Нові пропозиції Єврокомісії спрямовані на прискорення просування ЄС до кліматичних цілей та посилення СВАМ

Після початкової пропозиції Єврокомісії, опублікованої в липні 2021 року, робота над СВАМ триває в Європарламенті. Перші її результати стали очевидними на початку січня 2022 року, коли член комітету з охорони довкілля Мохаммед Шахім представив свої пропозиції. Згідно із заявою євродепутата, вони стали результатом консультацій з різними сторонами. Пропозиції спрямовані на прискорення просування ЄС до кліматичних цілей та зводяться до посилення СВАМ. Щоб розібратися докладніше, розглянемо суть основних ідей:

1. М.Шахім виступив за те, щоб СВАМ, починаючи зі старту, охоплював більше продуктів та, крім цементу, добрив, чавуну та сталі, алюмінію та електроенергії, поширювався на органічні хімічні речовини, водень та полімери. У вихідній пропозиції Єврокомісії було закладено можливість розширення СВАМ на інші сектори, тому такий хід є передбачуваним. Більше того, в ЄС затверджено перелік секторів, які найбільш схильні до «витоку вуглецю» і, очевидно, що СВАМ у перспективі націлюється на їхнє повне охоплення.

Однак включення більшої кількості продуктів зі старту дії СВАМ неминуче збільшить кількість проблем в адмініструванні. Практичний механізм застосування СВАМ може бути недостатньо готовим для коректної обробки великої кількості даних. Тому доцільнішою є ідея протестувати СВАМ на обмеженому переліку продукції, а в майбутньому, можливо, його розширювати.

2. Найбільш резонансна, на мій погляд, пропозиція пов’язана з включенням у СВАМ непрямих викидів (Scope 2), тобто викидів СО2 від генерації електроенергії, що використовується у виробництві. Якщо електроенергія купується над ринком, пропонується брати питомі викиди маржинального виробника електроенергії. Для України, як і багатьох інших країн, маржинальними виробниками електроенергії є вугільні ТЕС.

Маржинальні виробники електроенергії є ціноутворюючими на ринку як в Україні, так і в ЄС. У Євросоюзі маржинальні енергогенеруючі компанії купують парникові квоти, і їхня вартість позначається на ціні електроенергії. Тому виходить, що всі споживачі електроенергії, незалежно від джерела генерації, платять за викиди СО2. Однак у ЄС діє механізм компенсації цих витрат, якщо електроенергія отримана з низьковуглецевих джерел. М.Шахім запропонував скасувати цей механізм компенсацій, що автоматично зумовить зростання собівартості багатьох виробників. Всередині ЄС уже чути протести проти цієї ідеї.

Крім того, запропонована методологія оцінки непрямих викидів не враховує країнових відмінностей у структурі виробництва електроенергії за потужностями, адже частка маржинальних виробників електроенергії, що працюють на викопному паливі, різниться у країнах. Розрахунок Scope 2 за питомими викидами маржинальних енергогенеруючих компаній знецінюватиме зусилля країн з переходу на низьковуглецеві джерела електроенергії.

Також запропонована методологія знецінює зусилля українських підприємств з переходу на низьковуглецеві джерела електроенергії. В Україні діє прозорий ринок електроенергії, і промислові споживачі точно знають, електроенергію від яких електростанцій вони купують. Логічніше було б використовувати верифіковані дані про фактичні джерела енергоспоживання, а вже в разі відсутності цих даних розраховувати непрямі викиди виходячи з усереднених значень.

Поширення СВАМ на непрямі викиди, розраховані за методологією М.Шахіма, збільшить суму СВАМ-платежів для української сталевої продукції, за попередніми оцінками GMK Center, на $340 млн (€300 млн) на рік. Це більше, ніж подвоєння суми платежів, які очікуються на старті СВАМ ($280 млн), виходячи із початкової пропозиції Єврокомісії.

3. Пропонується швидше скасувати безкоштовні парникові квоти: щоб вони повністю зникли не у 2036 році, а вже у 2028-му. Прописано навіть темп скорочення: 90% – 2025 рік, 7% – 2026-й, 40% – 2027-й, 0% – 2028-й.

За нашими оцінками, реалізація цієї пропозиції призведе до зростання платежів від імпорту української металопродукції більш ніж у 3 рази до 2028 р. – з $280 млн у 2026 році до $930 млн у 2028-му (це цифри без урахування платежів за непрямі викиди, на які скасування безплатних квот безпосередньо не впливає).

Цей захід стосуватиметься як експортерів, так і місцевих виробників. Причому на європейських виробників навантаження буде навіть більшим, оскільки вони платитимуть за викиди з усього обсягу виробленої продукції, тому ми очікуємо, що європейські виробники протидіятимуть цій ініціативі.

