(с) shutterstock.com

Недосконалість законодавства й недовіра до держави можуть нівелювати ефект від податкової амністії

У середині червня народні депутати прийняли два законопроєкти, які відкрили дорогу для податкової амністії, в рамках якої фізичні особи можуть добровільно здійснити одноразове декларування своїх активів, за які вони раніше не сплатили податки.

Держава пообіцяла не карати громадян за ухилення від сплати податків: до Податкового кодексу України було внесено норми про заборону використовувати дані з нульової декларації в кримінальних та адміністративних провадженнях. Амністія стартувала 1 вересня і триватиме рік צ до вересня 2022 року.

Суть ініціативи

Питання про податкову амністію в країні, де в різний час до половини економіки перебувало в тіні, стояло давно і гостро. В амністії, здавалося б, мають бути зацікавлені всі стейкхолдери – і держава, що очікує одноразово отримати свої податки від економіки, яка перебувала в тіні, й «амністовані», які отримають можливість використовувати заощадження зі своїх «схованок» та інвестувати їх в економіку країни, яка отримає ці кошти. Здавалося б, усі у виграші. Але диявол криється в деталях.

У добровільному декларуванні можуть бути зацікавлені фізичні особи, які планують здійснювати великі (понад 400 тис. грн) придбання, оплачуючи їх в безготівковій формі і, відповідно, проходячи фінансовий моніторинг:

  • українські заробітчани й ті, хто роками отримував зарплати в «конвертах», якщо їхні заощадження перевищують 400 тис. грн, а площа купленої нерухомості – більше 120 кв. м (квартира) чи більше 240 кв. м (будинок);
  • підприємливі українці, які хочуть мати зароблені та примножені активи, можливість вкладати в бізнес.

Багато експертів вважають, що до самого тексту закону більше питань, ніж відповідей. І є обґрунтовані сумніви, що правила амністії прописані для «своїх», для обраних, тому обіцяної амністією скористаються лише одиниці, і зовсім не ті, на кого вона розрахована.

Питання амністії

Однією з проблем прийнятої податкової амністії є те, що влада приховує, який батіг вона припасла для тих, хто не захоче нею скористатися. Нагадаємо, що після закінчення термінів для податкової амністії, в разі якщо нею не скористаються, будуть автоматично вважатися активами, з яких сплачено податки:

  • ті, сумарна вартість активів яких становить до 400 тис. грн. Туди не включається оціночна вартість двох наступних видів активів, які теж амністують;
  • нерухомість, яка на дату завершення перебуватиме у власності людини: житлова – квартира площею до 120 кв. м, будинок до 240 кв. м та об’єкт незавершеного будівництва площею до 240 кв. м., нежитлова нерухомість площею до 60 кв. м, земельний пай до 2 га. Площі вираховуються сукупно. Наприклад, якщо у вас у власності дві квартири площею по 60 кв. м і 70 кв. м або дві торгові точки на площі по 35 кв. м кожна, автоматичне обнуління не передбачено;
  • один особистий транспортний засіб. Крім призначеного для пасажирських перевезень легкового авто з об’ємом двигуна не менше 3000 куб. см і вартістю від 400 тис. грн, літака, вертольота, яхти, катера, мотоцикла з об’ємом двигуна більше 800 куб. см.

Відкритим залишається питання виділення із загального пулу активів громадян, які мають намір скористатися декларуванням, саме тих активів, які були отримані (придбані) за рахунок доходів, з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори, від тих, які були отримані з цілком легальних джерел. Чи потрібно декларувати всі активи, або тільки ті, з яких не сплачено податки або чи слід віднімати з суми активів ті мінімальні, декларувати які не обов’язково?

Яким буде правовий режим для тих активів, які перевищують зазначені пороги, за умови, що громадянин вважає, що такі активи придбані законним шляхом, чи потрібно в такому випадку щось додатково доводити податковій і за яких обставин, поки що не зрозуміло.

Фактор фінмоніторингу

Дивно, але з погляду «жорсткості» проведення фінансового моніторингу нічого не зміниться – в цьому й полягає пастка для потенційних декларантів.

Нацбанк прийняв окрему постанову №83 від 5 серпня 2021 р., яка містить норми, що ставлять під сумнів можливість реалізації амністії для звичайних громадян, оскільки до відкриття спеціального рахунку та внесення коштів у готівковій формі в гривні та іноземних валютах банк зобов’язаний здійснити належну перевірку декларанта щодо встановлення джерел походження зазначених коштів і банківських металів.

Принести гроші в банк і пройти фінмоніторинг можуть лише ті громадяни, які мають належні й допустимі законом підтвердження походження коштів (наприклад, кошти від продажу нерухомості, отримані у спадок, подаровані, відсотки від депозитів тощо). Але тоді з відповідних угод уже сплачено податки. Тому такі доходи (кошти) не мають бути повторно «амністовані» зі сплатою відповідних зборів.

Реалізація положень амністії не поширюється на податкові кримінальні правопорушення щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення і т.ін.

Це означає, що задекларовані грошові активи є предметом фінансового моніторингу з усіма відповідними наслідками, в тому числі в разі «підозри» з можливістю банків обмежити здійснення операцій з відповідними коштами, якщо декларант не зможе переконати банк у законності джерел їх походження.

Різні країни пройшли через податкову амністію з різними результатами. Наприклад, у 2005 році в Грузії лише 8 бізнесменів скористалися податковою амністію, яка принесла в бюджет $35 тис. Однак украй низький результат реформи в Грузії пов’язаний не з якістю профільного закону, а з недовірою до влади та її обіцянок.

Зараз складно сказати, яким буде результат податкової амністії в Україні, але фактори впливу на нього зрозумілі – недосконалість законодавства й недовіра до влади.