«Інтерпайп» під час війни показав високий рівень стійкості»

Компанія «Інтерпайп» — виробник сталевих труб та залізничної продукції — працює у Дніпрі, Нікополі та Новомосковську. Попри важку безпекову ситуацію, компанія не лише утримує 10 тисячний колектив, а й розвиває продажі закордон, особливо на ринок Європи.

Про це та багато іншого GMK Center поспілкувався з директором трубного дивізіону Денисом Морозовим.

Який зараз стан трубних заводів “Інтерпайп”, як вони працюють і наскільки завантажені їхні потужності?

— За майже півтора роки війни “Інтерпайп”, як і багато інших українських підприємств, показав високий рівень стійкості. Компанія працює в тих умовах, які зараз є, а вони, на жаль, не дуже райдужні. Наразі дуже складна ситуація в Нікополі – місто щоденно знаходиться під артилерійськими обстрілами. Крім того, Каховського водосховища більш нема, що негативно вплинуло на роботу нашого заводу «Інтерпайп Ніко Тьюб». В Дніпрі ситуація теж непроста – щодня лунають повітряні тривоги, відбуваються часті ракетні обстріли та нальоти “шахідів”.

Але, з іншого боку, навіть в таких умовах всі заводи працюють та виробляють продукцію: завантаження нікопольського майданчика складає приблизно 50%, аналогічний показник у дніпровського майданчика. У Новомосковську ситуація гірша через більш значні темпи скорочення виробництва, тому завантаження потужностей «Інтерпайп НМТЗ» не перевищує 20-25%.

Суттєве скорочене виробництва у Новомосковську пов’язане, головним чином, із ситуацією з постачанням сировини?

— Так, маріупольські комбінати були постачальниками сировини, з якої ми виробляли трубну продукцію. Ми зараз шукаємо альтернативи, зокрема, в Європі, тому що в Україні такої сталі та стабільних ланцюгів постачання, які були у Маріуполі, на жаль, немає. Проблема у тому, що потрібний нам сталевий лист необхідно виробляти доменним способом. Тому це виключає замовлення цього листа на “Запоріжсталі”.

Постачальники з Туреччини чи південно-східної Азії не можуть закрити це питання?

— Теоретично це можливо, але в цьому випадку виникає питання ціни з урахуванням доставки до Новомосковська та, відповідно, економічної доцільності подальших продажів електрозварної труби на експорт. Зараз, на жаль, така подвійна логістика просто вбиває всю економіку, і виходу з цієї ситуації немає. Якщо безшовні труби ми виробляємо за рахунок вертикальної інтеграції, починаючи із металобрухту, то в сегменті зварних труб ми маємо закуповувати сировину у третіх постачальників, отже наша доходність тут мінімальна, якщо взагалі є.

Ви згадали про постійні обстріли. Як в таких умовах забезпечуєте безпеку працівників на заводах?

— Від початку війни це було і залишається питанням номер один. Щоб забезпечити безпеку людей в тому ж Нікополі, ми вивчали багато варіантів і зупинилися на тому, що придбали бетонні куполи, які розміщені по всій території заводу. Кожен працівник знає, куди йому бігти у випадку тривоги. Робітники вже не прямують до бомбосховища, бо це потребує багато часу, а ховаються під перевіреними та сертифікованими бетонними куполами, які гарантують безпеку їх життю та здоров’ю.

Як змінилися продажі трубної продукції в Україні після початку війни?

— Продажі труб загального призначення скоротилися дуже суттєво. Багато підприємств, які були споживачами нашої продукції, зараз простоюють. Теплоенергетика та машинобудування скоротили споживання в десять разів. Теж саме і з продукцією, яку купує населення — попит на неї впав удвічі-утричі. Що стосується нафтогазової галузі, то в неї ситуація більш-менш стабільна. Попри війну, українські державні компанії продовжують видобуток газу та нафти. Водночас, в сегменті приватного газовидобування, нажаль, фіксуємо величезний спад – в 2-3 рази.

