Хвостовой гидроциклон Вольногорского ГМК (с) facebook.com/UMCC.titanium

Стратегія розвитку галузі передбачає заходи з покращення бізнес- та інвестиційного клімату для всієї економіки

Україні потрібні нові точки економічного зростання. Для цієї ролі, на жаль, з різних причин не підходять багато галузей вітчизняної економіки. Але є й цілий ряд перспективних секторів.

Одним із драйверів економічного прориву країни могла б стати титанова галузь, в якій Україна має величезні передумови для успіху. Для розвитку цієї галузі Український інститут майбутнього розробив і представив стратегію «Україна 2030. Новий титановий лідер світової індустрії». Документ передбачає створення в нашій країні умов для розвитку титанової галузі та формування замкнутого циклу виробництва.

Світовий ринок

Обсяг світового ринку титанової продукції оцінюється в $27 млрд. Приблизно 95% переробки титанової сировини спрямовується на виготовлення діоксиду титану, який використовується в хімічній і харчовій промисловостях, косметології. Ще 5-10% йде на виплавку металу у вигляді губки та прокату. Загальний обсяг виробництва діоксиду титану в світі становить приблизно 6 млн т, титанової губки – 210 тис. т, металічного титану – 400 тис. т. Це небагато на тлі інших ринків: наприклад, ринок алюмінію становить 60 млн т, нержавіючої сталі – 40 млн т.

У структурі світового споживання металічного титану 42% припадає на аерокосмічну галузь, 38% – на промисловість, 11% – на оборону, 3% – на медицину, 6% – на споживчі товари та ін.

Титан – це конструкційний матеріал майбутнього. Обсяг його споживання в аерокосмічній галузі в 2020 році оціночно становитиме $3,5 млрд, у 2030-му – вже $4,7 млрд. Світовий ринок титанових імплантів становить $5 млрд, у 2030-му він буде на рівні $10,7 млрд.

Український титан

Сьогодні тільки сім країн світу виробляють металічний титан, і Україна – одна з них. Хоча діючі потужності можна віднести до застарілих. Однак наявність таких – уже є вагомою конкурентною перевагою. А ще в нашій країні є значні запаси ільменітових руд – сировини для виробництва титану.

За оцінками експертів, Україна посідає третє місце у світі за запасами титанової сировини з показником в 94 млн т (11%). Перед нами йдуть Австралія та Китай із запасами в 279 млн т (34,1%) і 230 млн т (28,2%) відповідно.

При цьому Україна має лише одне й до того ж застаріле виробництво – Запорізький титано-магнієвий комбінат номінальною потужністю 20 тис. титанової губки на рік. Натомість фактично підприємство випускає значно менше продукції. У 2012-2019 рр. виробництво на ЗТМК знизилося з 12 тис. т до 6 тис. т. Виробництво титанового пігменту в Україні з 2011 по 2019 рік включно впало на 73% – з 153 тис. т до 41,5 тис. т. Знижується й видобуток сировини (ільменіту та рутилу) – з 783 тис. т у 2017 році до 697 тис. т прогнозованих на 2020 рік.

На рік Україна виробляє всієї титанової продукції (концентрат, пігмент, губка, вироби з титану) на $350-400 млн, але за наявних запасів сировини могла би випускати в рази більше.

Суть стратегії

Експерти Українського інституту майбутнього виходячи з аналізу поточного стану, тенденцій і перспектив світових і українського ринку титану виробили три сценарії розвитку титанової галузі в Україні:

  • стагнація і зростання екологічної загрози;
  • державне стимулювання;
  • технологічний прорив + держстимулювання.

«Ми проаналізували світові та українські тренди, побачили, яку роль може відіграти Україна на світовому ринку титану. Але зараз галузь в Україні перебуває в стагнації, родовища виснажуються, інвестиції в галузь не йдуть», – розповідає Анатолій Амелін, співзасновник Українського інституту майбутнього.

