www.061.ua

У списку приватизації є й активи ГМК. Чи не єдиним живим і цікавим з них є ОГХК

У 2020 році держава розраховує отримати від приватизації 12 млрд грн. Це в 22 рази більше, ніж вдалося заробити на продажу державних об’єктів у 2019 році. Дорогу приватизаційному процесу відкрив парламент. 2 жовтня 2019 року Верховна Рада скасувала список підприємств, що не підлягають приватизації.

У листопаді 2019 року уряд у два підходи – 339 і 76 підприємств – передав до Фонду державного майна України (ФДМУ) 415 з 500 запланованих до приватизації об’єктів. Мінекономрозвитку передало 339 держоб’єктів, інші 76 надійшли з Мінекоенерго й Мінінфраструктури, Держуправління справами та інших органів – загалом від шести відомств.

Загалом к списку приватизації на найближчий час:

  • 187 пакетів акцій і єдиних майнових комплексів держпідприємств;
  • 139 об’єктів незавершеного будівництва;
  • 357 позицій окремого майна;
  • 46 об’єктів соціально-культурного призначення.

У разі приватизації переданих до початку 2020-го об’єктів бюджет може отримати до 6 млрд грн. Це так звана «мала приватизація», в якій розмір активів кожного з об’єктів не перевищує 250 млн грн. Загалом план приватизації на 2020 рік становить 12 млрд грн, тобто ще 6 млрд грн хочуть отримати від «великої приватизації». Нагадаємо, що у 2019 році сума надходжень до держбюджету від приватизації становила 536,5 млн грн, або лише 3,2% від плану в 17 млрд грн.

Цього року Мінекономрозвитку і ФДМУ мають намір здійснити через ProZorro.Продажі приватизацію щонайменше п’яти великих підприємств (ОГХК, «Електроважмаш», шахта «Краснолиманська», «Центренерго», ОПЗ і «Президент Готель») і понад 300 малих і середніх.

www.sq.com.ua – Электротяжмаш

Загалом Мінекономрозвитку вже проаналізувало більше 1400 держпідприємств, які можна передати на приватизацію. У держвласності планують залишити лише 730-770 об’єктів, які належать до військово-промислового комплексу, є природними монополіями, мають стратегічне значення.

Із 3643 держпідприємств приблизно 2,3 тис. можна умовно вважати живими. Приблизно 1,3 тис. необхідно визнати банкрутами й ліквідувати. Ще близько 700 підприємств розташовані на непідконтрольних українському уряду територіях Донбасу і Криму.

Приватизаційний непотріб

Якщо подивитися на приватизаційний список з практичного погляду, то виявиться, що привабливих об’єктів там небагато. З 139 об’єктів незавершеного будівництва, 357 позицій окремого майна і 46 об’єктів соцкультпризначення мало які можуть слугувати інвестиційним цілям.

Побіжне ознайомлення зі списком об’єктів, майна та недобудов показує, що це розкиданий по промзонах та інших «нетрях» країни неліквід, який не купили досі через низьку або нульову привабливість – магазини, недобудоване житло, різноманітні виробничі приміщення і агрооб’єкти, трансформаторні підстанції та зливові колектори, котельні та лазні, дитячі табори й бази відпочинку.

Слід зазначити, що серед балансоутримувачів (зберігачів) цих об’єктів приватизації є багато компаній ГМК. Велика кількість нежитлових об’єктів «висить» на балансах ЦГЗК, Північного ГЗК, Південного ГЗК, Покровського ГЗК, ІнГЗК та інших підприємств. Так, Південний ГЗК тримає на балансі 6 їдалень, шаховий клуб і дитячий комбінат, а ДМЗ – сірководневу лікарню та нежитлові приміщення. У свою чергу «Інтерпайп» через Нижньодніпровський трубопрокатний завод «багатий» на будівлю станції дегазації одягу, а через Новомосковський трубний завод – на верстаки, килими, більярдні столи, підсилювач «Трембіта» тощо.

rw6ase.narod

Нагадаємо, що іноді підприємства ГМК самі позбавляються надлишкових активів з метою зниження невиробничих витрат. Так, у травні 2019 року «Дніпроспецсталь» вирішила продати непрофільні активи – інструментальний цех, адмінбудівлю, водну станцію, склади та ін.

Частина таких об’єктів може бути цікавою лише вигідним місцем розташування – для перепрофілювання території під житлову або офісну забудову (утім, найбільш привабливі майданчики вже давно розібрали) або як металобрухт.

«Безумовно, практика придбання об’єктів для подальшого розбирання на брухт є. Але найчастіше заготівельники брухту купують об’єкти, умови продажу яких не пеередбачають інвестиційних зобов’язань (збереження профілю роботи підприємства, штату співробітників). Якщо особливих умов продажу немає, то все одно, де купувати об’єкти під демонтаж – хай це приватизаційний конкурс, продаж власником або ліквідатором, або аукціон з продажу заставного майна», – пояснює Володимир Бублей, президент асоціації «УАВтормет».

При цьому розраховувати, що заготівельники брухту зацікавляться купівлею об’єктів під демонтаж, не варто. Вартість сировини (брухту) з вересня впала на 20%, до 4200 грн/т, що позбавляє такі покупки економічної доцільності – продати металобрухт споживачам (металургам) за вигідною ціною не вдасться.

Що на продаж?

