Управління відходами добувної промисловості: час на зміни в законодавстві

На порядку денному стоїть питання фіналізації і удосконалення тексту законопроєкту «Про управління відходами видобувної промисловості»

В Україні добувні відходи становлять близько 70%. На сьогодні немає ефективної системи управління такими відходами, що негативно впливає на довкілля. Але є інша сторона медалі – “щось непотрібне” можна було б перетворити у щось “потрібне” за відносно невеликий кошт і навіть з фінансовою вигодою, якби цьому сприяла держава.

20 червня 2022 року парламент ухвалив Закон «Про управління відходами», що став фундаментом для докорінних змін у підходах до відходів, що утворюються в усіх сферах діяльності. І це був один з кроків назустріч європейському законодавству. Міністерство захисту довкілля скликало фахову робочу групу з експертів, добувного бізнесу та його асоціацій, яка ще до початку війни встигла створити законопроєкт «Про управління відходами видобувної промисловості», текст якого наразі офіційно оприлюднено на сайті Міндовкілля.

Тепер, коли діяльність цієї робочої групи поновлено після паузи, зумовленої воєнним станом, на порядку денному стоїть питання фіналізації і удосконалення тексту цього законопроєкту перед його поданням до парламенту. Завдання в тому, щоб майбутній закон ефективно відповідав викликам, які ставлять перед нами сьогоднішні реалії, з урахуванням воєнного стану, та враховував потреби видобувної галузі.

Відходи видобувної промисловості мають потенціал. Наприклад, деякі відходи по суті є побічним продуктом основної діяльності. Їх можна було б реалізувати іншим галузям економіки та використати повторно (як от щебінь після видобутку руди чи золу для цементу після видобутку вугілля).

Національна асоціація добувної промисловості України виступила з ініціативою доповнення законопроєкту в частині класифікації саме як побічного продукту, а не відходів, тих речовин, що утворюються при виробництві основної продукції і не є метою даного виробництва, але придатні як сировина в іншому виробництві чи для використання як готова продукція. Адже гірничі підприємства видобувають копалини, після їх обробки згідно технологічної схеми утворюються відходи, наприклад – такі, як нефракційний відсів сухої магнітної сепарації на ГЗК, який придатний для використання у дорожньому будівництві.

Тож замість багаторічного накопичення у відвалах статус побічного продукту дав би право передачі такого відсіву для використання у інших галузях господарювання. А найголовніше – буде повністю виконано один з основоположних принципів поводження з відходами, закладений у «материнському» Законі 2022 року, а саме – запобігання утворенню нових відходів.

НАДПУ пропонує також перегляд статті 43 законопроєкту. Вона стосується фінансового забезпечення, яке повинні будуть вносити надрокористувачі для гарантії виконання пост-експлуатаційних заходів із закриття та утримання об’єктів з відходами після завершення видобутку. Іншими словами, промисловці мають віддати державі суму, що покриє витрати на закриття об’єкта, його моніторинг, рекультивацію тощо. Це відлякує підприємців та потенційних і поточних інвесторів. Оскільки надрокористувачі вже сплачують за цей пункт неабиякі гроші у вигляді екологічного податку за розміщення відходів гірничої промисловості. Він не має цільового спрямування у бюджеті і йде до загального фонду, не використовуючись на відповідні екологічні заходи. Тож поява ще одного подібного фінансового зобов’язання з цього ж питання має бути належно обґрунтованою і продуманою без шкоди для бізнесу.

НАДПУ пропонує виключити з законопроєкту обов’язок страхування пост-експлуатаційних витрат та внесення грошової суми на рахунок умовного зберігання, що відразу позбавляє бізнес значної суми таких необхідних коштів. Натомість це варто замінити на більш гнучкі механізми: договори поруки чи застави рухомого, нерухомого майна, майнових прав, цінних паперів.

Крім того, НАДПУ пропонує перебачити в майбутньому законі, щоб детальний порядок та умови індексації фінансового забезпечення визначалися Кабінетом міністрів. Адже саме на підзаконному рівні повинні визначатись умови, порядок, види індексації тощо.

НАДПУ звертає увагу і на необхідність перегляду розмірів сум штрафів за порушення законодавства про відходи добувної промисловості, які прописані в законопроєкті. Наразі ці суми сягають 160-480 тис. грн за кожен факт порушення, серед яких можуть бути, наприклад, всього лишень несвоєчасне подання звіту. За повторне правопорушення протягом року після першого накладення штрафу передбачається його подвоєння, тобто у розмірі 320-960 тис. грн. Такі штрафи виглядають неналежно обґрунтованими і сягають таких величин, що підприємцю буде вигідніше просто закритися, аніж з острахом очікувати на санкції з боку держави.

Викладені пропозиції можуть здатися технічними, але вони багато означають для добувної промисловості. Внаслідок появи ефективного для всіх закону відбудеться зниження навантаження на довкілля, сполучене із підвищенням ефективності повторного використання відходів, що призведуть до прогресу на шляху до досягнення сталого розвитку.