Дізнатись більше
Незважаючи на всі складнощі, обсяги виробництва сталі й прокату залишаються стабільними
2023 рік став ще одним роком випробувань для української металургії. Підприємства продовжували працювати, незважаючи на обстріли, відімкнення електроенергії, логістичні складнощі. Металургія була і залишається базовою галуззю, яка підтримує українську економіку на плаву.
Через війну розміри української економіки суттєво скоротилися. Те ж саме відбулося і в металургії, однак можна констатувати, що ситуація певним чином стабілізувалася: обсяги виробництва сталі і прокату у 2023 р. майже такі ж самі, як у 2022 р. Лише виробництво чавуну впало на 6,1% – це можна пояснити втратою металургійних комбінатів у Маріуполі, який окуповано російськими військами. Виробництво чавуну та тих підприємствах, що залишились на підконтрольній українській владі території, минулого року зросло на 17,0% у порівнянні з 2022 р.
Українська металургія переорієнтувалася на задоволення потреб внутрішнього ринку. У 2023 р. лише половина виробленої сталевої продукції була спрямована на експорт, що суттєво менше довоєнної частки експорту (близько 80%). У 2023 р. українська металургія також стала ще більше інтегрованою до ЄС, оскільки понад 80% експорту металургійної продукції надійшло саме до ЄС (у 2022 р. аналогічний показник становив 60%).
Поглибленню зав’язків з європейськими підприємствами сприяло і скасування Єврокомісією імпортних квот.
«Минулоріч ми отримали велику підтримку з боку Євросоюзу у вигляді тимчасового призупинення дії усіх квот та мит. Це дало нам можливість частково компенсувати зростаючу вартість логістики. Більш того, відсутність квотування зараз дозволяє нам розвиватися на європейському ринку, шукати та заходити у нові ніші та більш складні продукти» – зазначив директор трубного дивізіону Interpipe Денис Морозов.
В залежності від підприємства, завантаженість потужностей з виробництва чавуну і сталі коливалася від 20% до 70%. “Запоріжсталь” у березні 2023 р. вивела з гарячої консервації доменну піч №2 і відтоді на підприємстві працювало 3 доменні печі з 4. За 12 міс. 2023 р. цей меткомбінат виробив 2,72 млн т чавуну (+35,3% р./р.), 2,47 млн т сталі (+65,4%) і 2,05 млн т прокату (+57,2%).
На комбінаті АрселорМіттал Кривий Ріг працювала лише одна доменна піч з чотирьох. У першому півріччі 2023 р. меткомбінат виплавив 390 тис. т сталі, що на 56,2% менше, ніж за аналогічний період 2022 р. З одною працюючою доменною піччю підприємство може працювати лише на 20-30% потужностей.
На “Каметсталі” працювало дві доменні печі з трьох. За 9 міс. 2023 р. завод виробив 1,3 млн т чавуну (+11% р./р.) і 1,5 млн т сталі (+17%). У 3 кв. 2023 р. виробництво чавуну скоротилося на 10% від попереднього кварталу через зупинку на плановий капітальний ремонт доменної печі №1.
“Інтерпайп” за 9 міс. 2023 р. наростив виплавку сталі на 14,5% у порівнянні з попереднім роком (до 530 тис. т), тоді як обсяг виробництва труб практично не змінився (залишився на рівні 309 тис. т). Зростання виробництва сталі компанія пояснювала накопиченням запасів заготовки напередодні осінньо-зимового періоду, протягом якого очікувалися можливі відключення електроенергії.
На Дніпровському металургійному заводі працювало лише прокатне виробництво, заготовка для якого постачалася з “Каметсталі”. За 11 міс. 2023 р. виробництво прокату на Дніпровському металургійному заводі склало 100,4 тис. т при річній потужності виробництва близько 1,1 млн т, тобто завантаженість прокатних потужностей спостерігалась на рівні 10%.
Українські металургійні підприємства знаходяться поруч з лінією розмежування, вздовж якої відбуваються військові дії, тому найбільший ризик пов’язаний з наслідками обстрілів, що становлять загрозу як для виробничих активів, так і персоналу підприємств. Повністю нейтралізувати цей ризик наразі неможливо, підприємства продовжують працювати з урахуванням можливих заходів безпеки.
На початку минулого року значним викликом для металургійних підприємств стали відключення електроенергії, необхідність яких була пов’язана з обстрілами енергетичної інфраструктури. Блекаути суттєво обмежували роботу металургійних заводів і це видно на прикладі виробничих показників: у січні 2023 р. виробництво сталі склало 283,9 тис. т, у лютому – 423,7 тис. т, тоді як середньомісячних обсяг виплавки сталі у 2023 р. склав 500,2 тис. т. Окрім того, аварійні відімкнення енергопостачання призводили до підвищеного зносу обладнання, обумовлюючи необхідність подальших інвестицій у його ремонти.