Перші спроби вже робляться. Європейські промисловці наголошують на тому, що СВАМ не є повноцінною заміною безкоштовних парникових квот. СВАМ захищає лише внутрішній ринок від вуглецевого імпорту, тоді як безкоштовні квоти підтримували конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

4. Нові пропозиції стосовно СВАМ нічого не пропонують для підтримки конкурентоспроможності європейських виробників на експортних ринках, тоді як очевидно, що конкурентоспроможність європейських заводів на зовнішніх ринках знизиться після скасування безкоштовних квот. Вирішення цього питання, згідно з попереднім звітом М.Шахіма, відкладається на майбутнє: Єврокомісії пропонують підготувати звіт про вплив СВАМ та скасування безкоштовних квот на експорт до кінця 2026 року та за його результатами сформувати пропозиції.

Європейські виробники зараз пропонують два варіанти дій: збереження безкоштовних квот з паралельною дією СВАМ або заміна безкоштовних квот компенсаціями сплачених сум на купівлю квот при експорті продукції (фактично, це експортні субсидії). У разі схвалення другого варіанту постає питання, як узгодити такі експортні субсидії з нормами СОТ. Зараз для боротьби із субсидуванням експорту запроваджують компенсаційне мито. Якщо ЄС вдасться легалізувати експортні субсидії (нехай навіть у прив’язці до кліматичних цілей), очевидно, що інші країни будуть переймати цей досвід для просування свого експорту. Можливе очікуване посилення зеленого протекціонізму під прикриттям екологічних ідей.

5. М.Шахім пропонує скоротити перехідний період з 3 до 2 років. Тобто СВАМ почне діяти на рік раніше – не 2026-го, а 2025 року. Відповідно, залишиться менше часу на адаптацію до нового механізму та збільшаться організаційні ризики. Наскільки будуть готові митні та інші органи опрацьовувати інформацію про імпорт, важко сказати. Не кажучи вже про готовність і самих країн – експортерів до ЄС.

6. Замість 27 національних органів пропонується створити один централізований орган, відповідальний за СВАМ. Ця пропозиція є логічною: завдяки єдиному органу забезпечуватиметься рівномірне впровадження СВАМ у всіх країнах – учасниках ЄС. Також буде простіше адмініструвати СВАМ.

7. У попередньому звіті закладається можливість звільнення від СВАМ за наявності явної політики ціноутворення на викиди СО2. Згідно з публічними коментарями М.Шахима, йдеться про наявність податку СО2 чи системи торгівлі парниковими квотами, у межах якої формується вартість СО2. При цьому важливо, щоб підприємства фактично сплачували цю ціну СО2, а не отримували компенсації щодо її покриття.

У цьому контексті намір України запровадити систему торгівлі парниковими квотами – рух у правильному напрямку. Він дасть можливість вести переговори щодо звільнення українських експортерів від СВАМ. Зараз залишається відкритим питання, як порівнювати ціну на СО2 в Україні, як і в будь-якій іншій країні, з ціною СО2 в ЄС. Очевидно, що пряма конвертація ціни з місцевої валюти в євро є некоректним підходом, оскільки соціально-економічні умови в Україні та ЄС відрізняються, як і вартість та доступність інвестицій. Однозначного вирішення цього питання немає. Напевно, ця проблема стане предметом дипломатичних переговорів у майбутньому, якщо наш уряд захоче вести діалог про захист національних інтересів.

8. Згідно з пропозиціями М.Шахіма, кошти, які надійдуть від продажу СВАМ-сертифікатів, будуть використовуватися для фінансування діяльності централізованого органу, відповідального за СВАМ. Залишок коштів перераховується до бюджету ЄС. Передбачається, що найменш розвинені країни отримуватимуть фінансову підтримку від ЄС для декарбонізації виробничих потужностей. Сума цієї підтримки буде не меншою, ніж сума надходжень від продажу СВАМ-сертифікатів.

Тобто безпосередньо прив’язка використання коштів від СВАМ для підтримки декарбонізації не прописана, але фактично такий зв’язок можна побачити в контексті найменш розвинених країн. З боку ЄС несправедливо обмежувати підтримку декарбонізації лише найменш розвиненими країнами. СВАМ стосується всіх торговельних партнерів ЄС, тому правильніше було б стимулювати декарбонізацію на рівні всіх торговельних партнерів. Логічно та раціонально використовувати надходження від СВАМ для підтримки декарбонізації у всіх учасниках СВАМ-системи, а не лише в ЄС чи найменш розвинених країнах. Однак зрозуміло, що вирішення цього питання перебуває в політичній площині та залежить від дипломатичних зусиль країн – партнерів ЄС.

Загалом СВАМ – це унікальний економічний експеримент. Його наслідки не до кінця прогнозовані самими його ініціаторами. Очевидно, що будуть намаганя посилити СВАМ під різними приводами. Добре, що в ЄС прийнято практику широкого обговорення нових регуляцій і ми можемо дізнатися про заплановані нововведення. Залишається сподіватися, що до висловлених під час дискусії думок прислухаються, і тоді буде можливість мінімізувати негативний вплив нових регуляцій. Розраховуватимемо на те, що обговорення СВАМ піде цим шляхом.