Оборонна промисловість: проблеми і рішення

Розвиток виробництва потребує лідерства держави у плануванні, держзамовленні, імпортозаміщенні, стимулюванні виробництва та дерегуляції

Повномасштабна агресія РФ проти України показала реальний стан речей у внутрішньому виробництві необхідної для ЗСУ продукції. Зокрема, Україна не мала навіть власного виробництва боєприпасів – снарядів та патронів. Затягування бойових дій поставило питання переходу економіки на військові рейки. Український бізнес наскільки міг самостійно включився у виробництво необхідної для ВСУ продукції, але її перелік був суттєво обмежений. Зі свого боку за перший рік війни державні інституції майже не показали цілеспрямованих та злагоджених дія щодо стимулювання та координації власного виробництва боєприпасів, озброєння та іншої необхідної продукції. Ставка робилася на імпорт або військову допомогу усім необхідним від західних партнерів.

Військові рейки

Процес переходу економіки на військові рейки йде занадто повільно у порівнянні з масштабами війни. У цього є світоглядна причина – багаторічна зневага до внутрішніх виробників, укорінена в свідомості чиновників. Життя змушує їх позбуватись цього прояву меншовартості. На жаль, протверезіння зараз коштує країні дуже дорого.

Перехід промисловості на військові рейки потребує лідерства держави – планування, держзамовлення, імпортозаміщення, стимулювання виробництва, розумна дерегуляція там, де це дозволить збільшити виробництво, а не імпорт. Така активна роль держави тривалий час визнавалась як щось недоцільне. Плоди цього затьмарення ми пожинаємо як безпосередньо в ОПК, так і у вигляді суттєвого зменшення частки переробної промисловості у ВВП.

Так само не сприяє розвитку виробництва і політика публічних закупівель. Довгий час вона заохочувала замовників купувати імпортні товари, ігноруючи той факт, що до 40% коштів від купівлі українського товару повертається податками в бюджет. Ті самі чиновники зараз продовжують купувати іноземні товари, лишаючи країну шансу розвивати власне виробництво.

На оборону в наступному році в бюджеті заплановано нечувані 1,6 трлн грн. «Все, що може бути вироблено в Україні, має вироблятись в Україні», – так зазначив при вступі на посаду міністр оборони Рустем Умєров. Якщо ці наміри будуть підкріплені конкретними діями, політикою локалізації і пріоритета внутрішнього виробника, ми отримаємо і забезпечення армії, і зміцнення економіки.

Проблеми ОПК

Безпрецедентною помилкою є постанова Кабміну, яка забороняла українським підприємствам – постачальникам армії мати прибуток. Нещодавно вона була змінена і відтепер прибуток мати можна. Але на період з весни 2022 року по літо 2023 прибуток виявився поза законом. Окрім того, що це відверта дискримінація внутрішніх виробників, ця постанова спричинила претензії на мільярди гривень до виробників з боку Міноборони і ДАСУ та вимоги повернути прибуток, з якого вже сплачений податок на прибуток. Без негайного врегулювання ця ситуація призведе до лавини судових позовів і фактичного блокування роботи постачальників Сил оборони.

Ще однією проблемою є нездатність замовників до планування. Закупівля форми є найкращою ілюстрацією. Українська легка промисловість може шити все, що потрібно для армії – високої якості та за конкурентними цінами. Потужностей в Україні достатньо, щоб пошити весь потрібний обсяг за умови нормального планування. Якщо датою поставки форми є, умовно, 1 жовтня, то при проведенні тендерів в травні можна все встигнути і отримати весь обсяг українського виробництва. А от якщо згадати про наближення зими лише в серпні, то за місяць пошити умовний мільйон комплектів не вдасться. І тоді чиновники починають розповідати про те, що в Україні нема де шити, отже потрібно закупати за кордоном. Аналогічно і з іншими видами товарів тилових потреб оборони – автобуси, спецтранспорт, інженерне обладнання та ін.

Іншою стороною проблеми планування є низька здатність замовників налагодити взаємодію з внутрішніми виробниками по освоєнню виробництва нових виробів – від запчастин і витратних матеріалів до нових зразків техніки. Це і ідентифікація виробників, які мають необхідне обладнання і штат конструкторів, і формування ТЗ на вироби, а також випробування, прийомка і постановка на озброєння.

Позитивні приклади

Видимий прогрес є в дронах завдяки зусиллям Мінцифри. Також в окремих напрямках ця робота нарешті почала розгортатись під управлінням і координацією Мінстратегпрому. Поки з точки зору нашої потреби ми ще дуже далекі від самозабезпечення. Тим не менше, є категорії продукції, в яких за місяць поточного року виробили більше, ніж за весь попередній рік. Вже доводилось навіть чути скарги підприємств цивільної промисловості на те, що їх робітників переманюють виробники озброєння.

В наступному році обсяги виробництва оборонної продукції продовжать суттєво зростати. Сприятимуть цьому зміна парадигми мислення – я пов’язую це з призначенням Олександра Камишіна керівником Мінстратегпрому, а також зі збільшенням бюджетного фінансування ОПК. На наступний рік фінансування розвитку ОПК в сфері відповідальності Мінстратегпрому зросте в сім разів – до 55 млрд грн. Основним фокусом заявлено виробництво зброї всередині країни: як на державних оборонних підприємствах, так і приватними компаніями.