Exclusive Себастіан Вілл: «У поведінці споживачів металобрухту більше немає жодної послідовності»

Здатність підприємств із переробки металобрухту швидко реагувати на зміни стає дедалі важливішою

Торік німецькі металургійні заводи скоротили споживання металобрухту на 5% порівняно з попереднім роком через зниження обсягів виробництва сталі в країні. У ЄС цей показник знизився на 0,4%, що є менш значним спадом, аніж падіння обсягів виробництва сталі. Себастіан Вілл, заступник голови Німецької асоціації вторинної сировини та управління відходами (BVSE), в інтерв’ю GMK Center розповів про поточну ситуацію на європейському ринку, фактори, що гальмують його розвиток, і про те, якою має бути ефективна циркулярна економіка.

BVSE і Recycling Europe регулярно аналізують ринок металобрухту в ЄС. Наскільки він змінився за останні три роки та які ключові події на це вплинули?

Ринок металобрухту в ЄС характеризується спадом попиту, зумовленим постійним скороченням виробництва сталі, що актуально як для Європи, так і для Німеччини.

У Німеччині виробництво сталі у 2025 році досягло історичного мінімуму — 34,1 млн тонн. З часу возз’єднання нижчі показники виробництва сталі спостерігалися лише під час фінансової кризи 2009-го.

Після 2021 року, коли внаслідок кризи COVID-19 спостерігався «ефект відскоку», ми маємо майже безперервне зниження обсягів виробництва сталі в Європейському Союзі. Торік виробництво також впало до історичного мінімуму в 125,9 млн тонн.

Це демонструє надзвичайно складну ситуацію на внутрішньому ринку для сектору металобрухту. Ця тенденція супроводжується постійним спадом промислового виробництва, а також складною економічною ситуацією, що спостерігається з 2019 року; інакше кажучи, обставини не найкращі.

Хоча циркулярна економіка загалом, і сектор переробки відходів зокрема, привернули увагу, прискоривши дискусію щодо проєктів декарбонізації, відповідного зростання використання металобрухту не відбулося. Основний політичний акцент ЄС та Німеччини — на підтримці та збереженні основних гравців, що використовують доменну й конвертерну технології. Отже, ми спостерігаємо зростання частки виробництва в електродугових печах на німецькому ринку, але що стосується зусиль із розширення використання вторинної сировини, то нічого не змінилося.

У своєму нещодавньому огляді ринку BVSE охарактеризувала минулий рік як бурхливий через невизначеність, спричинену як геополітичними чинниками, так і станом німецької економіки. Як швидко німецький ринок пристосовується до мінливих умов — як внутрішніх, так і зовнішніх?

Досвід показує, що адаптація вимагає часу, особливо якщо відповідні регуляторні обмеження розширюються, а не спрощуються. Енергетична криза, спричинена конфліктом на Близькому Сході, та пов’язане з нею зростання витрат на енергію і логістику можуть бути перекладені на споживачів лише поступово. Наразі переробники металобрухту змушені самостійно покривати ці додаткові витрати, а також витрати, пов’язані з такими додатковими регуляторними заходами, як WSR (Регламент про перевезення відходів), DIWASS (Цифрова система перевезення відходів) тощо.

Ланцюги постачання порушують кризи, які стають дедалі частішими і відбуваються з дедалі меншими інтервалами. Економіка не встигає відновлюватися. Це стосується всіх секторів, та особливо важко дається системі, що базується на малих і середніх підприємствах, як це є в Німеччині.

Ми спостерігаємо фрагментацію німецького ринку металобрухту. Тиск на економічних суб’єктів значно зростає, особливо з боку споживачів, як-от металургійні заводи та ливарні, які проводять політику збору, що дедалі більше орієнтується на попит. Це створює турбулентність. Тоді як один покупець забезпечує стабільний попит на металобрухт, інший покупець, розташований неподалік, може зіткнутися зі значно гіршою ситуацією з замовленнями.

Ринок металобрухту стає дедалі більш регіональним і диференційованим. Гармонія у поведінці споживачів металобрухту, яка часто панувала в минулому, більше не діє. Здатність підприємств із переробки металобрухту швидко реагувати на зміни стає дедалі важливішою.

Яка ситуація зі споживанням металобрухту в Німеччині на сьогодні? Чому німецькі металургійні заводи скоротили його споживання минулого року? За даними на 2025-й, BVSE відзначає слабкий внутрішній попит на металобрухт. Це досить дивно, враховуючи, що це ключова сировина для «зеленого» переходу в металургійній галузі. 