За варіанту «Стагнація» зберігається сировинна модель, але навіть у такому разі виробництво концентрату знизиться на 53% до 2030 року. Для реалізації цього сценарію не потрібно робити нічого, ситуація розвиватиметься сама собою. За такого варіанту виробництво пігменту титану й титанової губки залишиться, як очікується, на нинішньому рівні – 41,5 тис. т і 6 тис. т відповідно. При цьому, за оцінками Українського інституту майбутнього, зниження рівня виробництва титанової губки нижче 6 тис. т несе високий ризик екологічної катастрофи на ЗТМК. Загалом випуск всієї пов’язаної з титаном продукції скоротиться з $398 млн у 2019 році до $273 млн у 2030-му.

Сценарії розвитку титанової промисловості України

2019 р. Сценарії (показники на 2030 рік)  
СтагнаціяДержавне стимулюванняТехнологічний прорив
Виробництво концентрату741 тис. т350 тис. т780 тыс. т5170 тис. т
$188 млн$75 млн$249 млн$1,2 млрд
Виробництво пігменту титану41,5 тис. т41,5 тис. т240 тыс. т240 тис. т
$136 млн$136 млн$786 млн$786 млн
Виробництво титанової губки6 тыс. т6 тис. т15 тыс. т15 тис. т
$60 млн$60 млн$149 млн$149 млн
Випуск титанової продукції$398 млн$273 млн$1,2 млрд$51,7 млрд

Титанові стимули

Чому важливо стимулювати розвиток титанової галузі? Ми маємо приклади стимулювання національних виробників у Китаї, Німеччині, США та інших країнах. Стимули включають: держсубсидії, податкові пільги, зниження ПДВ, преференції для дослідницьких проектів та R&D та ін. В Росії є особлива економічна зона «Титанова долина», де передбачено зниження податку на прибуток, звільнення від податку на майно, землю, транспортних зборів і ПДВ на імпортні товари, є пільги на підключення до інфраструктури. Як результат: заявлені інвестиції становлять $443 млн, з яких $110 млн уже вкладено.

Для стимулювання титанової промисловості України в стратегії пропонуються такі заходи:

  1. Спрощення доступу до надр (проста система видачі ліцензій, прозорість конкурсних процедур).
  2. Фіскальне стимулювання:
  • скасування імпортних митних тарифів і ПДВ при ввезенні імпортного обладнання для видобутку титанової сировини;
  • заміна податку на прибуток податком на виведений капітал для підприємств усіх галузей.
  1. Програма дешевого кредитування.
  2. Надання держгарантій для залучення фінансування.
  3. Експортна підтримка та просування титанового бренду України у світі.
  4. Створення державою умов для розвитку технопарків, індустріальних парків, ВЕЗ, R&D-центрів, інкубаторів (у тому числі податкові пільги на ФОП, спрощення умов для працевлаштування іноземців, забезпечення підключення до комунікацій тощо).

«Стимулювання сприяє приходу інвесторів насамперед у видобування. Там жодних екстраординарних заходів: усе в рамках того, як в інших країнах залучають інвестиції в промисловість. В Україні нам необхідно як мінімум створювати не гірші умови, щоб ми мали проривні технології, щоб підприємства створювалися в Україні, а не в інших країнах», – пояснює Анатолій Амелін.

Сценарій «Державне стимулювання» дасть змогу збільшити випуск всієї пов’язаної з титаном продукції з $398 млн у 2019 році до $2 млрд у 2030-му. Цього можна досягти за рахунок того, що 80% сировини перероблятимуть в Україні, а на експорт буде йти готова продукція.

Це дасть змогу за 10 років створити 2,4 тис. нових робочих місць, залучити $1 млрд інвестицій. Торговий баланс зросте на $2,8 млрд додаткового експорту, бюджет додатково отримає $1,3 млрд надходжень. Внесок титанової галузі в економіку України за 10 років сягне $7 млрд. Реалізація цього потребує ухвалення низки законів, які стимулюватимуть розвиток не лише титанової галузі, а й усієї економіки країни.

