Україна – Словаччина: як виглядає торгівля між країнами

Від початку війни Словаччина підтримала Україну і збільшила споживання залізної руди

В умовах війни Словаччина стала важливим партнером України – елементом диверсифікації експортних маршрутів, а також постачальником енергоресурсів, які стали критично важливими для України та її економіки. Для українських гірничодобувних компаній словацький меткомбінат US Steel Kosice став більш значним споживачем залізної руди на тлі складнощів з експортом продукції в інші регіони.

Торговий баланс

Після початку повномасштабної військової агресії Україна була змушена перебудовувати всю систему логістики своїх експортно-імпортних операцій. У таких умовах різко зросло значення всіх наявних торговельно-логістичних можливостей із суміжними країнами, важливе місце серед яких має Словаччина.

Порівняно з довоєнним 2021-м імпорт продукції зі Словаччини 2023 року в натуральному виразі зріс на 44% – до 1,2 млн т, у грошовому – на 63%, до $1,8 млрд. Водночас, за той самий період український експорт збільшився на 64% – до 5,8 млн т у натуральному виразі, тоді як у грошовому – лише на 7%, до $1,1 млрд.

У 2023 році український експорт перевищував імпорт зі Словаччини в натуральному вираженні в 4,8 раза, у грошовому – був меншим на 41%. Таке співвідношення свідчить, що Україна здебільшого постачає до Словаччини сировинні товари. Найбільшими статтями українського експорту 2023 року були залізна руда ($502 млн або 84% експорту в натуральному виразі), м’ясо ($104 млн), кабель ($88 млн), вугілля ($50 млн) і кукурудза ($49 млн). Також мають місце незначні поставки різноманітної промислової сировини, зокрема необробленого алюмінію, продукції деревообробки та споживчих товарів.

Найбільшими позиціями імпорту зі Словаччини є нафтопродукти ($358 млн), газ ($346 млн) і автомобілі ($259 млн). Постачання енергоресурсів (газ, нафтопродукти, електроенергія) зі Словаччини є вкрай важливими для України, зокрема, для забезпечення паливом і безпечної роботи енергосистеми, особливо на тлі російських ударів по енергоінфраструктурі. Також країна постачає в Україну папір і картон, телеапаратуру, метал, різноманітну промислову продукцію та споживчі товари, машини, механізми та прилади.

Ситуація з торговельними та логістичними обмеженнями з боку Словаччини виглядає ненабагато краще, ніж, наприклад, з Польщею. З одного боку, наприкінці листопада-2023 словацька влада продовжила заборону на імпорт агропродукції з України на невизначений термін і розширила перелік товарів. Якщо раніше туди входили пшениця та кукурудза, то тепер були додані мед, ячмінь, борошно, цукор тощо. З іншого, наприкінці минулого року словацькі перевізники блокували єдиний автовантажний прикордонний перехід «Ужгород – Вишнє Нємецьке» (з вимогою скасування «транспортного безвізу» для України) лише на короткий час, тоді як поляки протестують досі.

Найбільший споживач руди

Географічна близькість Словаччини дала змогу українським компаніям ГМК в умовах війни сумарно збільшити експорт. У 2023 році порівняно з 2021-м український експорт продукції ГМК до цієї країни зріс на 63% – до 4,9 млн т, але в грошовому виразі скоротився на 8% – до $519 млн. Це сталося завдяки зростанню постачань залізної руди та скороченню експорту металопродукції.

В умовах війни через втрату потужностей і скорочення внутрішнього виробництва в Україні обсяг експорту металопродукції до Словаччини скоротився на 75% – до 24,5 тис. т у 2023 році в порівнянні з 2021-м. Таким чином, за металопродукцією Україна стала нетто-імпортером зі Словаччини.

В умовах відсутності морського експорту аж до другої половини 2023 року, Україна наростила поставки залізної руди до Словаччини сухопутними шляхами на 67% – до 4,9 млн т у 2023 році порівняно з 2021-м. Однак через зниження ринкових цін експортна виручка за той самий період зросла лише на 5% – до $502 млн.

У важких 2022-2023 рр., коли можливості доставки продукції споживачам були вкрай обмежені, Словаччина підтримала українських виробників ЗРС споживанням і транзитом залізної руди. За останні два роки питома вага Словаччини в загальному обсязі українського експорту ЗРС у грошовому виразі зросла з 19,2% до 28,4% у 2023-му.

