Китайський експорт сталі провокує збільшення протекціонізму у світі

У найближчій перспективі немає жодних ознак зниження напруженості у глобальній торгівлі сталлю

Через слабкий внутрішній попит Китай останні два роки стрімко нарощує експорт сталі на багато регіональних ринків. Це змушує багатьох країн реагувати – максимально швидко ініціювати антидемпінгові розслідування та вводити захисні заходи, якщо таких досі не було вжито. Вже в середньостроковій перспективі це загрожує торговельною війною «всіх проти всіх» та необхідністю пошуку якогось глобального компромісу з урахуванням складнощів викликів декарбонізації світової металургії.

Китайський фактор

За останній рік на світовому ринку сталі суттєво виріс рівень торгової напруги. Причиною цього стало збільшення присутності дешевшої сталі з Китаю на ринках багатьох країн, що досить негативно вплинуло на роботу місцевих сталевиробників.

Така ситуація пов’язана зі стагнацією внутрішнього попиту на сталь у Китаї, перш за все, через кризу у сфері нерухомості, що триває. Це змушує китайських виробників збільшувати експорт металопродукції. Так, у першій половині 2024 року він зріс на 24% р./р. – до 53,4 млн т, 2023-го – на 36,2% р./р., до 90,3 млн т.

Ситуація посилюється тенденціями на локальному ринку. Наприклад, внутрішні ціни на сталь у Китаї, зокрема, на гарячекатаний рулон (HRC) нещодавно впали до рівнів, за яких вони стали конкурентоспроможними в Європі з урахуванням додаткових тарифів.

«Китайські металургійні компанії можуть собі дозволити працювати деякий час у збиток, щоб не скорочувати виробництво. Вироблена продукція шукає шляхи на ринок. Надії на те, що більше сталі споживатиметься у Китаї, не справдилися, оскільки так і не було запроваджено дієвих заходів щодо підтримки будівництва. У результаті ми бачимо, що все більше сталі з Китаю спрямовується на зовнішні ринки,» – зазначає аналітик GMK Center Андрій Глущенко.

Реакція у відповідь

Збільшення сталевого імпорту з Китаю призводить до того, що дедалі більше країн намагаються захистити місцевих виробників, вживаючи різноманітних захисних заходів. Кількість антидемпінгових розслідувань у всьому світі виросло з п’яти 2023 року до 14 2024-го (станом на початок липня), з яких стосувалися китайської продукції три й десять відповідно.

Серед країн, які вже запровадили обмеження або проводять антидемпінгові розслідування щодо китайської металопродукції, можна назвати такі: Євросоюз, США, Канада, В’єтнам, Туреччина, Мексика, Бразилія, Таїланд, ПАР, Саудівська Аравія та інші. Слід зазначити, що найбільші ринки на зразок ЄС та США вже давно і системно захищаються від китайського імпорту.

Наприкінці червня Євросоюз продовжив свої захисні заходи щодо імпорту стали ще на два роки, до червня 2026-го. Необхідність їх пролонгації та коригування обумовлена, зокрема, різким зростанням експорту з Китаю до третіх країн (переважно азійських), які самі збільшували постачання своєї металопродукції до Євросоюзу. Також існує проблема, що Єгипет, Індія, Японія та В’єтнам можуть реекспортувати китайську металопродукцію на ринок ЄС в обхід чинних квот та обмежень.

Закономірно, що ЄС шукає нові засоби протидії. На початку серпня Євросоюз почав антидемпінгове розслідування щодо імпорту деяких видів HRC з Єгипту, Індії, Японії та В’єтнаму. Постачання г/к рулону в ЄС із цих країн за останній рік суттєво зросло і становить приблизно 50% від загального показника ввезення HRC до Євросоюзу.

Досить значним «сигналом» для китайських експортерів може стати рішення В’єтнаму, який ініціював антидемпінгове розслідування після збільшення припливу китайської сталі на 73% р./р. в I півріччі. Це не дивно, адже китайський експорт стали переважно в країни Південно-Східної Азії, де лідерами з імпорту в I півріччі були В’єтнам (6,4 млн т) та Південна Корея (4,4 млн т).