До війни «Інтерпайп» планував збільшувати продажі преміальних і напівпреміальних з’єднань. Чи змінилася стратегія? На яку преміальну трубну продукцію зараз є попит? Яких нових рішень потребує ринок?

— Наша стратегія не змінилася. Збільшення продажів преміальних продуктів залишається нашою метою номер один. І це стосується всіх ринків – Європи, Близького Сходу, США, тощо. Зараз, до речі, і Україна активно закуповує труби з високогерметичними преміальними з’єднаннями. Взагалі, потенціал є в багатьох регіонах, ця ніша дуже перспективна, вона зростає з кожним роком.

Що стосовно ринку Європи?

— Минулоріч ми отримали велику підтримку з боку Євросоюзу у вигляді тимчасового призупинення дії усіх квот та мит. Це дало нам можливість частково компенсувати зростаючу вартість логістики. Більш того, відсутність квотування зараз дозволяє нам розвиватися на європейському ринку, шукати та заходити у нові ніші та більш складні продукти. І ми цим користуємося! Наприклад, мова йде про нові унікальні штучні продукти, над налогодженням виготовленням яких потрібно багато працювати. Зараз для Європі ми освоїли більше 100 видів нової продукції і в перспективі ще освоїмо більше 200.

Цікаво те, що раніше нам казали, що місце України — це виготовляти дешеву і не дуже якісну продукцію, але, як виявилося, це не так. Таке місце нам давали, захищаючись від нас квотами. А якщо їх зняти, то ми можемо на ринку виготовляти саме ту продукцію, яка потрібна?

— Так. Наприклад, новий продукт – осі, не для залізничних вагонів, а для вантажних фур. Це по всіх параметрах унікальна трубна продукція. В процесі її освоєння ми пробували виробляти ці труби, аби вони підходили на 100% під параметри клієнта. Були питання до підбору марки сталі, режиму термообробки, але потроху навчилися. Зараз у нас вже є продукт, з яким ми беремо участь у тендері.

Взагалі, стати постачальником відомих європейських компаній непросто. Працювати по загальних стандартах – це один виклик. Але майже кожна компанія в ЄС має свої власні, більш жорсткі стандарти, тому працювати в таких маленьких нішах високоякісної продукції, де потрібен ще й інтелект, це інший, вищий рівень. Коли ми почали працювати в цьому напрямку, то зрозуміли, що у нас не вистачає висококваліфікованого персоналу. До цього, звісно, у нас були нові продукти, але це не мало масового характеру.

Тепер це взаємодія інженерів та логістів. Логістика – це теж проблема. Наприклад, нашому клієнту Liebherr потрібна труба довжиною 14 метрів. Як її транспортувати? Зараз немає такого транспорту, який дозволяє 14-метрову трубу доставити в Європу.

Раніше ви активно постачали свої безшовні труби для будівельної галузі ЄС, яка зараз перебуває в кризі. Як ви відчуваєте це на собі і чи бачите якісь позитивні тенденції? На що розраховуєте на 2024 рік?

— Ми спостерігаємо, можливі різні сценарії. Так, на сьогодні обсяги будівництва скоротилися приблизно на 10-15%. Не менш важливим є й також те, що ціна на трубну продукцію теж знижується. От дистриб’ютори і чекають, коли ціна досягне дна. В 1 та 2 кварталі споживання було стабільним, а от з кінця 3 кварталу фіксується зниження. Багато у кого з європейців фінансовий рік закінчується наприкінці вересня. Тому вони призупиняють закупівлі, щоб показати гарний результат у своїй звітності. Крім того, серпень в ЄС, як ви знаєте, місяць відпусток. Всі чекають, що після цього місяця почнеться пожвавлення попиту. Минуло три тижні, але поки що нічого не відбувається, ринок «холодний».

Раніше “Інтерпайп” працював з європейськими машинобудівними компаніями і поставляв машинобудівні труби. Чи вдалося зберегти цих клієнтів, розвинути співпрацю? Адже ринок машинобудування, автомобілебудування загалом у Європі росте.