Передумовою реалізація сценарію «Технологічний прорив + держстимулювання» є впровадження нової технології отримання металічного титану, яка кардинально знизить вартість його переробки – в 4-5 разів у порівнянні з єдиним промисловим методом – так званим методом Крола, – енергоємним, дорогим і складним у виробництві. У таких умовах продукція з титану може частково замінити вироби з алюмінію та нержавіючої сталі. Наша країна отримає інноваційну технологію і найважливішу конкурентну перевага. За умови стимулювання галузі державою всі показники зростуть кратно, що створить величезний ефект для економіки всієї країни.

«Ця стратегія – елемент державної політики, яка стосується всього сектора. Ніхто не обмежує нинішніх учасників титанового ринку. Стратегія може стати новою можливістю для розвитку для всіх учасників», – наголошує Анатолій Амелін.

Підстава для технологічного прориву вже є. Наприкінці жовтня компанія «Велта» отримала в Україні патент на «зелений» метод отримання титану за власною технологією. Розробки велися в власному R&D-центрі компанії c 2017 року.

Вертикаль успіху

Поточна проблема української титанової промисловості полягає у високій частці експорту сировини і низькому рівні переробки в готову продукцію. При цьому перспективи виробництва кінцевої продукції з високою доданою вартістю, безумовно, є з огляду на наявність сировини та виробничих потужностей, хоча й застарілих.

Тенденції є такими, що на глобальному титановому ринку «одинакам» не залишається місця, вони не витримують конкуренції з більш ефективними вертикально інтегрованими холдингами. Наприклад, Росія поставляє продукцію американській корпорації Boeing, а Казахстан – компанії Airbus.

Отже, титанову галузь потрібно розвивати в єдиному ланцюжку – від сировини до виробництва готової продукції – одразу з прицілом на конкретного споживача й у тісній співпраці з ним. Причому ця ідея в Україні була давно.

«Ми пропонували це в нашій розробці в 2002-2004 рр. Те саме пропонували зробити на базі українських активів. Однак процес не пішов, держава тоді не відіграла ключову роль, щоб така компанія була створена. Причина – відсутність лідерства з боку держави», – зазначив в ефірі одного з телеканалів Володимир Власюк, директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

Держава поза грою

На наявну структуру володіння титановими активами добре лягає ідея створення державного вертикально інтегрованого холдингу. Він міг би включати наявні виробничі активи: ЗТМК, «Сумихімпром», а також сировинну Об’єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК).

Однак чиновники від промисловості навіть не натякають на бажання створити держхолдинг. Навпаки, все що можна намагаються виставити на приватизацію або передати в концесію. ОГХК у списку приватизації стоїть уже кілька років поспіль.

Можна довго розмірковувати, чи правильно виставляти на продаж сировинні держактиви. Але з ефективним менеджментом та інвестиційними можливостями у держави загалом і більшої частини держпідприємств зокрема все дуже погано.

«Очевидно, що необхідних ресурсів ні для створення подібного холдингу, ні для ефективного управління таким підприємством в нинішніх реаліях Україна, на жаль, не має», – пояснюють у прес-службі АТ «ОГХК».

Для довгострокового розвитку та успішної роботи всієї титанової галузі України необхідно залучити стратегічних інвесторів з числа глобальних гравців світового ринку. Перспективи цього доволі високі, оскільки несуть вигоду для всіх зацікавлених сторін. У вітчизняних титанових підприємств хороші позиції на світовому ринку та ще більший потенціал.

«Включення українських компаній у свої виробничі ланцюжки є економічно вигідним для глобальних титанових холдингів. Цим і пояснюється високий інтерес до них з боку міжнародних інвесторів (який, наприклад, ми в ОГХК спостерігаємо протягом усього етапу підготовки до приватизації)», – кажуть в ОГХК.

