Що відбувається на сталевому ринку Туреччини

Місцеві компанії орієнтуються на внутрішній ринок та розраховують на продовження експорту до ЄС після введення СВАМ

Туреччина є восьмою в рейтингу найбільших виробників сталі у світі. Протягом останніх двох років через глобальні та внутрішні проблеми її обсяги виробництва й експорту сталі знизилися. Однак турецькі компанії продовжують інвестувати в розширення виробничих потужностей, розраховуючи на потреби внутрішнього ринку.

Виробнича динаміка

Уже другий рік поспіль у турецькій металургії спостерігається низхідна динаміка, водночас Туреччина зберігає 8-ме місце у світовому рейтингу виробників сталі. За даними асоціації Worldsteel, у 2023 році турецькі металурги виробили 33,7 млн т сталі (на 4% менше, ніж у 2022 р.), у 2022 р. – 35,1 млн т (-12,9% р./р.).

Зниження виробництва сталі в Туреччині у 2022-2023 рр. пов’язане з макроекономічною нестабільністю, яка призвела до високої невизначеності на внутрішньому ринку. У рамках боротьби з високою інфляцією, яка в грудні 2023 р. у річному обчисленні становила 64,8%, Центральний банк Туреччини протягом минулого року сім разів послідовно підвищував ставку. Вона зросла до 42,5% річних наприкінці року з 8,5% у червні (у січні 2024 р. ставку підвищили до 45% річних).

Однак посилення грошово-кредитної політики не допомогло запобігти девальвації ліри, яка 2023 року втратила близько 60% своєї вартості щодо долара. З одного боку, девальвація національної валюти стримує приплив імпорту, який стає дорожчим. З іншого боку, темпи девальвації турецької ліри свідчать про серйозні проблеми в економіці, які не дають розвиватися і внутрішньому ринку споживання сталі.

Турецька металургія заснована на електродугових печах (у 2022 р. 71,5% сталі в країні вироблено ними), тому зростання цін на електроенергію залишається одним з основних несприятливих факторів для металургії. За даними Турецького союзу експортерів сталі (CIB), у 2022 році ціни на електроенергію в Туреччині різко зросли і становили 27% виробничих витрат металургійних заводів проти 8% у 2021 році. Згодом наприкінці 2022 – на початку 2023 року ціни на газ і електроенергію для промисловості було дещо знижено, проте повністю згладити вплив цього фактора на виробничі витрати не вдалося.

До інших факторів, що впливають на виробництво і споживання сталі в Туреччині, можна віднести підвищення ПДВ на сталеву продукцію з 18% до 20%. Це рішення негативно впливає на перспективи внутрішнього ринку, оскільки означає підвищення цін на металопрокат.

Землетрус, що стався в лютому 2023 р., також негативно позначився на турецькій металургії, оскільки третина металургійних заводів були змушені тимчасово зупинити виробництво. Згодом очікувалося, що заводи зможуть хоча б частково відіграти втрати, оскільки зросте попит на сталеву продукцію для будівельних проєктів, спрямованих на подолання наслідків землетрусу.

Споживання металопрокату в 2023 р. справді зросло (на 17,1% порівняно з 2022 роком – до 38,1 млн т), однак цей додатковий попит не допоміг уникнути падіння виробництва сталі на 4% р./р. Турецькі металурги нарікають, що збільшення попиту покривалося імпортною металопродукцією. За даними Турецької асоціації виробників сталі (TCUD), імпорт сталі до Туреччини в 2023 р. зріс на 15,5% р./р.

Зниження обсягів виробництва сталі в Туреччині у 2022-2023 рр. призвело також до зменшення обсягів споживання та імпорту брухту чорних металів. За даними SteelMint, споживання брухту чорних металів за підсумками минулого року в Туреччині знизилося на 6% порівняно з 2022 роком – до 27 млн т. За даними Турецького статистичного інституту (TUIK), у 2023 році країна скоротила імпорт брухту на 10% в порівнянні з попереднім роком – до 18,83 млн т. До п’ятірки найбільших постачальників входять США та європейські країни (Нідерланди, Бельгія, Велика Британія, Румунія).

Європейська асоціація виробників сталі наполягає на посиленні контролю за експортом брухту. Перші кроки в цьому напрямі вже зроблено – з січня 2024 р. набуде чинності нове регулювання з транспортування відходів (Waste Shipment Regulation), яке встановлює технічні бар’єри для експорту брухту до країн, що не входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD). У разі подальшого посилення умов експорту брухту з ЄС Туреччина ризикує зіткнутися з дефіцитом сировини для власної металургії.

Експорт-імпорт

Уже другий рік поспіль експорт сталі з Туреччини демонструє негативну динаміку. За даними Турецької асоціації виробників сталі (TCUD), у 2023 році експорт сталі з країни скоротився на 30,6% р./р. – до 10,5 млн т. Експортна виручка знизилася на 40,7% р./р. – до $8,3 млрд. Нагадаємо, що за підсумками 2022-го експорт сталі з Туреччини скоротився на 23,5% р./р. – до 15,1 млн т.