— Так, коли я говорив про унікальні нішеві продукти, то мав на увазі і труби для машинобудування. Дуже важливим фактором, що вплине на всю конфігурацію європейського ринка, є те, що компанія Vallourec, провідний місцевий виробник труб, закриває свої заводи в ЄС. Коли цей гравець остаточно піде з ринку, то, я думаю, це призведе до кардинальних змін на ринку.

А ринок OCTG-труб? За вашими оцінками, на скільки відсотків він може зрости в Європі?

— Експерти говорять, що ринок OCTG-труб може зрости на 20-30%. Проте наразі його обсяги невеликі, і зростання ми не фіксуємо. Брюссель каже – нам потрібен газ, але нехай інші країни його видобувають, а ми будемо його імпортувати. У Румунії і Польщі, де є такі потреби, ми беремо участь в тендерах.

Якщо говорити в цілому, то нам цікавий європейський ринок OCTG-труб. Плани щодо розвитку є. Крім того, в ЄС набирає популярність геотермальне буріння, аби піднімати з надр теплу води для обігріву не просто будинків, а цілих міст! Ми вбачаємо в цьому напрямку велику перспективу, можливе зростання цього ринку – у 5 разів, але зараз його обсяги невеликі.

Який вплив матиме впровадження СВАМ на продажі «Інтерпайпу» до ЄС? Які ризики вбачаєте?

— В цілому, у нас вже все готово до цього, адже маємо мінімальні викиди СО2. Вочевидь, СВАМ стане новим викликом для багатьох українських компаній, оскільки їм доведеться змінити структуру звітності, документообігу, тощо. «Інтерпайп» вже позиціонує себе як виробник зеленої сталі чи сталі з низьким викидом вуглецю. Ми розраховуємо, що СВАМ-платежі не вплинуть на наші продажі. Тим не менш, при реалізації нових інвестиційних проєктів, ми завжди робимо акцент на мінімізації викидів СО2.

Багато компаній зараз розглядають перенос виробничих потужностей чи співробітництво з європейськими виробниками на їхніх майданчиках. Чи розглядаєте ви такі проєкти? 

— Наша стратегія, навпаки, не в Європу, а в Україну переносити всі можливі виробничі операції. Ми вважаємо, що потрібно створювати робочі місця в Україні. По можливості, максимально локалізовувати виробництво в Україні.

Зараз українська економіка на 70% залежить від стану європейської економіки. Це стосується і ринку труб. Яку ви очікуєте динаміку розвитку європейської економіки і трубного ринку?

— Дійсно, європейська економіка стагнує. Ймовірно, це триватиме ще півроку, максимум, рік, згодом ситуація стабілізується. Трубний ринок ЄС, зрозуміло, теж знижується на 5-10%. Аби нівелювати цей ефект ми постійно шукаємо нові ніші та сегменти. В цілому, очікую, що трубний ринок буде падати ще й у 2024 році, а з 2025 року почнеться невелике зростання.

Чи відчуваєте ви нині нестачу персоналу? Адже багато жінок виїхало за кордон, чоловіків мобілізували…

— Так, є така проблема. Особливо не вистачає кваліфікованих інженерів, багато хто виїхав з країни. Що стосується робітничих спеціальностей, тобто основного кістяку колективу, то тут немає проблеми, адже спеціалістів навчаємо, беремо студентів на стажування. Нам зараз дуже потрібні інтелектуальні ресурси.

Яка роль українського виробника у Євросоюзі в майбутньому, де вже є Україна? Якою ви її бачите?

— Вже зараз багато європейських компаній висловлюють нам свою підтримку і кажуть: «Ви вже Європа!». Це спочатку деякі вагалися, сумнівалися, як складеться співпраця з Україною, казали: «Побачимо, як ви витримаєте терміни постачання». Але зараз в нас вже не сумніваються, бо «Інтерпайп» є відповідальним постачальником.