Трудові мігранти у 2021 році завели в Україну валюти у 17 разів більше, ніж надходить від прямих іноземних інвестицій

Одним з показників трудової міграції є динаміка надходжень валюти від заробітчан, які працюють за кордоном.

Судячи з нових даних Нацбанку, трудова міграція у 2021 році прискорилася. Причому різко. І не лише в порівнянні з дуже карантинним 2020 роком, а й з докарантинним 2019-м.

За даними Нацбанку, у січні-листопаді 2021 року від українських заробітчан до України надійшло $13,9 млрд, що на $3,1 млрд більше, ніж у січні-листопаді 2020 року (+29,1%).

Більше того, показники надходжень валюти від заробітчан «карантинного» 2021 року перевищують показники докарантинного 2019-го – на $3,1 млрд. більше, ніж у січні-листопаді 2019 року.

Якщо ця динаміка трудової міграції збережеться, то у 2021 році від заробітчан в Україну надійде понад $15 млрд. Абсолютний рекорд за всю історію незалежної України.

Трудові мігранти у 2021 році завели в Україну валюти у 17 разів більше, ніж надходить від прямих іноземних інвестицій ($800 млн за 11 місяців) та у 20 разів більше, ніж отримали кредитних траншів від МВФ. При цьому слід враховувати, що у 2021 році Україна віддала МВФ у 2 рази більше валюти ($1,4 млрд), ніж отримала (кредитний транш $700 млн у листопаді).

Звертає на себе увагу також те, що трудова міграція поступово перетворюється та перетвориться на повноцінну еміграцію.

Надходження валюти від заробітчан, які працюють за кордоном понад рік, збільшилися майже вдвічі – з $0,9 млрд у січні-листопаді 2019-го до $1,9 у січні-листопаді 2021-го. Очевидно, що це не сезонні працівники, тому із високим ступенем ймовірності, маючи постійну та довгострокову роботу за кордоном, вони перевозитимуть за кордон свої сім’ї.

Особливо це стосується Польщі, яка ще 2017 року заявляла, що саме українська робоча сила дає країні змогу забезпечувати зростання її ВВП.

Звісно, надходження валюти від заробітчан стримують девальвацію валютного курсу. Більше того, через відплив робочої сили з України (що призводить до її дефіциту всередині країни), навіть підвищується рівень середньої зарплати в Україні.

Але є жирне АЛЕ.

Додана вартість створюється поза українською економікою. Ті $15 млрд надходжень від гастарбайтерів цього року могли би перетворитися на додаткові $70-80 млрд ВВП, якби українські громадяни працювали не за кордоном, а в Україні, створюючи додану вартість тут.

А всередині країни не те що не створюються нові робочі місця, а навпаки, порівняно з докарантинним 2019 роком, безробіття збільшилося на 220 тис. осіб – з 1,46 млн осіб у січні-вересні 2019 до 1,68 млн осіб у січні-вересні 2021 року.

Така статистика наочно демонструє, що заклики президента до заробітчан, які повертаються в Україну, є марними та голослівними, якщо вони не забезпечені реальними діями щодо створення нових робочих місць із адекватною оплатою праці.

У 2022 році на тлі подальшої деіндустріалізації, зупинення та закриття промислових підприємств через високі ціни на енергоносії, трудова міграція триватиме. Триватиме скочування української економіки в аграрно-сировинну з консервацією бідності на довгі роки вперед.

Недивно, що програма під назвою «Повертайся і залишайся», анонсована Зеленським у грудні 2019 року, що перетворилася плавно на програму «5-7-9%», повністю провалена. Як я й прогнозував, без цілісної економічної політики, спрямованої на довгострокове економічне зростання (яка, на жаль, відсутня), реалізація цієї програми не привела масового створення нових робочих місць, а тим більше до повернення трудових мігрантів.

Оригінал опубліковано тут.

Текст публікується за згодою автора.