Стабілізація енергопостачання навесні 2023 р. дозволила металургійним підприємствам наростити завантаженість потужностей. Ми не можемо повністю виключити ймовірність повторення відключень електроенергії у майбутньому, оскільки енергосистема була значно пошкоджена і обстріли можуть повторюватися. Однак український уряд прийняв певні рішення, які допоможуть мінімізувати негативні наслідки від можливих блекаутів. Зокрема, був побудований інженерний захист мережі розподілу електроенергії, підсилено протиповітряну оборону, розширено можливості імпорту електроенергії. Зокрема, промислові підприємства отримали можливість укладати прямі контракти на імпорт електроенергії. Наявність таких контрактів створює передумови для безперебійного енергопостачання навіть за умов аварійних відключень.
Специфічним викликом червня 2023 р. став підрив російськими військами дамби Каховського водосховища, внаслідок чого було порушено водопостачання підприємств у Кривому Розі. АрселорМіттал Кривий Ріг навіть тимчасово призупиняв виробництво сталі, щоб знизити споживання води. У подальшому проблеми з водою були вирішені за рахунок налагодження постачання з альтернативних джерел.
Найбільшим викликом для українських металургійних підприємств залишаються логістичні обмеження. З початку війни морські порти не працюють повноцінно. З липня 2022 р. по липень 2023 р. діяла зернова угода, згідно якої три українських порти (“Одеса”, “Чорноморськ” і “Південний”) могли відправляти кораблі, завантажені зерном та іншими харчовими продуктами. Це дозволяло певною мірою вивільнити залізничний і автомобільний транспорт для перевезення інших вантажів, зокрема металургійних.
У липні 2023 р. Росія вийшла із зернової угоди і восени Україні вдалося запустити альтернативний морський коридор, яким почали вивозити не тільки аграрну продукцію, а й вантажі гірничо-металургійного комплексу. Функціонування цього морського коридору пов’язане з низкою проблем і обмежень, оскільки цей маршрут не є повністю безпечним і не може використовуватися для тих обсягів перевезень, що були до війни.
Окрім того, паралельно із запуском морського коридору польські автоперевізники почали тривалу блокаду кордону, знижуючи тим самим можливості вивезення продукції з України автомобільним транспортом. Обмежена пропускна здатність прикордонних залізничних переходів також залишається слабким місцем, що створює черги і затримує рух вантажів на шлях до ЄС. На наш погляд, логістичні проблеми залишатимуться основним чинником, що визначатиме обсяги виробництва металургійної продукції у майбутньому.
Незважаючи на всі складнощі військового часу, «АреслорМіттал Кривий Ріг» розглядає можливість збільшення виробництва у 2024 р., що з одного боку, може виглядати логічно, оскільки завантаженість потужностей підприємства менша, ніж у “Каметсталі” та “Запорожсталі”.
«У 2024 році ми плануємо збільшити обсяги виробництва та розширити виробничі потужності за рахунок роботи двох доменних печей. Таким чином, завантаження наших виробничих потужностей збільшиться з 30% до 50%» – зазначив генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.
З іншого боку, в умовах невизначеності і високих військових ризиків висока ймовірність того, що від збільшення виробництва доведеться відмовитися. На наш погляд, базовим (реалістичним) сценарієм на поточний рік є збереження обсягів виробництва на рівні 2023 р. Такі рівні виробництва можливо підтримувати з урахуванням наявних логістичних обмежень та інших проблем військового часу – виробничі показники 2022 р. і 2023 р. підтверджують цю тезу.
Звісно, обсяги виробництва сталі залежатимуть також від кон’юнктури європейського ринку, який наразі є основним експортним напрямком. Ми не очікуємо значного погіршення стану економіки ЄС, тому вважаємо, що попит на сталь і чавун з України залишатиметься більш-менш стабільним.
Поглиблення економічної інтеграції з ЄС спонукає українських металургів піднімати питання, що стосуються більш довготривалої перспективи, зокрема декарбонізації металургійних потужностей. Звісно, війна поставила на паузу реалізацію інвестиційних програм, однак у контексті післявоєнної відбудови зелена трансформація є основним об’єктом обговорення. У довгостроковій перспективі металургійні підприємства прагнуть відновлювати виробництво з урахуванням новітніх «зелених» технологій виробництва, щоб бути конкурентоспроможними на європейському ринку.
«Якщо сумувати інвестиції в зелену трансформацію наших українських активів – ГЗК, «Каметсталі» та «Запоріжсталі», то загальна сума приблизно $9 млрд. Це реально зробити і ми це плануємо це робити після закінчення війни. Це інвестиційна програма на 5-10 років» – заявив генеральний директор «Метінвест Холдингу» Юрій Риженков в інтерв’ю Forbes.
Незважаючи на війну, українська металургія вистояла і продовжує працювати. Металургійні підприємства продемонстрували приклад витривалості та високої здатності до адаптації у складний час. Тому є всі підстави вважати, що у 2024 р. металургія збереже свою роль в українській економіці і буде основою для відновлення української інфраструктури та економіки.
