2-й тиждень: СВАМ та погода – основні джерела невизначеності — Статті

Аналіз впливу новин за 10-14 січня 2022 року на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Україна наростила виробництво сталі за підсумками року, проте на поточний рік прогнози неоднозначні – надто багато ризиків.

Стихійні лиха в Бразилії призвели до зниження пропозиції та тимчасового зростання цін на залізорудну сировину. Ринок побоюється, що аналогічна ситуація може охопити іншого великого постачальника залізної руди – Австралію.

У ЄС продовжується робота над СВАМ. Як і очікувалося, основні ідеї зводяться до посилення вихідної пропозиції Єврокомісії.

Німецький конгломерат ThyssenKrupp розмірковує над проведенням IPO для свого водневого бізнесу. Ідея хороша, враховуючи потенціал ринку водню та зростання попиту на технології декарбонізації.

Україна наростила обсяг виробництва сталі на 3,6% у 2021 році

Українські металургійні підприємства змогли наростити випуск сталі на 3,6%, або на 750 тис. т, до 21,366 млн т, за даними ОП «Укрметалургпром». Це найкращий показник з 2016 року, коли до уваги ще бралися показники підприємств в ОРДЛО.

Прогноз GMK Center з виробництва сталі на 2021 рік становив 21,5-21,6 млн т, і вітчизняні підприємства більшу частину року виправдовували очікування, демонструючи високе завантаження. П’ять місяців поспіль, з квітня до серпня, обсяг випуску сталі становив 1,85-1,87 млн т на місяць, але не більше. Цей показник відповідає максимальним можливостям української металургії.

Ця теза дуже важлива для розуміння перспектив вітчизняних підприємств. На максимумі вони працюють лише обмежений період часу, оскільки ситуація на світових ринках сталі є дуже мінливою і тренди не тривають більше півроку. До того ж відбуваються регулярні зупинення на ремонти основного обладнання. Тому динаміка виробництва є такою: у сприятливі періоди – до 1,9 млн т на місяць, а потім провал на два-три місяці до 1,6-1,7 млн т. І така ситуація рік у рік. Питання лише у тривалості цих хвиль, які змінюють одна одну.

Так вийшло й у 2021 році. Осінь принесла із собою низку випробувань. Цього разу причиною провалу виробництва восени був дефіцит коксу. Протягом серпня-жовтня на ш/у «Покровське» на 50% скоротився обсяг видобутку внаслідок нещасного випадку. Тому поставки вітчизняного вугілля на коксохіми скоротилися. Наростити імпортні поставки швидко було неможливо. Тому утворився несподіваний дефіцит вугілля та коксу.

З іншого боку, питання з поставками вугілля ускладнилося енергетичною кризою. Слідом за дефіциту газу та енергетичного вугілля виник дефіцит вугілля коксівного, деякі марки якого, плюс вугілля для установок ПВТ, можуть використовуватися як енергетичне.

Вирішення питання з поставками імпортного вугілля обмежувалося різким погіршенням попиту та падінням цін на світовому ринку. У серпні покупці взяли паузу, чекаючи на сигнали з боку Китаю. І КНР дала свій сигнал – споживання сталі у країні впало на 25% р./р. у вересні та жовтні. Аналогічними темпами впали й обсяги виробництва під впливом державного контролю, що мало різко негативний вплив на ціни ЗРС.

Вітчизняні підприємства використали ситуацію зі слабким ринком для проведення ремонтів, зокрема на два місяці на ремонт було відправлено найбільшу доменну піч №9 на АМКР. У результаті обсяги виробництва в осінні місяці та в грудні коливалися в діапазоні 1,6-1,7 млн т.

Початок 2022 видається більш оптимістичним. Ринок демонструє певне пожвавлення, хоча ціни товарів з Чорноморського регіону поки що не зростають. Наші очікування щодо можливих обсягів випуску на 2022 рік є дуже обережними, оскільки на ринку має місце надзвичайна невизначеність. Є низка ризиків, кожен з яких може завдати непоправної шкоди ринкам сировини. Наприклад, продовження стимулювання ринку нерухомості Китаю або посилення кредитно-грошової політики у світі через високу інфляцію разом зі згортанням програм стимулювання для подолання негативних наслідків COVID-19, наслідки нових локдаунів, а також можлива військова агресія щодо України з боку Росії та інші.