Великою перевагою для експорту залізної руди є існування залізничної лінії Ужгород – Кошице шириною 1520 мм, якою здійснюються поставки на меткомбінат US Steel Kosice. Це скорочує терміни перетину кордону, оскільки не вимагає перестановки вагонних візків (ширина залізничної колії в Словаччині – 1435 мм).

Зворотним боком є “тупиковість” цієї гілки, залежність від одного покупця і практична складність перевезення інших видів вантажів. Хоча місцеві залізничні перевізники говорять про можливість приймання й інших вантажів, крім руди. До війни були плани продовження ширококолійної дороги від Кошице до Братислави й Відня, але Євросоюз відмовився фінансувати цей проєкт.

Словаччина важлива і для транзиту вантажів ГМК. Через прикордонний перехід «Ужгород – Матевце» здійснюються поставки залізної руди на чеські метпідприємства Liberty Ostrava і Trinecke Zelezarny, а також для австрійської Voestalpine.

Приплив словацького прокату

Порівняно з довоєнним 2021-м словацький імпорт сталевої продукції в Україну 2023 року в натуральному виразі зріс у 2,6 раза – до 140 тис. т, у грошовому – у 2,1 раза, до $154 млн.

Ключовими позиціями імпорту металопродукції зі Словаччини в Україну з початку війни стали плоский гарячекатаний і холоднокатаний прокат, а також прокат з покриттям. Зокрема, поставки г/к прокату у 2023 році порівняно з довоєнним 2021-м зросли в 67 разів – до 59 тис. т. Зі свого боку поставки х/к прокату зросли у 2,7 раза, прокату з покриттям – в 1,4 раза. Поставки за згаданими позиціями зросли через дефіцит аналогічної продукції на українському ринку.

Хоча словацький сталевий імпорт в умовах війни й зріс, але його обсяги залишаються не дуже великими на тлі масштабів українського ринку. Він становить 11,3% від загального обсягу ввезення металопродукції в Україну або 4% від рівня споживання сталі в країні у 2023 році.

За даними WorldSteel, за минулий рік Словаччина наростила виплавку сталі на 15,4% р./р. – до 4,5 млн т. У 2022-му була зворотна тенденція – зниження на 20,4% р./р., до 3,9 млн т. Виробництво сталі в Словаччині у 2023 році становило лише 3,5% (у 2022-му – 2,9%) від показника ЄС.

У країні розташовані два металургійні підприємства – US Steel Kosice, потужність якого становить 4,5 млн т сталі на рік і 5 млн т/рік чавуну, а також Max Aicher Slovakia Steel Mills Strazske (620 тис. т/рік сталі).

Баланс інтересів

У поточних умовах скоріше Україна виступає цікавим ринком збуту для словацької металопродукції, ніж навпаки. Через недостатній обсяг внутрішнього виробництва сталевої продукції в Україні словацький ринок цікавий тільки гірничодобувним компаніям. При цьому можливості збільшення споживання української залізної руди меткомбінатами ЄС багато в чому залежать від рівня попиту, тобто кон’юнктури на європейському ринку сталі.

Більш віддалені перспективи поставок ЗРС до Словаччини виглядають невизначеними. US Steel Kosice отримає від уряду країни €300 млн на декарбонізацію виробництва – заміну двох доменних печей на електродугові. Судячи з усього, під час реалізації цього амбітного проєкту (орієнтовно – до 2026 р.) і після нього споживання української залізної руди знижуватиметься.

Обмеженням для розвитку торгівлі та транзиту слугує загальна невелика протяжність українсько-словацького кордону (всього 97 км), складний рельєф і, як наслідок, невелика кількість транспортних переходів. Їх лише три: для вантажних залізничних перевезень – «Ужгород – Матевце» (використовується для експорту руди, пропускна спроможність – 500 вагонів) і «Чоп – Чьєрна-над-Тисоу» (490 вагонів), і лише один для фур – «Ужгород – Вишнє Нємецьке». Словаччина відкрита до розширення логістики з Україною, торік там активно модернізували свою прикордонну залізничну інфраструктуру, але швидко наростити її пропускну здатність досить складно.