За підсумками січня-листопада 2023 року імпорт сталі (включно з напівфабрикатами) до Євросоюзу з Туреччини скоротився на 51% р./р. (середньомісячний імпорт за 11 міс. 2023 р. – 199 тис. т). У 2022 році імпорт турецького металопрокату на європейський ринок знизився на 6% – до 4,33 млн т. Його питома вага на ринку ЄС за підсумками 2022-го становила 15%.

Скорочення експорту сталі з Туреччини пов’язане з такими факторами:

1. Різниця цін на енергоносії у різних країнах світу. Зростання цін на електроенергію в Туреччині знизило конкурентоспроможність місцевих виробників, тоді як компанії з інших країн з дешевшими енергоносіями отримали можливість збільшити постачання на зовнішні ринки.
2. Активна протекціоністська політика на ключових ринках. ЄС та США продовжують захищати місцевих виробників від припливу імпорту за рахунок мит та квот. У США щодо турецької сталевої продукції діє секція 232 (мито 25%). Можливості експорту до ЄС обмежені системою квот. Крім того, в ЄС діє антидемпінгове мито на турецьку г/к листовий прокат.
3. Збільшення експорту сталі з Китаю через зменшення внутрішнього споживання. Китай знову зіткнувся з надвиробництвом сталі, надлишки якої «виштовхуються» на зовнішні ринки. Це негативно впливає на ціни та експортні можливості інших країн.
4. Продовження постачання сталевої продукції з Росії з репутаційними дисконтами. Російські постачальники пропонують нижчі ціни на сталеву продукцію, щоб зацікавити споживачів на зовнішніх ринках. Такі поставки, як і у разі збільшення експорту сталі з Китаю, також негативно впливають на ціни та перспективи експорту інших країн.

Туреччина не запроваджувала санкцій проти РФ, тому турецькі компанії продовжують працювати з російськими виробниками, зокрема Туреччина імпортує з Росії чавун і сталеві напівфабрикати.

«Туреччина має можливість переробляти цю сировину й отримувати продукти з вищою доданою вартістю, які можна експортувати в ЄС та інші країни. Звичайно, санкційна політика Євросоюзу включає заборону на імпорт сталевої продукції, виробленої з використанням російської сталі. Однак ми не знаємо, як на практиці працює механізм перевірки, наскільки він ефективний», – вважає аналітик GMK Center Андрій Глущенко.

Крім того, турецькі виробники можуть використовувати російські напівфабрикати для виробництва продукції для внутрішнього ринку, тоді як на експорт до ЄС може направлятися продукція з іншої сировини. Російська сировина таким чином може збільшувати можливості для експорту з Туреччини.

Наразі така практика не набула масового характеру. Як було показано вище, експорт сталі з Туреччини до ЄС падає, турецькі постачальники програють цінову конкуренцію на ринку ЄС. Водночас Туреччина стикається з напливом імпорту. Приплив значного обсягу імпорту призвів до того, що турецькі галузеві асоціації (TCUD, CIB) стали вимагати від влади вжити заходів щодо захисту внутрішнього ринку.

Як результат, у 2022 році Туреччина запровадила імпортні мита на гарячекатаний прокат з ЄС. У травні 2023 року імпортні мита на окремі види плоского прокату підвищили в середньому на 7%. Зокрема, на гарячекатаний прокат – з 9% до 15%, х/к рулон – з 10% до 17%, легований г/к рулон – з 6% до 14%. TCUD позитивно оцінила вплив цього заходу на роботу турецьких металургів.

У 2024 р. тенденція щодо посилення торговельного захисту триває: у січні підвищено ставки мита на окремі види плоского прокату, а також запроваджено тимчасове мито на імпорт катанки. У найближчій перспективі можуть ввести антидемпінгові мита на гарячекатані рулони з Китаю, Японії, Індії та РФ. Також розпочато перегляд антидемпінгових заходів щодо зварних труб з нержавіючої сталі з Китаю і Тайваню.

Сталеві перспективи

Аналітики очікують поліпшення показників на турецькому ринку сталі цього року, чому сприятиме глобальне зростання попиту на сталь, зниження відсоткових ставок у світі тощо. У своєму звіті за жовтень-2023 асоціація Worldsteel прогнозує зростання металоспоживання в Туреччині у 2024 році на 5% – до 40,6 млн т.

«Очікується, що попит на сталь у Туреччині продовжить зростати у 2024 році. Попит на сталь виграє від будівельних робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків землетрусу, і відмови від незвичної грошово-кредитної політики, яка змусила іноземні інвестиції залишити країну», – зазначають у Worldsteel.

Асоціація TCUD прогнозує, що внутрішній попит на сталь зростатиме у 2024 році, підтримуючи інвестиції та нові потужності, запущені в другій половині 2023 року. Загалом турецькі виробники Kardemir, Yıldız, Colakoglu Metalurji, Hasçelik запланували багатомільйонні інвестиції в нові виробничі потужності на 2024-й і наступні роки. Турецькі компанії через складнощі з експортом хочуть нарощувати виробництво продукції більш високого переділу для внутрішніх потреб.

Туреччина має насичений і зростаючий внутрішній ринок, тому перспективи її сталевої галузі базуватимуться в майбутньому саме на задоволенні його потреб. Потенційно Туреччина має шанси на продовження експортних поставок до ЄС, тому що після запровадження CBAM виробництво сталі з брухту дає перевагу турецьким металургам на європейському ринку порівняно з іншими імпортерами.