(с) shutterstock.com

Гірничо-металургійний комплекс фокусується на розвитку виробництв продукції з високою доданою вартістю

В Україні підприємства гірничо-металургійного комплексу стабільно формують 25-30% капітальних інвестицій промисловості та 7-11% загального обсягу капінвестицій по країні. За оцінками GMK Center, протягом 2010-2020 рр. середньорічний обсяг капінвестицій ГМК становив $2 млрд. При цьому навіть у кризові періоди рівень інвестицій не опускався нижче $1 млрд. Сумарно компанії ГМК України в 2010-2020 рр. інвестували $22,2 млрд. Такі дані наводяться в дослідженні «ГМК України: інвестиції в майбутнє», підготовленому GMK Center у партнерстві з компанією «Інтерпайп».

Інвестиційний клімат

Якщо коротко, поточні тенденції та фактори впливу на інвестування в український ГМК є такими.

Головна проблема галузі полягає в тому, що вона отримала в спадок від СРСР уже вельми застарілі потужності. Проте в результаті планомірної модернізації вже у 2020 році рівень зношеності матеріальних активів у металургії та видобутку залізних руд становив 55,8% і 52,5% відповідно. Водночас у цілому в усій економіці зношеність сягала 58,5%.

Відзначимо, у 2017 році зношеність активів у всій економіці становила 55,1%, а в металургії та видобутку залізної руди – 66,1% і 57,5% відповідно. Очевидним є омолодження основних фондів підприємств ГМК. Це можливо виключно завдяки масштабним інвестиціям.

Важливо відзначити, що ГМК – дуже капіталоємна галузь, де будь-який великий проєкт коштуватиме щонайменше сотні мільйонів доларів. Такі вкладення інвестори прораховують мінімум на 10 років. Ситуацію з плануванням посилює горезвісний негативний інвестиційний клімат України з її корупцією та політико-економічною нестабільністю.

Укупі все зазначене вище пояснює, чому до нас майже не заходять великі іноземні промислові інвестори, а проєкти наявних власників капіталу гальмуються.


Незважаючи на все це, компанії галузі за рідкісним винятком продовжують інвестувати. Наразі найбільш яскравим прикладом інвестицій у ГМК з нуля є електросталеплавильний комплекс «Інтерпайп Сталь». У будівництво цього заводу материнська компанія інвестувала сумарно $1 млрд за понад 10 років. І тепер завод має екологічні показники на рівні найкращих світових практик.

«Інтерпайп» уже понад 10 років реалізує стратегію, спрямовану на збільшення в своєму портфоліо частки високотехнологічної продукції. Ключовий елемент стратегії – програма стратегічних інвестицій, що забезпечує введення нових виробничих потужностей. Першою такою інвестицією в розмірі $1 млрд стало будівництво комплексу «Інтерпайп Сталь» і супутньої інфраструктури замість застарілого, екологічно брудного мартенівського виробництва. Сьогодні «Інтерпайп» може освоїти практично будь-яку марку сталі під потреби клієнтів», – наголошує Денис Морозов, заступник генерального директора «Інтерпайпу».

Ще однією характерною стороною інвестування в ГМК є відсутність держпідтримки й доступу до дешевого фінансування. В Україні ця особливість відчувається найбільш гостро.

«Мало хто ззовні замислюється, з якими проблемами та перешкодами стикаються металургійні підприємства України, якою ціною даються інвестиції. Українські гірничо-металургійні компанії залежать від динаміки цін на продукцію. Залежать навіть більшою мірою, ніж прямі конкуренти з Росії, Туреччини, ЄС, оскільки українські виробники не мають доступу до дешевого зовнішнього фінансування і змушені розраховувати на власні ресурси. Обсяги інвестицій в галузі безпосередньо залежать від величини прибутку», – відзначає Станіслав Зінченко, директор GMK Center.


У періоди падіння цін на продукцію інвестиційні можливості звужуються, інвестиції в український ГМК знижуються. Зниження інвестицій тягне за собою зниження ВВП України та послаблює конкурентні можливості українських металургів у майбутньому.

