Богдан Данилишин: «Ефект від зростання цін на енергоносії може тривати два роки»

Голова Ради Нацбанку про те, як нинішня енергетична криза впливатиме на українську економіку

Голова Ради Нацбанку України Богдан Данилишин каже, що кризові явища в економіці України є перманентними. Проте він сподівається, що наступного року ВВП України зросте на 4%. Скільки пунктів інфляції додадуть ціни на енергоносії, чи вдасться Нацбанку її втримати та яким чином Україна таргетує зайнятість, Богдан Данилишин розповів кореспонденту GMK Center.

Попри розмови про передумови для інфляції – газову кризу, подорожчання виробництва через розрив ланцюжків постачання, зростання цін на сировину, – гривня продовжує зміцнюватися. Чому це відбувається та як довго це триватиме?

– Режим гнучкого обмінного курсу передбачає ринкове визначення курсу іноземної валюти. Важливо розрізняти короткострокові ситуативні чинники, серед яких високий або низький врожай, волатильність світових цін, приплив валюти в цінні папери тощо, та фундаментальні чинники обмінного курсу. Фундаментальні зміни відбуваються внаслідок змін у продуктивності економіки через збільшення інвестицій в технології та розширення виробництва. Нинішнє зміцнення спирається на сприятливу кон’юнктуру зовнішніх ринків. Висока частка імпорту в споживчих та інвестиційних товарах буде продовжувати тиснути на обмінний курс.

Позитивним фактором є те, що Україна реалізує низку ініціатив із залучення інвестицій, у тому числі у сфері розбудови інфраструктури. Україна має колосальний нереалізований потенціал для інвестування. Підвищення продуктивності економіки сприятиме надходженню валюти від експорту та зниженню попиту на іноземну валюту через імпортозаміщення. Це дасть змогу стабілізувати та урівноважити попит і пропозицію валюти. Однак це завдання середньо- та довгострокової перспективи. Головне – не зупинятися в розбудові економічного потенціалу країни.

Населення продовжує скуповувати валюту. Чи спроможне воно своїм попитом послабити гривню?

– Обсяги купівлі іноземної валюти населенням в останні місяці не є значними і практично не впливають на курс гривні, який визначається на міжбанківському ринку. До того ж рівень поточних доходів населення залишається низьким – близько 95% грошових доходів населення спрямовується на споживчі витрати. Тому в населення просто немає великих обсягів вільних коштів, щоб заощаджувати й спрямовувати їх на валютний ринок. Нагадаю, що в цілому з початку поточного року населення продало валюти на готівковому та безготівковому сегментах ринків на $1,7 млрд більше, ніж купило. Загалом офіційні валютні резерви країни зараз на рівні близько нормативних значень, поточний рахунок платіжного балансу становить лише близько -1% ВВП. Це створює передбачуване середовище для майбутньої динаміки курсу гривні.

За підсумками наступного року НБУ очікує на 5% інфляції. Чи поділяєте Ви такий прогноз?

– Прогноз Національного банку щодо інфляції на кінець цього року становить 9,6%. Інфляція в Україні ще довго буде знаходитись під тиском немонетарних чинників (чинників пропозиції), які не пов’язані з інфляцією попиту. Саме на ії зниження спрямований монетарний режим інфляційного таргетування. Підвищення тарифів та цін на енергоносії, коливання світових цін, волатильність валютного курсу, можливі структурні перешкоди в пропозиції товарів зумовлюють значні коливання індексу інфляції в країні з несформованими або неглибокими ринками. Специфікою впливу чинників пропозиції є тривалий період їх дії. Він завершується лише після повного перекладання інфляції витрат на ціни товарів власної реалізації. Шок триразової девальвації 2015-2016 рр. тривав близько трьох років.

Як сильно на економіку вплине зростання цін на енергоносії?

– За моєю оцінкою, мультиплікаційний ефект від адміністративного підвищення цін на природний газ, інші енергоносії може тривати до двох років. Виходячи із нинішньої динаміки цін внесок зростання цін на енергоносії може сформувати близько 3 відсоткових пункти споживчої інфляції.

Цього року НБУ довелося тричі підвищувати облікову ставку. Чи вдасться Нацбанку наступного року знизити її до 7,5%, як планується?

– Це залежатиме від подальшого розгортання інфляційних процесів. Якщо ціни на сировинних ринках продовжуватимуть нормалізуватися, тиск з їхнього боку на внутрішні ціни буде поступово згасати, що створить більш комфортні для Національного банку умови для зниження процентної ставки відповідно до прогнозу.

The Economist у своєму аналізі ризиків для світової економіки пише про те, що підвищення облікових ставок у країнах з економіками, що розвиваються, серед яких названа й Україна, призведе до підвищення для цих країн вартості обслуговування зовнішнього боргу та сповільнить розвиток їхніх економік. Наскільки великим є такий ризик для України?

– Цей прогноз є важливим, оскільки Україна залишається у групі країн, які залежні від зовнішнього фінансування. Нагадаю, що частка державного та гарантованого державою боргу України в іноземній валюті становить близько 63%, а витрати на його обслуговування, відповідно, залежатимуть від глобальної динаміки відсоткових ставок. Вищі витрати на обслуговування боргу означатимуть менший простір для підтримки економіки. Для зменшення цього ризику потрібно орієнтуватися на державні запозичення в національній валюті та підвищувати ефективність державних витрат.

