Прикордонне вуглецеве коригування не буде застосовуватися до України

Цього літа Єврокомісія представить пакет нових регламентів, які створять нові умови діяльності на ринку ЄС

Ми маємо унікальну можливість власними рішеннями, діями впливати на економіку майбутнього. Економіка майбутнього – це ті зміни, які можна почати вже завтра або за рік, вважає віцепрем’єрміністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина. Про це вона заявила на Всеукраїнському форумі «Україна 30». GMK Center публікує тези її виступу:

– Зміна клімату – це питання, що визначає порядок денний не лише кожної окремої країни, а цілих континентів. Сьогодні Європейський Союз та Сполучені Штати визначають кліматичну політику однією з пріоритетних політик – на рівні з відновленням геополітичної шахової гри у світі. І сьогодні ми розуміємо, що екологічна й економічна політики є абсолютно неподільними. В умовах четвертої індустріальної революції кліматична нейтральність стане фактором, який дасть змогу забезпечити прогрес і не зруйнувати нашу планету. Це планування на десятиліття.

У 2019 році Європейський Союз встановив конкретну ціль – досягти кліматичної нейтральності до 2050 року. Коли чисті викиди парникових газів мають сягнути нуля. Навіть для Європейського Союзу, який раніше за всі інші країни взяв курс на декарбонізацію та зелений перехід, така ціль означає глибинну трансформацію всієї економіки. Відмову не лише від економічних, індустріальних, а й від правових рамок, які раніше діяли та напрацьовувалися Європейським Союзом. З урахуванням пострадянського промислового спадку Україна встановила собі інші терміни для такої самої мети. Це 2060-ті чи навіть 2070-ті роки. Звісно, якщо будуть відповідні ресурси, технології, то, можливо, й раніше.

Хтось каже, що планування на 30-40 років наперед – це задовго. Особливо коли Україна кожне десятиріччя долає глибоку економічну кризу. Сьогодні всі країни відновлюють свої економіки після пандемії. Але насправді хибно думати, що можна жити за звичним сценарієм. Навіть у таких динамічних умовах. Ми не можемо субсидувати викопні джерела енергії, спрямовувати інвестиції на вуглецеве виробництво, будувати низькоенергоефективні будівлі, коли весь світ інвестує у нові кліматично дружні проєкти.

Сьогодні ми можемо говорити, що Україна перебуває в унікальних умовах. Але, Україна також є амбітною країною, і сьогодні держава задекларувала курс на те, щоб приєднатися до родини європейських країн не лише політично, а й економічно. Це означає, що наша країна поділяє амбітний порядок денний, в тому числі кліматичний. Маючи нагоду прогнозувати, яким буде світ за 50 років, хіба не логічно вже зараз розпочати підготовку? Коли ми говоримо про амбітне планування, йдеться не лише про планування в контексті наших міжнародних амбіцій. Йдеться про амбітні цілі, спрямовані на трансформацію країни зсередини, трансформацію умов гри, конкуренцію та об’єднання навіть найбільших, найвпливовіших гравців заради більших цілей, ніж ті, що вимірюються певними політичними циклами.

Щоб досягти кліматичної нейтральності у 2060 році, ми маємо пройти частину цього шляху вже до 2030 року. Уже сьогодні можна почати інвестувати в найдешевші способи зниження викидів. Наприклад, в енергоефективність. А ті, що є більш дорогими, залишити на пізніший етап. Цей процес має розпочатися та перейти в активну фазу найближчим часом.

Ми дійсно маємо унікальну можливість власними рішеннями, діями впливати на економіку майбутнього. Економіка майбутнього — це ті зміни, які ми можемо почати вже завтра або за рік. Навіть сьогодні багато об’єктів інфраструктури потребують оновлення, заводи – модернізації, а деякі речі ще тільки потрібно буде створити. Як-от, наприклад, мережу зарядних станцій для електромобілів. Сьогодні це і тренд, і бізнес, і цілий ринок, який тільки розвивається.

Так само сьогодні ми говоримо про велику кількість екологічних ініціатив, які насправді є економікою. Парламент готує до ухвалення закон «Про управління відходами». Ми всі погоджуємся, що це важливий екологічний закон. Так і є. Він справді будується на основах і політиках, закладених саме Європейським Союзом. Але також це великий закон про створення ринку, який буде конкурентним, – про ринок сміття. І це знов-таки свідчить про те, що зелена трансформація – це нові можливості. Тобто не лише виклики для тих компаній, які муситимуть пройти шлях трансформації, а й створення нових ринків, нових гравців і взагалі нових принципів функціонування нашої економіки.

Багато міжнародних партнерів України, в тому числі міжнародні фінансові інституції, які приймають рішення щодо фінансування проєктів, кредитування чи взагалі формування бюджетного процесу на 5-7 річний період, керуються в своїх рішеннях умовами зеленої трансформації. Лише за таких умов фінансування буде доступне для нашої країни.

Чимало Україна може робити й за допомогою власних ресурсів, через інструменти державної допомоги, розроблення правильніших ініціатив і планів, а також формування регулювання.

Уже цього літа Європейська комісія представить пакет нових регламентів, нових рішень, які створять принципово нові умови діяльності на ринку Європейського Союзу. Щодо цього Україна вже започаткувала діалог з Європейською комісією. І є однією з небагатьох країн, яка відстежує ці процеси та з якою ведеться прямий діалог уже на етапі розроблення конкретних рішень, що дає змогу враховувати наш інтерес.

Водночас треба впроваджувати реформи й всередині країни. Є певні невід’ємні та невідворотні реформи. Зокрема, створення системи торгівлі викидами, реформування податкових інструментів стосовно вуглецю, відмова від субсидіювання галузей викопного палива. Звісно, це доволі амбітні цілі. Але це реальність, до якої ми рухаємося сьогодні, тому що в Україні до цього не була впроваджена система торгівлі викидами.

Ми витратили майже сім місяців на перемовини з Європейською комісією, щоб система прикордонного коригування вуглецевого сліду (Carbon Вorder Аdjustment Мechanism – СВАМ) не застосовувалася до України, а залежала від реформ.

Ми не були в рівних умовах з такими країнами, як, наприклад, Норвегія, яка не є членом Європейського Союзу, але де вже 30 років діє торгівля викидами. І, відповідно, ця країна має абсолютно привілейовані умови в переговорах з великими гравцями.

Тож Зелений курс певної мірою неминучий для України, оскільки є частиною нашої європейської інтеграції та загалом руху в одному напрямку з розвиненими країнами та західними демократіями. Навіть країни НАТО вже на саміті 14 червня обговорюватимуть питання кліматичних викликів і безпекових викликів, пов’язані зі зміною клімату. Якщо ми спільно будемо вчасно реагувати на зміни клімату та скористаємось можливостями, які створює зелений перехід, ми зможемо розірвати шкідливу залежність між викидами та економічними зростанням. Я пропоную не зволікати, об’єднувати зусилля. І з метою створення в Україні міжнародних кліматичних ініціатив залучати сюди інвестиції й працювати з міжнародними фінансовими організаціями.