Аналіз впливу новин за 4-8 жовтня 2021 року на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Європейські металурги замислюються про способи компенсації витрат, пов’язаних з високою ціною СО2, тому в контрактах з’являються вуглецеві надбавки. Це новий тренд, безпосередньо пов’язаний з декарбонізацією, і він, найімовірніше, буде посилюватися. Паралельно європейські металурги просувають на ринок сталеву продукцію, вироблену з низькими викидами вуглецю, тестуючи реакцію покупців.

Учасники ринку залізної руди на собі відчувають, що за кожним злетом відбувається падіння ціни. Згідно з оновленими прогнозами, зниження залізорудних котирувань триватиме принаймні до 2023 року, після чого піде етап стабілізації. В Україні продовжують обговорювати заборону експорту брухту. Продовжуємо стежити, чим завершиться ця дискусія.

Навіщо європейські металурги запроваджують надбавки до ціни продукції

На європейському ринку сталі дедалі поширенішою стає практика запровадження надбавок до ціни продукції. Ці надбавки так чи інакше пов’язані з декарбонізацією виробництва та зростанням ціни на викиди СО2, яке має на меті прискорювати цю декарбонізацію.

Першою компанією, яка запровадила вуглецеву надбавку ще в квітні цього року, стала Tata Steel Europe. За задумом компанії, ця надбавка має сприяти реалізації стратегії Tata Steel з досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року, а також виконання цілей щодо зниження викидів СО2 на 30-40% до 2030 року. Причому якщо спочатку компанія запроваджувала фіксовані надбавки без пояснення, то згодом став відомий підхід до їх розрахунку: розмір вуглецевої надбавки переглядається на щоквартальній основі, щоб відображати зміни цін на парникові квоти.

На початку жовтня ArcelorMittal і British Steel запровадили свої надбавки. ArcelorMittal пояснив появу спеціальної доплати зростанням витрат на електроенергію та природний газ, а також збільшенням собівартості виробництва сталі на €120/т. Компанія очікує, що аналогічні надбавки запровадять і постачальники вапняку й феросплавів. British Steel пов’язала запровадження надбавки зі зростанням цін на електроенергію та підвищенням витрат на транспортування продукції. Спеціальна доплата діятиме щодо всіх замовлень на поставку металопродукції з 1 жовтня.

Як ціна електроенергії пов’язана з ціною СО2 на європейському ринку? Через систему торгівлі парниковими квотами. Цей механізм особливо яскраво оприявнився останнім часом, коли на ринку виник дефіцит природного газу (через низку факторів, серед яких, зокрема, швидке відновлення економік після ковідних обмежень, максимальний попит на енергоресурси за останні чверть століття, зниження поставок газу в ЄС з Росії, високий попит на газ в Азійському регіоні, низькі запаси газу на європейському ринку). Як результат, ціни на природний газ злетіли до небес (останні котирування на європейському ринку сягали $1800-1900/тис. куб. м), і європейські електростанції почали переходити на вугілля. Оскільки зі спалюванням вугілля пов’язані значні викиди СО2, то й ціна на парникові квоти на європейському ринку зростає.

Стикаючись зі зростанням цін на електроенергію, європейські металурги замислюються про те, як їх перекласти на покупця. На перший погляд, це головне призначення вуглецевих надбавок. Але якщо заглибитися в тему, стає зрозуміло, що металургійні заводи прагнуть і акумулювати кошти для виконання своїх амбітних цілей щодо декарбонізації виробництва, і готують споживачів до зростання цін на майбутню «зелену» сталь. Адже темпи декарбонізації металургійного виробництва стримує не лише незрілість технологій, а й відсутність ринку для збуту «зеленої» продукції («низьковуглецева» сталь, тобто вироблена з низьким рівнем викидів СО2, коштує дорожче і не зможе на рівних умовах конкурувати з традиційною сталевою продукцією).

На досягнення такого самого ефекту спрямований і CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism), який перекладає плату за викиди СО2 на європейських імпортерів. Звісно, простіше перекласти плату за викиди СО2 на покупців плоского прокату, оскільки в цьому сегменті основні потужності базуються на киснево-конвертерній технології (з більш високими викидами СО2 в порівнянні з електродуговим виробництвом).

Утім, ArcelorMittal запроваджуєте надбавку на довгомірний прокат, у сегменті якого 85% потужностей у ЄС – електросталеплавильні заводи, у яких прямі викиди СО2 мінімальні. Однак їхні непрямі викиди, пов’язані з купованою електроенергією (Scope 2), істотно зросли, що й знайшло відображення в зростанні цін на електроенергію.