Як Ви оцінюєте загрозу стагфляції для української економіки? Наскільки вона є реальною?

– Кризові явища в економіці України є перманентними. Нагадаю, що оптимальний рівноважний темп зростання реального ВВП для української економіки до 2014 р. оцінювався у 5%, після 2015 р. – вже в 4%. Однак навіть цих омріяних темпів національна економіка не бачила вже 10 років. З кінця минулого року безробіття та інфляція становлять близько 10%, а зростання реального ВВП не досягає навіть 3% в річному вимірі.

Для запобігання кризовим явищам існують інструменти економічної та монетарної політики. Держава в скрутні часи має підтримувати попит, збереження і створення робочих місць та безпосередньо інвестувати в нові потужності економіки – наприклад, в інфраструктуру. Саме задля запобігання розкручування спіралі банкрутств провідні центральні банки світу в кризові періоди запроваджують масштабні програми викупу активів, розуміючи що кожна втрата суб’єкта підприємницької діяльності загрожує падінням платоспроможного попиту та генерує довгострокові структурні проблеми економіки, підвищує навантаження на державний бюджет.

У своїх засадах кредитно-грошової політики на 2022 рік Нацбанк, як і раніше, має намір дотримуватися ідеї інфляційного таргетування. Чому наш Нацбанк таргетує інфляцію, а не стимулює зайнятість, як, наприклад, ФРС у США?

– Є різні варіанти визначення цілей діяльності центрального банку. Таргетувати зайнятість – це добра ідея, але тут є проблеми з достовірністю її оцінок, оперативністю обліку, а також з наявністю гнучкого ринку праці, де заробітна плата чітко відповідає продуктивності праці. Тому інфляція залишається одним з центральних показників, на які звертають уваги центральні банки країн, які функціонують в умовах ринкової економіки. Збільшення попиту штовхає ціни вгору і змушує центральні банки реагувати шляхом підвищення вартості грошей в економіці. Зниження попиту, навпаки, спонукає центральний банк до дій із зниження вартості грошей і, відповідно, активізації економічної діяльності. Однак така система працює ефективно лише в умовах економіки з розвиненими фінансовими та товарними ринками, із гнучким ринком праці. В Україні проблеми монетарної трансмісії починаються уже на етапі кредитування бізнесу, яке складає менше 15% ВВП, та акумуляції депозитів населення. Вони становлять лише 20% від споживчих витрат. Структурні проблеми економіки, такі як домінування імпорту, монополізовані або несформовані товарні ринки, диспропорції на ринку праці, також знижують ефективність трансмісійних механізмів. Тому режим інфляційного таргетування в умовах ринково нерозвиненої економіки має залишатися гнучким, передбачаючи можливість тимчасового відходу від інфляційної цілі без жорсткої реакції з боку відсоткової політики.

Чому банки мало кредитують промисловість? Програма «5-7-9» призначена для МСБ, а що є для великого бізнесу?

– Рівень кредитного навантаження на крупний бізнес є вищим, порівняно з малим та середнім бізнесом. Тому банки адекватно оцінюють кредитні ризики та надають перевагу більш диверсифікованому портфелю кредитів. Частка непрацюючих кредитів за операціями з МСБ є нижчою, ніж за кредитами крупним корпораціям. Що стосується державних програм, то в умовах обмеженого фіскального простору більшість країн, які розвиваються, надають перевагу підтримці малого та середнього бізнесу, який виконує важливу соціальну функцію – забезпечує зайнятість. Своєю чергою великий бізнес має ширші можливості для фінансування своєї діяльності, включно із можливістю запозичень на зовнішніх ринках.

Якими є Ваші прогнози зростання ВВП за результатами 2021 року?

– Оптимістичний варіант, на який я сподіваюся, – ВВП 2021 року буде в межах 4%. Зберігається висока невизначеність з подальшим перебігом пандемії та її впливом на економічну активність. Тим не менше поступове відновлення споживчого та інвестиційного попиту, а також непоганий врожай зернових дають підстави очікувати на зростання в межах 4%.

Законопроєкт №5850. Він ухвалений і став законом. Як Ви його оцінюєте та яким чином ухвалення позначиться на діяльності Ради НБУ й самого Нацбанку?

– Основою довіри до центрального банку є його підзвітність та транспарентність. Цей закон суттєво обмежує можливості суспільства контролювати діяльність центрального банку, оцінювати ефективність вжитих ним заходів. Зазначу, що підзвітність та транспарентність центрального банку мають урівноважувати незалежність центрального банку в тому розумінні, що політика та заходи центрального банку повною мірою сприймаються та погоджуються стейкхолдерами (тобто суспільством, урядом та учасниками ринків).

Законопроєкт 5850 значно послаблює взаємодію Національного банку та Кабінету Міністрів України та де-факто знижує підзвітність Національного банку України перед Радою Національного банку та уповноваженими органами державної влади.