних країнах призведе до переформатування торговельних потоків і збільшення фінансового навантаження на вуглецеємний імпорт. Декларовано, що така тенденція буде сприяти зменшенню викидів СО2, що відповідає одній з цілей запровадження СВАМ у ЄС – мотивувати інші країни зменшувати антропогенне навантаження на довкілля і формувати власні кліматичні амбіції. Збільшення кількості СВАМ-інструментів може стимулювати для запровадження певної глобальної ціни на СО2, яка за метою ЄС урівняла би правила гри для постачальників з різних країн.

Визначальним для запровадження СВАМ у інших країнах стане досвід ЄС, який у травні минулого року затвердив відповідний регламент щодо СВАМ. З 01 жовтня 2023 р. діє перехідний період, протягом якого імпортер лише звітує про викиди СО2, закладені в імпорт товарів, що підпадають під СВАМ. З 01 січня 2026 р. механізм має запрацювати повністю, тобто імпортери товарів, що підпадають під СВАМ, мають заплатити за викиди СО2 шляхом купівлі відповідної кількості сертифікатів СВАМ.

Перший період подання звітності, який мав закінчитися 31 січня 2024 р., вже виявив проблеми. По-перше, технічна платформа, призначена для збору СВАМ звітів, виявилася неготовою до навантажень, тому компанії не змогли вчасно завантажити звіти і Єврокомісія подовжила кінцевий термін подання звітності ще на один місяць.

По-друге, імпортери, на яких покладене основне бюрократичне навантаження, виявились неготові до подання звітності. За даними німецького управління з торгівлі квотами на викиди (DEHSt) менш як 10% з 20 тис. компаній у Німеччині, які повинні були відзвітувати про викиди, зробили це у встановлений строк. Шведське агентство з охорони навколишнього середовища повідомило, що було подано 11% від очікуваних звітів.

Більшість європейських імпортерів необізнані стосовно CBAM. З цією проблемою зіштовхнулись і українські експортери, коли контрагенти з ЄС починали вимагати в них СВАМ-сертифікати, плутаючи їх з сертифікатами якості чи іншими документами на продукцію.

Просвітницькі заходи Єврокомісії виявились недостатніми для інформування імпортерів – ці заходи проводилися англійською мовою з обмеженням кількості учасників і не могли охопити всіх зацікавлених сторін у ЄС та в країнах-імпортерах. Зараз виправляти помилки в інформаційній політиці доводиться національним органам, що відповідають за СВАМ у кожній країні.

Децентралізація управлінських функцій є загалом ознакою ЄС. Вона присутня і в Європейській системі торгівлі викидами (EU ETS), коли у кожній країні є свій національний компетентний орган, що відповідає за сферу EU ETS. CBAM перейняв також цю структуру управління, що створило певні проблеми. У кожній країні ЄС за реєстрацію у СВАМ реєстрі відповідав свій компетентний орган. І вимоги стосовно реєстрації відповідно також відрізнялися – це створювало складнощі для компаній, що працюють одночасно у декількох юрисдикціях.

Але найбільшою проблемою виявився збір даних щодо викидів СО2. 80% поданих звітів щодо СВАМ базувалися на індикативних викидах (default values), затверджених Єврокомісією. Частина українських експортерів також рекомендувала своїм клієнтам використовувати індикативні викиди у своїх звітах, оскільки методика розрахунку вуглецевого сліду, що прописана у СВАМ регуляціях, не повністю зрозуміла і виникають питання стосовно необхідності врахування тих чи інших аспектів викидів. Плюс в Україні не працює повноцінно система звітності і верифікації викидів і є питання стосовно можливостей автоматичного використання даних з цієї системи у СВАМ звітності.

Загалом, якість інформації щодо вуглецевих викидів, яка міститься у першій звітності, дуже неоднорідна. Небагато компаній змогли подати інформацію щодо актуальних викидів СО2. Деякі компанії надавали наявну в них інформацію щодо вуглецевого сліду, методика розрахунку якого не відповідала методиці, прописаній у СВАМ регуляціях.

Частина виробників не має стимулів розрахувати вуглецевий слід за методикою СВАМ, зважаючи на порівняно невеликі обсяги постачань до ЄС. Порогова сума імпорту, яка дозволяє не подавати СВАМ декларацію, дуже низька (до 150 євро), а витрати, пов’язані з розрахунком вуглецевих викидів, непорівняно більші.

