Як в Україні відбувається стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ

При забезпеченні виконання рішень судів про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ українські компанії стикаються із низкою проблем щодо захисту своїх прав та законних майнових інтересів

Особливості справ

Однією з особливостей судових справ про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ  є визначення відповідача.

Зазвичай, таким є орган Державної податкової служби (ДПС), де обліковується суб’єкт господарювання як платник податків.

Враховуючи норму ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в якості співвідповідачів вказуються органи Держказначейства (або в якості третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору).

Встановлення судового контролю може мати місце за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що саме відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.

Водночас, у органів ДПС обмежені повноваження для виконання судового рішення про стягнення коштів із держбюджету, адже вони лише здійснюють контроль за нарахуванням і сплатою податків. А виплати  (тобто безпосереднє виконання судового рішення) залежать не тільки від дій органів Держказначейства, але й від бюджетних видатків.

Іншою, не менш значущою особливістю цієї категорії спорів є вибір способу захисту прав і майнових інтересів суб’єкта господарювання в спірних правовідносинах. Тут ми історично  можемо побачити позовні вимоги від зобов’язання органів ДПС та/або Держказначейства вчинити дії до стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

Судова практика тут однозначна – позови про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ потрібно пред’являти до органів ДПС (залучаючи в якості співвідповідачів/третіх осіб органи Держказначейства).

Проблеми можуть виникнути вже на стадії пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання до Держказначейства. Попри вказування відповідачем органу ДПС, який надалі має бути боржником, орган Держказначейства вивчає зміст документу, вимагаючи вказати як боржника «Державний бюджет України» або «Держава Україна».

Примусове виконання рішень

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з держбюджету та її відшкодування визначено:

• ст. 200 Податкового кодексу України,
• постановою КМУ від 25.01.2017 № 26, що визначає порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ,
• наказом Мінфіну від 03.03.2017 № 326, який визначає порядок

інформаційної взаємодії цього відомства з Державною фіскальною службою та Державною казначейською службою в процесі формування Реєстру.

Ці норми передбачають, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішення суду, податковий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Рішення суду виконується органами Держказначейства в порядку постанови КМУ від 03.08.2011 № 845 («Порядок № 845»).

Держказначейство є особою, що здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів.

На 24 листопада 2024-го Держказначейство обліковувало 70 рішень судів на суму 495,92 млн грн. За 2019 рік-жовтень 2024-го органами ДПС до відповідного Реєстру було внесено 1,791 млн грн стягнень органами Держказначейства по судових рішеннях бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

У другому кварталі 2024 року під увагу Ради бізнес-омбудсмена потрапило 5 випадків невідшкодування ПДВ. Очевидно, що стан  виконання органами держвлади відповідних судових рішень є вкрай незадовільним.

Проблематика застосування судового контролю

Чи не єдиним механізмом забезпечення гарантованості виконання рішення суду є судовий контроль, передбачений ст. 382 КАС України.

Відповідно до цієї статті, суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого воно ухвалене, у встановлений строк подати звіт про виконання цього рішення. За наслідками розгляду цього звіту або в разі його неподання суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20 до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Водночас зауважимо, що відповідно до ч.1 ст.382 КАС України зобов’язання подати такий звіт є правом суду, а не обов’язком. Таким правом вони користуються досить рідко.

Наразі сформована чітка правова позиція Верховного Суду від 21.08.2019 у справі  №295/13613/16-а щодо наявності у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення. А усі пов’язані питання мають вирішуватись у порядку судового контролю за виконанням рішень у межах цієї судової справи.

Однак при спробі встановити такий судовий контроль виникає питання, кого ж зобов’язувати подати звіт про належне виконання рішення суду?

На перший погляд відповідь проста – відповідача. Проте є ще декілька варіантів.

1. Відповідач у справі – орган ДПС. Проте з огляду на те, що у процесі примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ орган ДПС приймає участь лише в порядку інформаційного обміну, зобов’язувати його подавати звіт може бути неефективним. Заборгованість вже визначена, відомості до Реєстру подані, тому далі слід відштовхуватися від норм Порядку № 845.
2. Співвідповідач (або третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору) – орган Держказначейства. Однак якщо буквально розуміти резолютивну частину рішення суду – стягнути з держбюджету через орган Держказначейства – то останній не є відповідачем у справі (хоч і процесуально може бути визначений таким). Тому встановити судовий контроль таким чином також може бути проблематично.

Рішення про стягнення з держбюджету виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держазначейства у порядку черговості надходження до них таких документів (із попереднім інформуванням Мінфіну). Тому про будь-які прострочення/затягування з належним виконанням рішення суду варто запитувати не тільки в органів ДПС, але й в органів Держказначейства.

При спробі встановити судовий контроль стягувачі можуть зіткнутися із тим, що суди, вирішуючи дану заяву, можуть вдатися до усіченого й буквального тлумачення норм ст. 382 КАС, зокрема, поняття «суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення» – розуміючи під ним тільки безпосередньо орган ДПС як відповідача.

Тим самим вони можуть залишати поза увагою те, що в стягувачів немає процесуального механізму спонукати органи державної влади як відповідачів до вжиття заходів для реального виконання судового рішення інакше, окрім як у спосіб здійснення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України. Окремо є механізм нарахування пені як форма відповідальності, але він також реалізується в порядку позовного провадження, хоча за задумом правотворця,  нарахування й сплати пені мало б відбуватися автоматично (п. 200.23 ст. 200 ПК України).

Можливості захисту стягувачами своїх прав та законних майнових інтересів додатково звужує неможливість касаційного оскарження рішень судів за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю (ч. 2 ст. 328 КАС України).