Захисні тренди

Серед основних тенденцій у сфері впровадження захисних заходів на глобальному ринку можна назвати такі:

1. Потік взаємних торгових обмежень загрожує перетворитися на війну «всіх проти всіх». Так, у липні В’єтнам розпочав антидемпінгове розслідування щодо деяких видів г/к рулону з Китаю та Індії. Практично одночасно Міністерство сталі Індії ініціювало проведення розслідування імпорту сталі з Китаю та В’єтнаму, а металурги закликали до заходів стримування імпорту металопродукції.
2. Протекціонізм став поширеним способом геополітичного протистояння. У рамках цього тренду США підвищили тарифи на китайську сталь та алюміній утричі – до 25%. Це здійснено відповідно до розділу 301, що стягується на додаток до тарифів розділу 232. Водночас це підвищення матиме мінімальний вплив на обсяг китайського імпорту. Також американські металурги пропонують посилити захисні торгові заходи, пропонуючи включити законопроєкт про вирівнювання правил гри (Playing Field 2.0 bill) до майбутнього пакету законів із захисту від несумлінного імпорту.
3. Видавлювання експорту імпортом. На індійському ринку сталі спостерігається дивна ситуація. З одного боку, місцеве Міністерство сталі заявляє про розвиток внутрішнього виробництва сталі задоволення місцевого попиту. Проте, з іншого боку, зростання внутрішнього попиту задовольняється рахунок збільшення імпорту (переважно з Китаю), тоді як місцеві виробники нарощують експорт.
4. Гарячекатаний рулон – «найпопулярніший» об’єкт торгових обмежень. На початку серпня Туреччина встановила попередні антидемпінгові мита на HRC з Китаю, Індії, Японії та РФ. Тоді як В’єтнам наприкінці липня розпочав антидемпінгове розслідування з HRC з Китаю та Індії.

Українські реалії

Збільшення кількості захисних заходів у світі нині менш впливає на роботу українських сталевиробників, аніж до війни. Виробничі можливості внаслідок війни впали майже втричі та суттєво обмежені внутрішніми факторами – стабільністю енергопостачання, логістичними можливостями отримання сировини та відправлення готової продукції, наявністю достатньої кількості персоналу. Навіть якби світові ринки були більш відкритими, українські виробники із зазначених причин не можуть поставити замовникам значно більше продукції. За великим рахунком, українські компанії ГМК зараз більше переймаються можливістю просто продовжувати виробництво та експорт.

Одночасно для українських виробників важливим є продовження режиму скасування обмежень з боку ЄС, оскільки Євросоюз – ключовий ринок збуту української сталі: постачання металопродукції до європейських країн становило 84% від українського експорту в І півріччі.

Крім видавлювання національних металургів з їхніх же ринків, китайський експорт має й іншу вкрай негативну сторону – утримування світових цін на металопродукцію на низькому рівні. За зниження цін на експортну продукцію постраждає конкурентоспроможність українських виробників на ринках, які знаходяться порівняно далеко від України. За оцінками GMK Center, Україна може втратити 16% експорту чавуну (200 тис. т), 13% експорту сталевих напівфабрикатів (150 тис. т), 8% експорту плоского прокату (100 тис. т), 14% експорту довгого прокату (50 тис. т).

Протекціоністські перспективи

На глобальному рівні китайські металурги, попри слабкість внутрішнього попиту, не поспішають скорочувати виробничі потужності, що сприятиме продовженню експортної експансії. За оцінками Mysteel, очікується, що сталевий експорт із Китаю у 2024 році перевищить 100 млн т, що є найвищим показником із 2016-го.

Очевидно, що інші країни дадуть відповідь більш активним застосуванням захисних заходів, оскільки китайський імпорт стає не просто проблемою конкуренції, а й причиною падіння рентабельності виробництва та ризику банкрутств метпідприємств.

Ймовірно, що країни, які нині проводять антидемпінгові розслідування стосовно китайської сталі (В’єтнам, Туреччина), запровадять повноцінні санкції. А такі як Індія та низка держав Латинської Америки, чиї металурги так само не в захваті від засилля китайського сталевого імпорту, незабаром розпочнуть розслідування.

У найближчій перспективі не видно ознак спаду напруженості у глобальній залізниці. Очевидно, що вже в межах одного року зусилля багатьох країн призведуть до того, що потік китайського імпорту на конкретні регіональні ринки скорочуватиметься. Однак цього недостатньо для того, щоб світові ціни зросли до прийнятного рівня.

Така ситуація наголошує на необхідності пошуку більш збалансованої стратегії розвитку та співробітництва на міжнародному рівні, особливо на тлі складних та витратних процесів зеленого переходу в сталевій індустрії.