Згідно з дослідженнями, майже 50% європейських імпортерів не знають, з якого часу вони зможуть вказувати у СВАМ звітності дані щодо актуальних вуглецевих викидів. І це реальна проблема, тому що після липня 2024 р. не можна використовувати у звітності індикативні викиди. Європейські імпортери відзначають, що їм доведеться змінювати власні бізнес-моделі, зокрема шукати постачальників, які зможуть подавати дані щодо актуальних викидів СО2, або відмовлятися від імпорту взагалі. В результаті, це спричинить масові проблеми у ланцюжках доданої вартості на кшталт тих що були під час пандемії чи навіть більше.

Українські експортери намагаються підтримувати своїх європейських клієнтів, надавати їм необхідну інформацію. Але вочевидь, що вирішення поточних проблем у сфері СВАМ знаходиться у компетенції Єврокомісії та національних компетентних органів учасників ЄС.

Український бізнес звернувся до влади з пропозицією активізувати перемовини з ЄС щодо порядку застосування СВАМ до України ще у 2020 році. У 2021 р. українським урядом було сформовано робочу групу для узгодження підходу щодо СВАМ і проведення відповідних консультацій з Європейською Комісією. Але за наявною інформацією жодного засідання у рамках цієї робочої групи проведено не було, і станом на сьогодні Україна не має постійних перемовин та офіційних позицій щодо СВАМ. Український бізнес наполягає на активізації таких перемовин, зважаючи на дії інших країн. Зокрема, Південна Корея звернулася до Європейського Союзу з проханням визнати власну систему сертифікації вуглецевих кредитів щодо нового механізму СВАМ з метою уникнення подвійного оподаткування.

Чинне регулювання CBAM дозволяє ЄС прийняти до уваги виняткові події, які спричинили руйнівні наслідки для економіки і ввести зміни до порядку застосування СВАМ. На переконання бізнесу, одним із підходів, які можна пропонувати в рамках цього положення, може бути застосування декларативного підходу до товарів, що імпортуються з України до ЄС  та підпадають під дію СВАМ. Тобто, фактично це буде той же самий підхід, як і для решти країн (подання звітності), але без стягнення плати за CBAM сертифікати. На думку підприємств, це сприятиме зниженню фінансового навантаження на бізнес та допоможе підприємствам акумулювати ресурси для часткового відновлення рівня виробництва, постраждалого в результаті військових дій.

Український бізнес цілком підтримує ідею запровадження Української системи торгівлі викидами (СТВ). Минулого року Європейська Бізнес Асоціація представила власні пропозиції щодо запровадження цієї системи і подальшого її узгодження з EU ETS. СТВ має замінити вуглецевий податок в Україні і спрямувати кошти, зібрані за рахунок продажу вуглецевих дозволів, на підтримку заходів щодо зниження вуглецеємності виробництв компаній, що сплачують за ці дозволи.

Водночас ми розуміємо, що українська СТВ не зможе згенерувати такі обсяги ресурсів, які були б достатні для фінансування декарбонізації в Україні. Тому українському уряду спільно з європейськими інституціями доцільно напрацювати механізми, які б дозволили українським підприємствам отримувати фінансування від європейських фондів, які вже підтримують програми декарбонізації в ЄС. Це логічний крок, зважаючи на майбутній вступ України до ЄС.

Український бізнес підтримує ідею запровадження місцевого СВАМ за зразком аналогічного європейського механізму. Питання українського СВАМ тісно пов’язане з запуском СТВ, оскільки запуск СТВ в перспективі призведе до зростання цін на парникові викиди в Україні. Чим більше ціна на СО2 наближуватиметься до європейської, тим більше знижуватиметься конкурентоспроможність української продукції в порівнянні з імпортом із країн, що не мають таких високих вуглецевих цін чи зовсім їх не сплачують. На додаток запровадження українського СВАМ є передумовою для того, щоб ЄС розглядав Україну як частину спільного простору, де діють схожі правила гри.

Український бізнес підтримує необхідність поступової адаптації до вимог європейських регуляцій. Запуск СТВ і місцевого СВАМ є складовими цього процесу, як і наявність доступу до джерел європейського фінансування декарбонізації. Для українських експортерів європейський СВАМ створює виклики, подолання яких знаходиться у компетенції українського уряду та керівництва ЄС. У цих питаннях ми розраховуємо на досягнення взаємовигідних рішень, які відповідали б кліматичній політиці ЄС та українським прагненням до євроінтеграції.