Урядові зміни ставлять добувну галузь України на межу виживання

Змінами до постанови Кабміну №615 забороняється переносити строки за програмою робіт на ділянці надр

26 липня уряд ухвалив зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на розроблення надр. Чиновники вважали, що це спростить надрокористувачам доступ до надр. Однак є одне «але». Змінами до постанови №615 забороняється переносити строки за програмою робіт на ділянці надр. Чому це ризиковано та є загрозою для добувних підприємств?

Поточний стані галузі

У квітні деякі підприємства відновили роботу, проте працюють лише на 40‒50% потужності через ускладнені логістику та збут. Наразі понад 50% добувних підприємств не працюють.

Точні цифри ми зможемо побачити за кілька місяців, коли матимемо всі дані про кількість непрацюючих добувних підприємств та скорочення робочих місць. Адже якщо війська РФ просунуться ще далі, зупиняться й ті підприємства, які поки що діють.

Заводи на сході України майже повністю зруйновані. Втрати лише металургійної промисловості регіону сягають понад 50%. На тимчасово окуповані регіони припадало 55% виручки металургії в 2020 році. ММК ім. Ілліча та «Азовсталь» зруйновані – на них припадало 30% української чорної металургії. Пошкоджено та зупинено Авдіївський коксохімічний завод – найбільше підприємство галузі.

Немає і колишніх доходів від видобутку солі. «Артемсіль» – найбільше в Європі підприємство з солевидобутку – через бойові дії зупинило роботу в квітні. Запас готової продукції вивезли ще у квітні. Тепер сіль добувають лише на заході Україні – у Дрогобичі.

За таких умов добувна промисловість перебуває буквально на межі невороття, тому їй необхідна підтримка з боку держави. Особливо з огляду на податки, які сплачують надрокористувачі.

Добувна промисловість принесла в український бюджет 2020 року понад 90 млрд грн. На другому місці переробна промисловість з показником 86,1 млрд грн. Це найбільші джерела наповнення держбюджету.

Переваги для надрокористувачів… чи навпаки?

10 лютого 2021 року президент України Володимир Зеленський підписав так званий закон про інвестнянь, метою якого було залучення значних інвестицій до України (зокрема – у добувну та переробну галузі), підвищення її привабливості для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, трудової зайнятості українських громадян тощо.

Закон діє вже понад рік, але, вочевидь, глобально не розв’язав інвестиційні проблеми добувної галузі. Більше того, надрокористувачі сподівалися, що в умовах повномасштабного вторгнення галузь підтримають, а деякі податки зменшать. Але, схоже, Кабмін може запровадити нові обмеження для надрокористувачів.

Кабмін 22 липня мав розглянути зміни до Порядку надання спецдозволів на надра. Тоді цього не сталося, і це дало надрокористувачам бодай якусь надію на те, що тим, хто наразі працює, розробляє ділянки на підконтрольних ЗСУ територіях, добуває, експортує, не доведеться зачинитися. І що уряд таки йтиме назустріч бізнесу, який сплачує податки.

Надія зникла 27 липня, коли Кабмін ухвалив зміни до Порядку надання спецдозволів на надра, назвавши їх «спрощенням доступу до надр». Але цього не було в останній редакції тексту постанови. Натомість була заборона переносити строки за програмою робіт на ділянці надр.

Некорисні зміни

Щоб розібратися, наскільки ухвалені зміни можуть нашкодити, розглянемо, які кроки проходять надрокористувачі до моменту отримання надходжень за експортну продукцію:

• вкладання коштів у геологічну розвідку;
• купівля дозволів на розвідувальні роботи та видобуток;
• витрати на обладнання та зарплати працівникам;
• логістичні витрати.

Це було до війни. А зараз вирішувати ці питання ще важче, проблеми ще гостріші. Більше того, згідно із новими змінами, вчасно виконувати програму робіт практично неможливо. У країні війна, а отже, інвестиції залучити майже нереально, логістика частково дуже складна через заблоковані порти, а подекуди – взагалі відсутня.

Тому навіть ті підприємства, які добувають затребувані на європейському ринку копалини, часто не можуть їх експортувати, відтак і не отримують доходів для покриття витрат. На цьому фоні підприємства просто зачиняються. Особливо це стосується тих, хто почав працювати незадовго до війни.

Додайте до цих проблем зміни, ухвалені урядом, – і добувна галузь просто помре. А це мінус податки, мінус покриття власних потреб в корисних копалинах. Наша асоціація звернулася по коментар до відповідальних за редакцію та ухвалення постанови осіб, але відповіді поки що не отримала.

Іноземних інвесторів не буде

Навряд хтось під час воєнних дій захоче вкласти кошти в підприємство із сумнівною прибутковістю. Чому сумнівною? Бо кожне підприємство може опинитися на окупованій території, а тоді податки вже доведеться платити не Україні, а РФ, а це занадто неприваблива перспектива.

Надрокористувачі вкладають мільйони в розвідку, купівлю дозволу та геоінформації, отримання землі, гірничого відводу, облаштування кар’єру, комунікацій, обладнання тощо. Витрати тривають роками й не покриваються прибутками. Це «гра вдовгу», яка постійно потребує інвестицій. І навряд хтось з іноземців захоче вкласти кошти у добувну промисловість країни з такими «спрощеннями».

Оновлення законодавства

Профільне законодавства було й залишається недосконалим (до вищезазначеного Порядку надання спецдозволів за 11 років зміни вносилися аж 11 разів!), а Кодекс про надра ухвалений ще в 1994 році й гостро потребує оновлення.

Звісно, Кодекс слід оновити, але набагато важливіше сьогодні зберегти добувну галузь принаймні на поточному рівні, а не добити «змінами» сектор, який сплачує ренту та інші податки і загалом приносить найбільшу кількість коштів до держбюджету.

Але в держави, схоже, інша мета – не на користь найбільших платників податків. Відповідно, і постанови спрямовані не на розвиток, а занепад галузі. Сьогодні дефолт «Нафтогазу», а завтра крах усієї добувної галузі?