За нашими оцінками, споживання металобрухту металургійними заводами в 2025 році впало до близько 12 мільйонів тонн. Це тісно пов’язано з ситуацією щодо обсягів виробництва в металургійній галузі.

Споживання металобрухту ливарними підприємствами торік різко впало на 7,9%. Загалом, коли металургійний та ливарний сектори процвітають, ми маємо розумну структуру обсягів, яка є працездатною.

Існують також проблеми з боку пропозиції. На жаль, дедалі більше підприємств стикаються з величезними труднощами, що призводить до відтоку  промислового виробництва. У деяких випадках це стосується лише переробних операцій, що генерують високоякісний брухт, а в інших — переїжджають цілі промислові підприємства.

Тож чи йдеться про загрозу деіндустріалізації в Європі, про яку зараз попереджають галузеві асоціації?

Деіндустріалізація — це не більш ніж реакція на неконкурентні умови діяльності. Високі витрати на енергію, усе більший постійний бюрократичний тягар, тривалі та складні процедури отримання дозволів, «зелений перехід» та циркулярна економіка, не продумана до кінця. Цей перелік недоліків можна продовжувати нескінченно.

Одне можна сказати напевно: економічна трансформація вимагає часу та належного регулювання. Спочатку потрібно розробити та впровадити нові технології, а потім масштабувати їх до промислового рівня. Політики не приділяють достатньої уваги системним змінам. Це призводить до того, що субсидії стають основним рішенням для кількох великих корпорацій. Бракує прагматизму, коли йдеться про створення додаткових стимулів. Натомість регулювання стає дедалі суперечливішим, а Європейський Союз втрачає свій найбільший потенціал: єдиний ринок та вільний рух товарів і послуг, особливо для перероблених металів.

Як асоціація оцінює перший квартал на німецькому ринку металобрухту та які загальні прогнози на поточний рік?

Ми спостерігаємо незначне відновлення порівняно з історично низькими рівнями виробництва 2025 року. Це було особливо помітно наприкінці першого кварталу, ймовірно, через ризики для ланцюгів постачання, пов’язані з конфліктом на Близькому Сході. Однак підстав для стійкого поліпшення ситуації чи ейфорії, безумовно, немає. Ми не знаємо, чи виникнуть нові напруження та кризи у світі, а також, як можна розв′язати наявні.

Економісти розходяться в думках щодо майбутнього курсу економіки, проте вони не передбачають жодного значного підйому. Німецькі експерти висловлюють обережний оптимізм стосовно того, що помірне відновлення відбудеться не раніше від 2027 року.

Торік частка сталі, виробленої в електродугових печах, у загальному обсязі виробництва сталі в Німеччині зросла до 30,6%. Чи продовжиться ця тенденція і чи можна зробити висновок, що програми на основі водню відкладаються, тоді як металургійна галузь переорієнтовує свою увагу на проєкти декарбонізації на основі металобрухту та електродугових печей?

Інтерпретуючи відсоток сталі, виготовленої в електродугових печах, слід бути обережним, щоб не робити поспішних висновків щодо тенденцій. Зростання частки виробництва в електродугових печах відбувається на тлі загального зниження обсягів виробництва. Це, безсумнівно, пов’язано з поточними труднощами в автомобільній промисловості, де перехід на нові технології приводу призвів до скорочення обсягів. Тому зарано говорити про довгострокову тенденцію до переходу на електросталь.

Водень залишається складним питанням. Інфраструктура для нього все ще значно відстає. Навіть якщо ми зможемо імпортувати водень з-за кордону або й виробляти його самостійно, доставити його споживачам буде дуже складно, оскільки немає комплексної системи постачання. Це неможливо через економічні виклики, пов’язані з транспортуванням.

Незалежно від того, яку форму декарбонізації ми оберемо, підхід на основі металобрухту є і залишається найбільш екологічною технологією. З його допомогою можна виробляти майже 100% нової сталі. Це яскравий приклад циркулярного ланцюга постачання. Щодо інших матеріалів, то про такий сценарій ми можемо лише мріяти.

Організація «Recycling Europe» постійно критикує метод «рухомої шкали» для визначення екологічно чистої сталі, стверджуючи, що він посилює залежність ЄС від імпортної сировини, а не сприяє використанню металобрухту. Яка ваша думка з цього приводу?

За збільшення частки металобрухту у процесі виробництва сталі обмеження на викиди CO2 за методом «змінної шкали» для класифікації «зеленої» сталі поступово стають суворішими. Інакше кажучи, якщо ви виготовляєте сталь на 100% із металобрухту, вимоги до вас вищі, аніж до тих, хто виробляє сталь з руди. Метод «слайдингової шкали» підриває мету створення замкнутих циклів матеріалів у сталевій промисловості та створює хибні стимули, що діаметрально протилежні стратегіям циркулярної економіки та декарбонізації.