За базового сценарію, який, скріше, близький до оптимістичного і припускає, що перелічені ризики будуть на ринки обмежений вплив, обсяг виробництва сталі в Україні в 2022 році становитиме 21,2-21,6 млн т. Насамперед чекаємо зростання та високої завантаження на ДМК та «Електросталі» (Курахове).

Зливи в Бразилії призвели до погіршення пропозиції на ринку ЗРС

Опади на рівні вище середнього на півдні Бразилії призвели до переповнення дамб залізорудних підприємств, перебоїв у залізничних перевезеннях ЗРС. Про обмеження виробництва заявили найбільші залізорудні та металургійні компанії регіону: Vale, Usiminas, CSN та Vallourec.

Виробничу діяльність повністю зупинено на руднику Pau Branco Mine компанії Vallourec. Компанія CSN заявила про зупинення операцій на Casa de Pedra mine та припинення відвантажень з порту Itaguai.

Vale призупинила курсування поїздів до рудників Brucutu та Mariana та, відповідно, видобуток. Також зупинено виробництво на об’єктах Південної системи, тоді як на Півночі підприємства продовжують роботу. При цьому компанія заявила про те, що стихійні лиха не вплинули на плани виробництва на 2022 рік. Тобто ситуація є короткостроковою.

Ситуація із погіршенням пропозиції ЗРС та цін на нього в зимові місяці є типовою, коли в Бразилії та Австралії «сезон дощів». Цього року стихійні лиха збіглися в часі з прискоренням виробничої активності металургів Китаю, які поспішили відновити обсяги випуску на початку року, коли завершився період жорсткого контролю. За даними CISA, обсяг випуску сталі у третій декаді грудня зріс на 10% у порівнянні з початком місяця. У середньому в грудні обсяг виробництва додав близько 12% у порівнянні з листопадом. Зростанню виробничих показників сприяло розвантаження складів. Так, запаси готової продукції у третій декаді знизилися на 16,8% у порівнянні із серединою місяця.

Ринок побоюється, що аналогічні проблеми, за Бразилією, можуть проявитися й у Австралії. У результаті спостерігаємо зростання цін до $130 за тонну зі $120 у перші дні року. Оскільки ситуація форс-мажорна, то зростання цін є короткочасним і невдовзі ми побачимо корекцію. Відповідно до консенсус-прогнозу, підготовленого GMK Center, середні ціни на ЗРС у Китаї цього року знизяться на 33%, до $105-110 за тонну дрібниці Fe62% CFR.

У ЄС з’явилися нові ініціативи щодо СВАМ

На початку січня 2022 року член комітету Єврокомісії з охорони довкілля Мохаммед Шахім представив свої пропозиції щодо зміни СВАМ. Згідно із заявою євродепутата, вони стали результатом консультацій з різними сторонами. Пропозиції спрямовані на прискорення просування ЄС до кліматичних цілей та зводяться до посилення СВАМ.

М.Шахім виступив за те, щоб СВАМ, починаючи зі старту, охоплював більше продуктів і, крім цементу, добрив, чавуну та сталі, алюмінію та електроенергії, поширювався на органічні хімічні речовини, водень та полімери. Можливість розширення СВАМ на інші сектори було закладено й у вихідній пропозиції Єврокомісії, тому спочатку було очевидно, що охоплення СВАМ збільшуватиметься. Однак включення більшої кількості продуктів зі старту дії СВАМ неминуче збільшить кількість проблем в адмініструванні.

Найбільш резонансна пропозиція пов’язана з включенням до СВАМ непрямих викидів (Scope 2), тобто викидів СО₂ від генерації електроенергії, що використовується у виробництві. Якщо електроенергія купується на ринку, пропонується брати питомі викиди маржинального виробника електроенергії. Для України, як і для багатьох інших країн, маржинальними виробниками електроенергії є вугільні ТЕС.