Згідно з дослідженням GMK Center, 18 з 22 європейських металургійних заводів (86% киснево-конвертерних потужностей) мали надлишкові безкоштовні квоти у 2020 році, тобто нічого не платили за викиди СО2. Тому європейські металурги раніше й не прагнули запроваджувати жодні вуглецеві надбавки, однак нинішнє зростання цін на електроенергію спонукає їх до такого кроку.

Після старту 4-ї фази EU ETS ситуація істотно зміниться: пакет «Fit for 55» передбачає зниження загальної кількості випущених парникових квот. Водночас обсяг безкоштовних квот також поступово скорочуватиметься з повним їх скасуванням у 2035 році. Тому посилення умов європейської системи торгівлі парниковими квотами призведе до того, що дедалі більше виробників наслідуватимуть тактику компаній, які запроваджують вуглецеві надбавки.

Сьогодні металургія працює на традиційних технологіях, і тому може здатися незрозумілим, як зростання поточних виробничих витрат пов’язане з високою вартістю «зеленої» сталі. Однак варто враховувати, що інвестиційний цикл в металургії довгий (25 років), тому рішення щодо декарбонізації обговорюються вже зараз, а сьогоднішня ситуація, хоч і приблизно, але відображає майбутню перспективу.

Ще три металургійні компанії заявили про запуск виробництва «низьковуглецевої» сталі

Останнім часом з’являється дедалі більше новин про те, що ті чи інші металургійні виробники випускають на ринок «зелену» (вироблену з низькими викидами СО2) сталеву продукцію. Цей тиждень не став винятком.

ThyssenKrupp Steel здійснила поставку першої партії плоского прокату Bluemint Steel, вироблену з низькими викидами СО2. Покупцем виступила будівельна компанія Kaldewei. ThyssenKrupp Steel змінила склад шихти, використовуваної для виплавки чавуну, шляхом додавання гарячебрикетованого заліза. У результаті знизилася потреба в коксі, а викиди СО2 скоротилися на 70% (до 0,6 т СО2 на тонну готового прокату).

Американський виробник Nucor заявив про запуск лінійки сталевої продукції Econiq з нульовими викидами СО2. Першим покупцем продукції виступить автомобільний холдинг General Motors, який до кінця 2022 року має намір перейти на купівлю у Nucor тільки «зеленої» сталі. Для Nucor декарбонізація не є надто складною, оскільки виробництво сталі здійснюється в електродугових печах. Нейтралізувати викиди СО2 планується за рахунок переходу на електроенергію з відновлюваних джерел, а також компенсації решти викидів СО2.

Аналогічний підхід до декарбонізації застосовують на заводі Saarstahl Ascoval – в електродугових печах з брухту виплавляється заготовка. Оскільки для її виробництва використана вуглецево нейтральна електроенергія, то викиди СО2 близькі до нуля. Першу партію продукції, вироблену таким чином, поставили на інший завод групи Saarstahl для виробництва прокату.

Сьогодні заяви про виробництво та продаж «зеленої»/«низьковуглецевої» сталі мають здебільшого маркетинговий характер. Найімовірніше, ця продукція виробляється в обмежених обсягах і продається дорожче за середньоринкові ціни. Наявні технології поки що не дають змоги повністю виключити викиди СО2 на етапі виробництва. Однак це перші кроки до декарбонізації виробництва та створення ринку вуглецево нейтральної стали. Важливо, що металургійні компанії їх здійснюють. Завдяки цьому ми можемо бути впевнені в тому, що галузь рухається в бік «нової» економіки.

Ціна залізної руди продовжить знижуватися – Moody’s

Оновлені прогнози припускають збереження спадного тренда на ринку залізорудної сировини. Зокрема, міжнародне рейтингове агентство Moody’s прогнозує зниження ціни на залізну руду після 2022 року до середнього рівня $70-80/т, що спостерігався у 2016-2019 рр., тоді як до 2022 року обмеженість пропозиції утримуватиме ціни на рівні вище середнього. А уряд Австралії очікує, що ціна залізної руди наприкінці 2021 року буде на рівні $150/т, але вже до кінця 2022 року опуститься до $93/т.