Якщо говорити предметно, то більшу (ніж купити «вивіску» або пустити об’єкт на демонтаж), але так само умовну цінність мають виставлені на приватизацію 39 держпакетів акцій і 148 єдиних майнових комплексів держпідприємств. У списку майнових комплексів – науково-дослідні та проектні інститути, конструкторські бюро, агропідприємства, промислові об’єкти (швейні, хімпром, харчопром, електротехніка і приладобудування), підприємства послуг і сфери сертифікації/стандартизації тощо. Словом, усе те, що жодного стратегічного значення для економіки давно не має, не було продано під час попередніх хвиль приватизації, не є цікавим для інвесторів.

Щодо кожного об’єкта ситуація різна, але найчастіше це держпідприємства, які або зовсім не працюють – банкрути або в стані ліквідації (лише «вивіски», занедбані будівлі та «мертвий» баланс), – або умовно працюють, але збиткові й не мають особливих перспектив. Ці об’єкти роками присутні у списках реорганізацій і на приватизацію. Численні ж спроби їх приватизувати закінчилися нічим.

news.mspravka.info – «Гидромаш» (Мелитополь)

У галузі машинобудування серед пропонованих до приватизації держактивів можна відзначити кілька умовно живих, але дуже «підупалих» підприємств, які ще мінімально виробляють якусь продукцію або надають послуги – Вінницький авіазавод, «Дніпровський електровозобудівний завод», «Гідромаш» (Мелітополь), Херсонський завод «Судмаш», 8 ремонтних підприємств «Укроборонпрому» та інші. Жодного стратегічного значення для економіки, машинобудування або ВПК ці активи не мають.

Металургійні недоактиви

У приватизаційному списку є кілька підприємств, які формально належать до ГМК. Передусім це сировинний титановий актив – «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (Вільногірський гірничо-металургійний та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінати). Згідно з планом, ОГХК планують продати найшвидше (з усього приватизаційного списку) – в лютому-березні 2020 року. Решта запланованих на приватизацію активів зі сфери ГМК номінально існують, але фактично інвестиційного інтересу майже не становлять.

Так, залишки української кольорової металургії можна побачити на прикладі «Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату» (ЗАлК, держпакет акцій – 68%) і Заводу алюмінієвої фольги (ЗАФ, Запоріжжя). Держпакет акцій ЗАлК у 2015 році повернули в держвласність, але підприємство, скоріше, мертве – його фактично знищив попередній власник. У 2018 році на підприємстві значилися 174 співробітника, але через зупинення виробництва з виготовлення алюмінієвої катанки ЗАлК продукцію не випускав. Основними джерелами доходів підприємства у 2018 році були надання в оренду майна комбінату, реалізація ТМЦ і подібне. Загальний обсяг надходжень грошових коштів за 2018 рік становив 24 млн грн. Підприємство не планує жодних значних інвестицій або придбань, пов’язаних з його господарською діяльністю.

ЗАФ призначений для випуску упаковки для продуктів харчування. Підприємство побудували за рахунок взятого під держгарантії кредиту в розмірі $76,45 млн, але з моменту створення в 2004 році ЗАФ не виробив нічого (за наявності поставленого, але не змонтованого обладнання). Держава багато разів намагався продати завод (вартість активів – понад 370 млн грн), але все безуспішно.

Ще одним металургійним активом є науково-дослідний «Інститут титану» (Запоріжжя), 100% акцій якого перебувають у держвласності. Однак бюджетного фінансування він не має. «Інститут титану» можна вважати цілком працюючим підприємством, але воно не в найкращій формі. У 2018 році підприємство, де працювали 184 людини, виробило продукції та послуг на 25 млн грн (+38% до 2017-го). Основним видом послуг є переробка титанової губки (44% від загальної вартості наданих послуг на суму 11,1 млн грн). При цьому проектні та дослідницькі послуги надавалися лише кільком іноземним замовникам. Загалом перспективи підприємства як проектної організації залежать від проектів розширення виробництв і технічної модернізації. В Україні з цим складно. Нагадаємо, що GMK Center писав про українські титанові активи, серед яких найбільші виробничі об’єкти належать державі або оскаржуються нею.

До списку приватизації увійшли й чимало вже непрацюючих організацій. Про об’єкти коксохіму – ДП «Державна коксохімічне станція» та Державне спеціалізоване конструкторське бюро автоматизації коксохімічного виробництва – в УНВА «Укркокс» кажуть, що вони вже давно мертві.

Те саме можна сказати про ДП «Укрметал», ДП з матеріально-технічного забезпечення галузей металургії України, Український виробничо-торговий концерн робітничого постачання підприємств металургії «Укрметалургторгпостач», ДП «Український республіканський державний трест комплектування підприємств металургії» та інші «вивіски». Ці виставлені на приватизацію «активи» згадані в розпорядженні Кабміну від 20.11.2019 №1101-р.

Водночас присутнє у списку на приватизацію ДП «Міжрегіональний науково-інженерний центр із сертифікації систем якості труб та іншої металопродукції «ВНІТІ-Тест» (Дніпро) – цілком працююче підприємство, хоча воно не чинить істотного впливу на галузь ГМК (кількість співробітників у 2018 році – 8 осіб, чистий дохід від реалізації послуг – близько 1 млн грн).

З об’єктів інфраструктури можна відзначити виставлені на приватизацію Скадовський і Усть-Дунайський порти. Однак ці об’єкти не становлять жодного інтересу для ГМК. За загальному вантажообігу, що не перевищує 55 тис. т на рік, через Скадовськ у 2017-2018 рр. на експорт йшло до 3 тис. т металобрухту. Більший інтерес для ГМК можуть становити виставлені на концесію порти Херсон і Ольвія, а також можливі претенденти – порти Одеса, Бердянськ, Чорноморськ і Маріуполь. Але це концесія, а отже, вже зовсім інша історія.