Запропонована методологія оцінки непрямих викидів не враховує країнові відмінності у структурі виробництва електроенергії за потужностями, адже частка маржинальних виробників електроенергії, що працюють на викопному паливі, відрізняється по країнах. У певному сенсі намічається дискримінація країн із більш чистою структурою енергогенерації.

Розрахунок Scope 2 за питомими викидами маржинальних енергогенеруючих компаній знецінюватиме зусилля країн щодо переходу на низьковуглецеві джерела електроенергії. Крім того, знецінюються зусилля українських та інших підприємств щодо переходу на низьковуглецеві джерела електроенергії.

Поширення СВАМ на непрямі викиди, розраховані за методологією М.Шахіма, збільшить суму СВАМ-платежів для української сталевої продукції за попередніми оцінками GMK Center на $340 млн (€300 млн) на рік. Це більше, ніж подвоєння суми платежів, які очікуються на старті СВАМ ($280 млн), виходячи із початкової пропозиції Єврокомісії.

М.Шахім також запропонував якнайшвидше скасувати безкоштовні парникові квоти: щоб вони повністю зникли не 2036 року, а вже 2028-го. Прописано навіть темп скорочення: 90% – 2025 рік, 7% – 2026-й, 40% – 2027-й, 0% – 2028-й.

За нашими оцінками, реалізація цієї пропозиції призведе до зростання платежів від імпорту української металопродукції більш ніж у 3 рази до 2028 року – з $280 млн у 2026 році до $930 млн у 2028-му (це цифри без урахування платежів за непрямі викиди, на які скасування безплатних квот безпосередньо не впливає). Однак цей захід стосуватиметься не лише експортерів, а й місцевих виробників. Причому на європейських виробників навантаження навіть буде більшим, оскільки вони платитимуть за викиди з усього обсягу виробленої продукції, тому ми очікуємо, що європейські виробники протидіятимуть цій ініціативі.

Нові пропозиції для СВАМ нічого не дають для підтримки конкурентоспроможності європейських виробників на експортних ринках, тоді як очевидно, що конкурентоспроможність європейських заводів на зовнішніх ринках знизиться при скасуванні безкоштовних квот. Вирішення цього питання, згідно з попереднім звітом М.Шахіма, відкладається на майбутнє: Єврокомісії пропонується підготувати звіт про вплив СВАМ та скасування безкоштовних квот на експорт до кінця 2026 року та за його результатами сформувати пропозиції.

М.Шахім пропонує скоротити перехідний період із 3 до 2 років. Тобто СВАМ почне діяти роком раніше – не у 2026-му, а у 2025 році. Відповідно, менше залишиться часу на адаптацію до нового механізму та збільшаться організаційні ризики.

З позитивних пропозицій варто відзначити ідею створення єдиного централізованого органу, відповідального за СВАМ (так простіше його адмініструвати), а також закладену можливість звільнення деяких країн від СВАМ у разі наявності політики вуглецевого ціноутворення. У цьому контексті намір України запровадити систему торгівлі парниковими квотами – рух у правильному напрямку. Проте питання, пов’язані із визнанням цієї системи, очевидно, доведеться вирішувати в дипломатичному порядку.

Згідно з пропозиціями М. Шахіма, кошти від продажу СВАМ-сертифікатів будуть використовуватися для фінансування діяльності централізованого органу, відповідального за СВАМ. Залишок коштів перераховується до бюджету ЄС. Передбачається, що найменш розвинені країни отримуватимуть фінансову підтримку від ЄС для декарбонізації виробничих потужностей. Сума цієї підтримки буде не меншою, ніж сума надходжень від продажу СВАМ-сертифікатів.

З боку ЄС несправедливо обмежувати підтримку декарбонізації лише найменш розвиненими країнами. СВАМ стосується всіх торговельних партнерів ЄС, тому правильніше було б стимулювати декарбонізацію на рівні всіх торгових партнерів. Проте зрозуміло, що вирішення цього питання перебуває в політичній площині та залежить від дипломатичних зусиль країн – партнерів ЄС.