Якщо ми хочемо створити ефективний ринковий механізм, то мусимо це змінити. У цьому контексті BVSE разом з Recycling Europe підтримує методологічний підхід, розроблений Спільним дослідницьким центром (JRC) задля визначення класів ефективності п’яти типових проміжних продуктів у металургійній промисловості. Обрана методологія має низку значних переваг, оскільки заохочує циркулярну економіку та використання перероблених матеріалів, є технологічно нейтральною і дійсно сприяє декарбонізації. Вона справедливо визнає вуглецевий слід вирішальним параметром продукту, застосовуючи підхід, орієнтований на конкретний продукт, та уникаючи чинників, що спотворюють результати.

У липні 2025 року Європейська комісія запровадила контроль за імпортом та експортом металобрухту. Як ви оцінюєте ці заходи та як вони впливають на сектор?

Приємно бачити, що увага приділяється матеріальним потокам. Іноді мене шокує, як мало про них та про сировину знають особи, що ухвалюють рішення, та політики. Щоби зробити правильні висновки та вжити відповідних заходів, необхідний аналіз потоків матеріалів на основі даних.

Експорт металобрухту є реакцією на багато факторів, котрі впливають на ринок, це вихід для надлишкових обсягів. Коли обсяги виробництва скорочуються, експорт надлишкового металобрухту є нормальним явищем для підтримання циркулярності, інакше нам довелося б припинити переробку. Тому експорт є необхідністю для циркулярності.

Якщо порівняти циркулярну економіку з кораблем, то ми можемо керувати ним, як у часи Христофора Колумба, покладаючись виключно на зірки. А потрібні сучасні, актуальні системи відстеження та навігації, які дають уявлення про наше поточне становище у секторі переробки відходів. Були часи, коли ми мали надійну базу даних, але її розвиток був пригнічений внаслідок введення нормативних вимог щодо дотримання законодавства й захисту даних.

Наскільки важливою є вільна торгівля для сектору металобрухту і як на неї впливають захисні заходи ЄС (CBAM, нові квоти тощо)?

Успішна металургійна промисловість є необхідною умовою для ефективної переробки металобрухту. Ми працюємо в умовах напруженості між високопродуктивною європейською та вітчизняною металургійною промисловістю, але водночас нам потрібен експортний ринок, щоб реалізовувати там металобрухт, коли внутрішній ринок перенасичений.

Вільний рух товарів забезпечує безперебійне функціонування сектору переробки металобрухту, особливо в періоди зниження внутрішнього попиту. Експортний ринок є життєво важливим клапаном для нашої галузі, оскільки він дає нам змогу реалізовувати обсяги продукції, які не купують на внутрішньому ринку, тим самим підтримуючи високий і стабільний рівень переробки та контролюючи витрати.

Відкриті ринки сприяють інноваціям завдяки конкуренції та спеціалізації, знижують виробничі витрати та створюють робочі місця. Наші економічні системи розраховані на глобальну торгівлю. Вільна торгівля є головним рушієм глобального процвітання й економічного зростання.

Чи достатньо металобрухту в ЄС? Як ви оцінюєте потужність і потенціал ринку? Чи зможе ЄС реструктурувати свою металургійну галузь, зосередившись переважно на цій сировині?

Останні дослідження показують, що запасів металобрухту достатньо, тому ми не очікуємо його дефіциту ані зараз, ані в майбутньому. Дослідники Єнського університету (EAH Jena) під керівництвом професора Потена прогнозують помірне щорічне зростання обсягів побутового металобрухту на рівні близько 1,6% до 2050 року.

Технологічна трансформація в металургійній галузі призведе до зміни попиту на металобрухт. Я впевнений, що, як і в минулі десятиліття, європейські переробники зможуть задовольнити будь-який попит наших покупців. Наша галузь є універсальною, гнучкою та лояльною. Ми швидко пристосовуємося до будь-яких ринкових умов та впроваджуємо нові технології й адаптуємося до нових обставин. Це допомогло європейським переробникам виживати у висококонкурентному та дедалі більш капіталомісткому секторі вже понад 100 років. Ми маємо намір робити це й надалі.

Якщо на ринку металобрухту виникають дисбаланси щодо конкретних сортів металобрухту, ринок, в принципі, має достатні регуляторні механізми для виправлення цього. Втручання в ринок завжди має бути крайнім заходом, оскільки ми повинні насамперед довіряти його механізмам саморегулювання.