Китай у І півріччі продовжує нарощувати експорт сталі

Через слабкість внутрішнього споживання місцеві металурги спрямовують надлишки на незахищені експортні ринки

Металургійні підприємства Китаю за підсумками I півріччя 2024 року суттєво збільшили експорт сталі – на 24% у порівнянні з січнем-червнем 2023-го (до 53,4 млн т). Місцеві виробники намагаються шукати ринки збуту для своєї продукції, страждаючи від низького внутрішнього попиту та скорочення прибутків. Водночас китайські компанії стикаються з викликами на експортних ринках через введення захисних заходів, спрямованих на обмеження китайського імпорту. Ці фактори формують складне середовище для розвитку сталеливарної промисловості Китаю, яке потребує адаптації до нових реалій як всередині країни, так і на глобальному рівні.

Різке зростання експорту сталі з Китаю розпочалося ще у 2021 році, коли місцева влада активізувала підтримку металургійної галузі у відповідь на наслідки пандемії COVID-19. Протягом 2021-2022 року показник утримувався на рівні 66-67 млн т на рік, завдяки стабільному внутрішньому попиту з боку будівельного сектору. Проте у 2023 році, будівництво в країні значно сповільнилося, споживання сталі різко знизилося, що в результаті призвело до зростання експорту на понад 34% р./р. – до 90,3 млн т.

Експерти вважають, що у 2024 році відвантаження китайської сталі за кордон знову зростуть щонайменше на 27% р./р., перевищивши рекордні 110 млн т, зафіксовані у 2015 році.

Станом на квітень 2024 року, за даними Global Energy Monitor, працюючі потужності з виробництва сталі в Китаї оцінювались в 1,074 млрд т у річному вимірі, тоді як у березні 2023 року – 1,112 млрд т. Разом з тим, за підсумками I півріччя виробництво сталі в країні скоротилось на 1,1% р./р. – до 530,57 млн т. Але темпи скорочення діючих потужностей та виробництва сталі все ще не перевершують темпи падіння видимого споживання, яке за 6 місяців впало на 3,3% р./р. – до 480,79 млн т.

Незважаючи на слабкість внутрішнього попиту, китайські металурги не поспішають скорочувати виробничі потужності, що призводить до надмірного обсягу експорту та падіння цін на сталь. Це, своєю чергою, створює серйозні проблеми для металургійних підприємств у багатьох країнах, включаючи Євросоюз, куди лише за перші п’ять місяців 2024 року було експортовано 1,39 млн т сталі з Китаю (-10,3% р./р.). Хоча показник знизився у річному порівнянні, проте китайська продукція у великих обсягах потрапляє на ринок ЄС в обхід діючих квот та обмежень через ринки Єгипту, Індії, Японії та В’єтнаму, які в останні періоди значно збільшили імпорт відповідної продукції.

«Китайські металургійні компанії можуть собі дозволити працювати деякий час у збиток, щоб не скорочувати виробництво. Вироблена продукція шукає шляхи на ринок. Надії на те, що більше сталі споживатиметься у Китаї, не справдилися, оскільки так і не було запроваджено дієвих заходів щодо підтримки будівництва. У результаті ми бачимо, що все більше сталі з Китаю спрямовується на зовнішні ринки» – відзначає аналітик GMK Center Андрій Глущенко.

Все більше країн, які стикнулися з напливом імпорту з Китаю намагаються захистити внутрішніх виробників, застосовуючи різні обмеження. Кількість антидемпінгових розслідувань у всьому світі зросла з п’яти у 2023 році – три з яких торкалися китайських товарів, до 14-ти, розпочатих у 2024-му (станом на початок липня), десять стосуються Китаю. Ця кількість все ще низька порівняно з 39 справами у 2015 та 2016 роках, періоді, коли на фоні різкого зростання китайського експорту був створений Глобальний форум із надлишкових потужностей у металургії (GFSEC).

Європейська комісія, зокрема, 8 серпня 2024 року повідомила про початок антидемпінгового розслідування щодо імпорту деяких видів гарячекатаного листового прокату з Єгипту, Індії, Японії та В’єтнаму.

В умовах зростаючого тиску на світових ринках через надмірний експорт китайської сталі та посилення захисних заходів з боку інших країн, Китай змушений шукати нові підходи для стабілізації ситуації. Продовження експансії на експортних ринках без врахування глобальної конкуренції може призвести до подальшого загострення конфліктів і нових обмежень. У довгостроковій перспективі це може негативно вплинути на сталеливарну промисловість Китаю, що підкреслює необхідність пошуку більш збалансованої стратегії розвитку та співпраці на міжнародному рівні.