Утім, в ОГХК запевняють, що приватизація держкомпанії – не є перешкодою для участі в замкнутому виробництві, та відзначають, що імовірність появи в Україні приватного вертикально інтегрованого титанового холдингу в найближчі роки є доволі високою.

«ОГХК є одним з найбільших виробників титанової сировини в Україні, тому бере участь у програмі як безпосередній об’єкт. Видобувні підприємства – Іршанський і Вільногірський комбінати, філії ОГХК, – є першою необхідною ланкою вертикально інтегрованого титанового холдингу. Тому очевидно, що стратегія розвитку ОГХК нерозривно пов’язана з програмою розвитку всієї галузі. Після приватизації ОГХК отримає необхідні для подальшої модернізації та прискореного розвитку ресурси. Як частина вертикально інтегрованого холдингу підприємство буде на багато років гарантовано забезпечене роботою», – відзначають в прес-службі держкомпанії.

Стратегічні перспективи

Експерти впевнені, що титанова галузь може стати новою точкою зростання, для чого є всі необхідні передумови.

«Титанова галузь може стати одним з потужних драйверів зростання економіки України. Стимулювання розвитку виробництва титановмісних руд і концентрату, а також виготовлення всередині країни титанової продукції могло би значно покращити бізнес-клімат. А це буде сприяти залученню іноземних інвестицій, приходу великих гравців ринку титану для побудови виробничого ланцюжка товарів з високою доданою вартістю», – наголошують в ОГХК.

Щоб розпочати реалізацію стратегії необхідно внести до Верховної Ради та ухвалити закон про стимулювання титанової галузі, а Мінфіну розробити пропозиції щодо внесення змін до держбюджету на 2021 рік. Крім того, необхідно прийняти новий Кодекс про надра, закони про запуск податку на виведений капітал, про індустріальні парки, внести зміни до закону про СЕЗ, розробити і впровадити програму пільгового кредитування промисловості, а також внести зміни до держбюджету у зв’язку з вказаними вище пунктами та інше.

Швидке прийняття всього зазначеного можливе лише за наявності достатньої політичної волі.

«Ми бачимо високу оцінку підготовленого документа й розуміння того, що ці пропозиції необхідно реалізовувати, інакше в галузі почнеться колапс. Але найголовніше, що це відкриває величезні можливості для розвитку української економіки – це те, чого хочуть усі», – наголошує Анатолій Амелін.

Нагадаємо, наприкінці вересня під головуванням віце-прем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського відбулася нарада на тему «Україна 2030 – новий титановий лідер світової індустрії». За результатами заходу титанова галузь отримала сигнал про те, що у неї є серйозні шанси зайняти стратегічне положення в структурі вітчизняної економіки.

«Я переконаний, якщо алюміній – це метал ХХ століття, то металом ХХІ століття має стати титан, – наголосив під час заходу Олег Уруський. – Зараз є тенденція розширення сфери застосування виробів з титану, який використовується в різних модифікаціях і видах у найрізноманітнішій продукції».

Щоправда, шлях від сигналів до втілення проекту може бути дуже непростим:

«Ми в цілому підтримуємо запропоновані підходи та заходи. Але головне в цій історії – як це зробити. В Україні зараз немає затвердженої стратегії економічного розвитку країни, немає стратегії розвитку промисловості, є тільки проект. Тобто в країні зараз немає документа, яким ми могли б оперувати в частині реалізації запропонованої програми», – зазначив під час презентації стратегії Віталій Немилостивий, заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості.

Утім, як очікується, проект Національної економічної стратегії до 2030 року уряд представить найближчим часом. Точкою відліку для стратегії стануть результати економічного аудиту країни, про який говорив президент Володимир Зеленський під час свого виступу у Верховній Раді 20 жовтня. Результати аудиту Кабінет Міністрів презентує вже в п’ятницю, 6 листопада.