До факторів, що зумовлюють падіння цін на залізну руду, відносять сповільнення темпів зростання будівельних робіт у Китаї та загальну політику уряду щодо обмеження виробництва сталі в країні, а також зростання поставок ЗРС з Бразилії й Австралії. Політика стимулювання інфраструктурного сектору в Китаї, має на меті послабити негативні наслідки епідемії коронавірусу, поступово згортається. На китайському ринку нерухомості вже з’явилися перші ознаки кризи: два забудовники (Evergrande і Fantasia Holdings) пропустили процентні виплати за облігаціями.

Цього року ціна залізної руди (62% Fe CFR Китай) сягнула максимуму 10 травня – $225/т. Від середини липня на ринку спостерігається виражений спадний тренд. Згідно з консенсус-прогнозом, складеним GMK Center на основі прогнозів найбільших міжнародних банків і консалтингових агентств, ціна залізної руди знизиться до $77/т у 2024 році.

Сировинні ринки волатильні, і періоди високих цін змінюються періодами низьких цін. Зараз ми бачимо вихід ринку ЗРС з перегрітого стану. Попит і пропозиція ЗРС поступово збалансуються, і ціни стабілізуються в середньостроковій перспективі.

Обсяги заготівлі та експорту брухту цього року суттєво збільшилися

Згідно з даними «УАВтормет», збір брухту за 9 місяців поточного року в Україні зріс на 43,1% в річному виразі – до 3,13 млн т. Асоціація брухтозаготівельників пояснює цю тенденцію сприятливою ціновою ситуацією на ринку, а також активізацією експортерів. Зокрема, експорт металобрухту за 9 місяців становив 455,4 тис. т, тоді як за аналогічний період минулого року було експортовано лише 25,6 тис. т. Імпорт брухту за той самий період збільшився на 26,7% – до 17,2 тис. т.

На фоні зростання експорту брухту профільна металургійна асоціація «Укрметалургпром» у червні звернулася з ініціативою до уряду заборонити експорт брухту до 2023 року. Заборона експорту обґрунтовується необхідністю забезпечити українську металургію брухту: на думку асоціації, у разі збільшення експорту брухтозаготівельна галузь може не впоратися із забезпеченням потреб внутрішнього ринку, і металургійні заводи можуть залишитися без необхідної сировини.

Брухтозаготівельники, в тому числі асоціація «УАВтормет», традиційно відстоюють ідею вільного експорту брухту, аргументуючи її тим, що галузь забезпечує потреби українських металургів у повному обсязі, а експорт є додатковою мотивацією для продовження діяльності, збереження робочих місць, забезпечення додаткових надходжень до держбюджету (від експортного мита).

Наприкінці вересня з’явився проєкт постанови уряду про тимчасову заборону експорту брухту. Передбачається, що вона діятиме до кінця 2022 року й не поширюватиметься на експорт до країн і регіонів, з якими укладено угоди про вільну торгівлю (ЄС, Велика Британія й Північна Ірландія, СНД (крім РФ), Ізраїль, Канада, Чорногорія, країни ЄАВТ).

У світі почалася боротьба за брухт як ключовий ресурс для зниження викидів. Ширше використання брухту є найпростішим і найдоступнішим способом зниження викидів парникових газів. Наприклад, технологія PEM від компанії SMS дає змогу наростити використання брухту в конвертерному виробництві до 35% від обсягу шихти, що дасть можливість знизити викиди вуглецю на 25%.

В ЄС на високому рівні обговорюється ідея заборони експорту брухту. За деякими даними, обмеження експорту брухту можуть запровадити у 2023 році. Необхідний враховувати потенційний ефект доміно, оскільки ЄС є одним з найбільших світових експортерів брухту, тож припинення або скорочення експорту матиме катастрофічні наслідки для світового ринку. Очевидно, що інші країни наслідуватимуть приклад ЄС, можливо, навіть у більш жорсткій формі за більш швидкою процедурою, щоб зіграти на випередження.

З огляду на міжнародний контекст можливості вибору рішення в України звужуються. Чинний механізм потребує перегляду, оскільки експортне мито вже не обмежує експорт. На внутрішньому ринку України можливий дисбаланс між попитом на брухт і обсягами брухтозаготівлі, оскільки в країні основний обсяг брухту надходить від виведення з експлуатації різних об’єктів. Це джерело брухтозаготівлі важкопрогнозоване, тоді як машинобудування, яке може генерувати брухт на постійній основі, в Україні не розвинене. Відповідно, виникають ризики для металургійної галузі. Про способи нейтралізації цих ризиків потрібно думати, адже ситуація швидко змінюється.

Детальніше про головні тренди та події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.