Погляд у майбутнє

Серед позитивних трендів варто відзначити, що починається зміна структури капінвестицій. Протягом останніх п’яти років майже 60% інвестиційних проєктів метпідприємств стосувалися первинних переділів: виробництва чавуну, сталі, агломерату, коксу. Це пов’язано з тим, що ці виробництва перебувають на початку виробничого ланцюжка і від них безпосередньо залежать якість і собівартість готової продукції.

«Зараз компанії ГМК України завершують реалізацію проєктів, пов’язаних з модернізацією первинних переділів, і дедалі більше переорієнтовуються на розвиток виробництва продукції з високою доданою вартістю і випуск залізорудних продуктів, необхідних для декарбонізації металургійного виробництва (DRI-окатишів)», – каже Андрій Глущенко, аналітик GMK Center .

Сьогодні у компаній ГМК в тренді розвиток доменного і киснево-конвертерного виробництв, модернізація аглофабрик і підвищення якості ЗРС. З 2023 року на порядку денному будуть виробництво продукції з високою доданою вартістю і DRI, а також розвиток електросталеплавильних потужностей на основі DRI.

На думку головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, до основних пріоритетів інвестиційної політики компаній ГМК України на найближчі роки можна віднести такі завдання:

  1. Ліквідація відставання в інвестиціях, яке накопичилося за останні п’ять років
  2. Орієнтація на лідерство за витратами за рахунок зростання продуктивності, збільшення частки продукції з високою доданою вартістю і зміцнення переваг вертикальної інтеграції.
  3. Облік декарбонізації, але тут ключова роль відводиться державі, оскільки екологічна політика стає фактором конкурентоспроможності виробників.

У наступні 20-30 років галузі знадобиться приблизно $25 млрд для досягнення вуглецевої нейтральності. Нагадаємо, Україна зобов’язалася скоротити до 2030 року викиди парникових газів до 35% (в порівнянні з рівнем 1990 року).

Безумовним трендом в інвестиціях ГМК на довгі роки вже є і стане ще більше переважання екологічного ефекту, часом навіть над економічним.

«Додатковою нашою перевагою є «зелена» складова нашого сталевого виробництва. Сьогодні всі великі європейські компанії заявили про цілі з декарбонізації. Обсяг викидів СО2 у процесі виробництва нашої електросталі в рази нижче, ніж при виплавці киснево-конверторним способом, що дає клієнту можливість мати більш екологічний ланцюжок поставок і більш низькі показники викидів CO2», – пояснює Денис Морозов.

На поточний та наступні роки компанії ГМК планують збільшення розміру інвестицій. За даними компаній на початок року, їхні інвестиційні амбіції на 2021 р. є такими:

  1. «Метінвест» – $800-850 млн;
  2. «Інтерпайп» – $136 млн (за 2020-2022 рр.);
  3. Ferrexpo – $300 млн;
  4. «АрселорМіттал Кривий Ріг» – $600 млн на три великі проєкти.

За словами Андрія Тарасенка, щоб знизити залежність від ринкових факторів, забезпечити стійкість галузі та стабільно високі інвестиції, важлива системна політика, яка буде спрямована на:

  1. Покращення інвестклімату в Україні, проведення виваженої фіскальної та монетарної політики.
  2. Розвиток внутрішнього ринку металопродукції (інвестування в оновлення інфраструктури, розвиток ВПК, реалізацію програм лізингу або компенсації процентних ставок для покупки продукції українського машинобудування).
  3. Реалізацію системної екологічної політики (створення умов для прискорення декарбонізації, в тому числі реформування системи екологічного оподаткування, запуск системи торгівлі парниковими квотами).
  4. Протидію протекціонізму (торгова дипломатія, укладання двосторонніх торговельних угод, активна позиція держави в антидемпінгових розслідуваннях).

«Інвестиції надають нові можливості. Можливості для зростання та розвитку. Підприємства ГМК як жоден інший економічний суб’єкт надають підтримку макроекономічної стабільності в країні. Ми бачимо це за динамікою ВВП України, який знижується паралельно з падінням капінвестицій ГМК, – резюмує Станіслав Зінченко. – Від того, яку суму проінвестують підприємства ГМК сьогодні, залежить скільки завтра продукції вироблять машинобудівні підприємства, який обсяг вантажів перевезе транспорт, скільки електроенергії передадуть розподільними мережами».