Впровадження СВАМ безпосередньо пов’язане з реформуванням EU ETS, щодо якої останнім часом звучить багато критики. Зокрема, асоціація чеських та словацьких виробників сталі «Steel Union» закликала чеський уряд просувати зміни до EU ETS та СВАМ. Основні претензії виробників сталі зводяться до таких пунктів:

на галузі, охоплені EU ETS, лягає більш високе навантаження у частині швидкості скорочення викидів парникових газів. Єврокомісія запропонувала, щоб сектори, включені до EU ETS, скоротили викиди парникових газів до 2030 року на 61% від рівня 2005 року (попередня мета була -43%), тоді як для секторів, які не входять до системи торгівлі квотами, ціль щодо скорочення викидів збільшили з 29% до 40%. В асоціації чеських та словацьких виробників сталі вважають, що сектори, не охоплені EU ETS, мають більший потенціал щодо скорочення викидів;
Єврокомісія має намір вивести з ринку дозволи на 120 млн т викидів СО₂ одномоментно, а також прискорити скорочення надмірного обсягу квот. На думку Steel Union, це створює передумови для безпідставного зростання цін на парникові квоти;
також Єврокомісія після запровадження СВАМ планує скоротити бенчмарки за рівнем питомих викидів СО₂. Steel Union побоюється, що цей крок змусить підприємства витрачати більше коштів на купівлю дорогих квот, замість фінансування декарбонізації;
Steel Union вважає, що потрібно виключити фінансові компанії з числа учасників ринку ETS, оскільки вони не потребують парникових квот, а використовують операції з ними для спекуляцій;
також Steel Union виступає за збільшення частки коштів, що спрямовуються з Модернізаційного фонду ЄС на декарбонізацію, з 70% до 80%.

У ЄС прийнято практику широкого громадського обговорення запропонованих нововведень, тому процес узгодження триває доволі довго. Сподіватимемося на те, що раціональні ідеї будуть почуті та враховані у нових регуляціях.

ThyssenKrupp вивчає можливість вивести свій водневий бізнес на IPO

Інжиніринговий конгломерат ThyssenKrupp розглядає ідею провести ребрендинг свого підрозділу Uhde Chlorine Engineers та під назвою Thyssenkrupp Nucera вивести на IPO навесні 2022 року. Мета IPO – залучити кошти для розвитку водневого бізнесу.

Очікується, що за рахунок IPO ThyssenKrupp залучить близько €600 млн, що, за оцінками Reuters, еквівалентно продажу 10-20% акцій. ThyssenKrupp планує залишитись мажоритарним акціонером Nucera, а також зберегти пропорційне співвідношення з поточним співвласником Nucera – італійською компанією De Nora. Ці плани передбачають потенційний фрі-флоат до 25% акцій.

Nucera спеціалізується на будівництві заводів із виробництва «зеленого» водню. Його одержують шляхом електролізу води. Портфель замовлень компанії для «зелених» водневих проектів становить €900 млн. Минулого фінансового року, який закінчився у вересні 2021 року, компанія отримала прибуток до сплати відсотків та податків (EBIT) на рівні €27 млн за виручки €319 млн. Очікується, що рівень виручки до 2025-2026 фінансового року втричі до €0,9-1,0 млрд.

Ринок водню має величезний потенціал у контексті декарбонізації економіки. Водень може заміняти викопне паливо, яке є основним джерелом викидів СО₂. Ринок «зеленого» водню ще недостатньо розвинений, у тому числі у зв’язку з дорожнечею цього продукту, малими обсягами електролізних потужностей, проблемами з доступом до поновлюваної генерації. електроенергії. Намір ThyssenKrupp щодо створення публічної «водневої» компанії – перший у своєму роді. Хоча остаточного рішення не прийнято, очевидно, що цей ринок розвиватиметься і схожі ідеї з’являтимуться.

Докладніше про головні тренди та події галузі читайте у наступних випусках щотижневого моніторингу. Також на нашому порталі.