Уряду варто нарешті подумати про формування національного енергетичного резерву

2022 рік для України обіцяє бути якщо не «тигристим», то в тигрову смужку. Обговорення ризиків для того й робиться, щоб їм протидіяти. В України наявні всі ресурси, інструменти, зарубіжні партнери та людський резерв для протидії ризикам. Залишилось лише приготуватись і правильно розставити все по місцях. У минулому державний апарат показав здатність успішно діяти. Є певні проміжні результати: програма «5-7-9», відновлення прибуткової роботи державних банків, організація стимулів для вакцинації, стабілізація комунальних тарифів для населення, успішна реалізація ряду інфраструктурних проєктів тощо.

Ризик №1

Поступове погіршення цінової кон’юнктури на світових ринках для України. Скоріш за все, ціни на нафту та інші енергоресурси у 2022 році продовжать зростати, а от вартість залізорудної сировини та сталевого прокату буде знижуватися. Протистояння Управління енергетичними резервами США та OPEC на ринку нафти, путінської Росії та Європейської комісії на ринку газу, а також ризики загострення конфліктів в регіонах видобутку нафти цілком можуть увімкнути сценарій, коли нафта марки brent з легкістю перетне позначку в $100 за барель, що автоматично збільшить ціни й на інші енергетичні ресурси.

Для України такий імовірний сценарій не є вигідним, оскільки негативно впливатиме на торговий баланс. Досі нам вдавалося збалансувати експорт та імпорт завдяки диверсифікованому сільськогосподарському експорту, наявності зовнішніх запозичень і притоку грошей заробітчан (щороку до $12-13 млрд). Думаю, 2022 рік не стане виключенням. Утримати ситуацію під контролем дадуть змогу й золотовалютні резерви НБУ. Але очікувати «валютного фонтану» на міжбанку точно не варто. Уряду варто нарешті подумати про формування національного енергетичного резерву, який може відігравати у майбутньому більш важливу роль, ніж ЗВР НБУ.

Ризик №2

Глобальний ринок капіталів зараз відтягнув на себе великий обсяг додаткової ліквідності, яка з’явилася в результаті численних програм кількісного пом’якшення від центральних банків – емітентів резервних валют. Глобальна статистика свідчить, що останні 6-9 місяців означилися шаленим зростанням ринку акцій та спекулятивного сегменту ринку облігацій. Останнє не може не турбувати, оскільки це означає наявність високої гіперактивності емітентів з ринків, які розвиваються, де строки та ставки запозичень перебувають на межі розумного боргового навантаження.

Перші тривожні ластівки на ринку з’явились після дефолту китайського забудовника Evergrande. Тут я цілком поділяю побоювання Федерального резерву, оскільки понад 300 компаній з КНР торгуються на ринку акцій США, тож у разі обвалу на біржах Шанхаю та Шеньчженю хворобливі тенденції можуть легко, неначе вірус, перекинутися на американські біржі. Ринок акцій США хоч і перебуває зараз під інфляційним тиском, видається доволі переоціненим, що після програм QE створює вагомий дискомфорт.

Україна не може сама протидіяти глобальним кризам, тому нам варто заручитися підтримкою МВФ, але більш агресивно відстоювати свої інтереси. Наприклад, варто поставити під сумнів ринковість цін на газ, які на спот-ринку в ЄС коливались явно під тиском дій «Газпрому». Варто також повернути собі право змінювати правила розподілу прибутку НБУ.

Ризик №3

На мою думку, економічно РФ не готова до масштабної та тривалої війні з Україною. Звісно, соціально-економічні ризики для Кремля мають другорядний характер, але відкидати їх не варто. Сумніваюся також, що Кремлю потрібна військова операція, після якої його очікуватиме підсилення санкцій та економічна ізоляція. Основні реальні причини поточного загострення – це спроба будь-що запустити в експлуатацію «Північній потік – 2» та досягти стратегічних переваг над Україною в транзитних переговорах.

Нам час уже звикати, що в кожного сусіда свої методи роботи, і щоб досягти економічних переваг одні пересувають війська по своїй території, інші – змінюють маршрути LNG-танкерів. Повна втрата російського транзиту для України – це приблизно 1% ВВП та можливий дискомфорт при постачанні газу споживачам. Утім, для України не такий страшний конфлікт з РФ, як систематичні та довгі розмови про нього. Такі розмови створюють ілюзію ризиків масштабного військового конфлікту, що блокує притік прямих інвестицій до України, особливо до східних та південних промислових областей, для розвитку яких інвестиції особливо потрібні.

Я не є за фахом дипломатом, тому не можу тут нічого порекомендувати, крім римської класики «si vis pacem, para bellum» (хочеш миру – готуйся до війни). Але готуватись потрібно тихіше, не привертаючи уваги до цього процесу власного населення та іноземних інвесторів.

Ризик №4

Інфляція у 2021 році вийшла за рамки всіх прогнозів щодо більшості розвинутих країн та країн – торговельних партнерів України. 2021 рік був дуже вдалим для того, щоб, наприклад, розширити коридор інфляційних коливань, але цим шансом ми не скористалися. Підсумки листопада 2021 року вказують на таку інфляцію: США – 6,8%, ЄС – 4,9%, Польща – 7,7%, Угорщина – 7,4%, Латвія – 7,5%, Литва – 9,2%, Туреччина – 21,3%.

Україна з малою та відкритою економікою не зможе протидіяти інфляційній загрозі виключно монетарними методами, ми просто «імпортуємо зростання цін» разом зі споживчим імпортом, а в умовах зростання цін на енергетичний імпорт інфляційний ефект переноситься на неенергетичні ринки з певним часовим лагом. Звісно, уряд може застосувати певні превентивні заходи, наприклад, зафіксувати ціни на газ чи пальне та за рахунок наявних резервів підтримати економіку й населення. У 2021 році ми саме це й спостерігали, але якщо ціни на той самий газ надто довго перевищуватимуть бажаний рівень, програми підтримки будуть згорнуті, оскільки, як і в будь-якій країні з ринковою економікою, вони просто не розраховані на тривалий час.

Тож нам слід готуватися до ще одного року з високою інфляцією та, очевидно, з високими процентними ставками. Звісно, якщо монетарна влада не змінить стратегію монетарної політики. Нас чекає такий собі рік непродуктивної та болісної боротьби з інфляцією в очікуванні зменшення інфляційного буревію в країнах ЄС. Звісно, рецепти пом’якшення наслідків боротьби з інфляцією є, було б бажання їх просувати в перемовинах з МВФ та застосовувати на практиці… Водночас зазначу, що пускати на самоплив таке питання, як протидія інфляції в Україні, не варто, бо інфляційні очікування нашого бізнесу вдарять по цінах так, що наздоженемо Туреччину. Але Туреччині можна мати інфляцію понад 20%, оскільки там тепло і два врожаї збирають.

Ризик №5

Бюджетний ризик, ризики дефолтів у банківському секторі, ризики змін всередині НБУ, ризик нової хвилі вірусної кризи та інше описувати не буду: перші завжди були присутні в Україні, а до вірусної загрози наша економіка, схоже, вже звикла. Тому не думаю, що ці ризики якось кардинально розхитають 2022 рік.

Усе зазначене вище є моєю приватно думкою й не має стосунку до будь-яких організацій та установ, з якими я співпрацював чи співпрацюю. Хай вам пощастить не потрапити під жоден з ризиків у новому році!

Оригінал матеріалу за посиланням.

Публікуємо текст за згодою автора.