Невидима держава: які сигнали подав уряд бізнесу — Погляди

Програма Кабінету міністрів не виявляє виразної присутності держави в економічному житті країни

У минулу п’ятницю Верховна Рада 236 голосами ухвалила програму діяльності Кабінету міністрів України. Представляючи документ народним депутатам, прем’єр-міністр Олексій Гончарук підкреслив, що уряд ставить перед собою мету добитися зростання економіки на 40% за 5 років. На його думку, це можливо, якщо наступного року зростання досягне 5%, а потім щорічно ВВП збільшуватиметься на 7%.

Згідно з Конституцією України, впродовж року після затвердження урядової програми парламент не може ініціювати відставку Кабінету міністрів. Тож які орієнтири закладає уряд в документ, який повинен стати для нього не лише планом дій, але й індульгенцією на цілий рік? І як поєднуються ці орієнтири з інтересами вітчизняного бізнесу і промисловості, а також з поспішно прийнятими ініціативами нової української влади?

Податкове навантаження

Ціль 6.2 програми уряду припускає зниження податкового навантаження на платників. Слід відмітити, що ця мета вже суперечить намірам законодавців підвищити ренту на видобуток залізних руд, видобуток газу і збільшити акцизи на тютюнові вироби.

А ще у рамках мети 6.2 Міністерство фінансів планує проводити деофшоризацію економіки шляхом впровадження плану BEPS, щоб протидіяти розмиванню податкової бази і виведенню прибутку з-під оподаткування.

Словом, з програми неясно, який саме варіант вибирає Мінфін: знижувати податки або, навпаки, підвищувати їх, прикриваючись BEPS.

Кредити і зарплати

Ціль 6.4 передбачає, що бізнес і громадяни повинні отримати доступ до значно дешевших фінансових ресурсів. При цьому безпосередня підтримка (у формі часткового гарантування кредитів) передбачається тільки для малого і середнього бізнесу. Кабмін не збирається спрощувати доступ до кредитів для промисловості, наприклад під інноваційні проекти по зниженню викидів СО2 і підвищенню енергоефективності.

Ціль 7.3 припускає, що українські працівники повинні мати легальну роботу і витрачати менше часу на пошук нової легальної роботи. Для створення робочих місць Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства повинне забезпечити розвиток малого і середнього бізнесу за допомогою дешевих кредитів, їх часткового гарантування, страхування ризиків.

Проте найбільший системний працедавець – промисловість – в документі не згадується. Відповідно, немає в програмі ніяких форм стимулювання промисловості, що створює легальні робочі місця з повністю офіційною заробітною платою.

Стимулювання експорту

Ціль 7.6 урядової програми передбачає, що український виробник повинен отримати кращі умови для роботи за рахунок зменшення бар’єрів для експорту відчизняних товарів. При цьому Кабмін акцентує увагу Мінекономіки на необхідності зниження імпортних мит на 100 основних товарних ліній на 20 головних для України експортних ринках.

Планується досягнення домовленостей про лібералізацію торгівлі, у тому числі шляхом укладення угод про зони вільної торгівлі. Є наміри домагатися відміни антидемпінгових і компенсаційних мит на українську продукцію.

Зараз в цьому напрямі повний провал. Україна по успішності вирішення торгових суперечок займає останнє місце у світі: 83% збуджених антидемпінгових розслідувань проти України закінчуються введенням мит.

Боротьба з монополіями

Ціль 7.7 програми Кабінету міністрів припускає посилення Антимонопольного комітету і створення інструментів примусового розділення монополій. Це означає, що суб’єкти п’яти найбільших ринків перевірять на наявність монопольних зловживань, у разі потреби будуть запущені процеси розділення.

В якості критерію ефективності уряд має намір використати індекс Херфіндаля-Хіршмана. Кабмін хоче в два рази скоротити цей показник в п’яти найбільших галузях. І тут виникає ризик необґрунтованого застосування антимонопольного законодавства для механічного зниження індексу. В цьому випадку можуть постраждати галузі, де висока концентрація виробництва виправдана і не завдає економічного збитку. До цих галузей відноситься і металургія.

Транспортна реформа

Ціль 8.1 програми зобов’язує Міністерство інфраструктури забезпечити приватним особам і вантажовідправникам доступ до якісної, безпечної залізниці. Для цього пропонується:

запустити приватну тягу на магістралі;
розділити «Укрзалізницю» на три суб’єкти;
оновити ж/д інфраструктуру і рухомий склад.

Уряд має намір докласти багато зусиль для розвитку річкового транспорту. Але це погіршить ситуацію із залізничними перевезеннями. А вантажообіг «Укрзалізниці» і так скорочується останніми роками.

Доступ до енергії

Ціль 9.2 програми передбачає підвищення долі біржової торгівлі енергоресурсами до 50% до 2025 року. Проте на прикладі запуску біржі на ринку електроенергії видно, наскільки біржовий механізм в Україні може бути неефективним. Металурги вже зіткнулися з неможливістю купити необхідний об’єм електроенергії через недостатню пропозицію. В результаті електроенергію доводиться докупати на балансуючому ринку за максимальною ціною, тому витрати компаній ростуть.

Вирішення цієї проблеми відсутнє в програмі уряду. Очевидно, що недолік пропозиції електроенергії виник через обмеження, накладені на «Енергоатом» і «Укргідроенерго» в частині продажу електроенергії на відкритому ринку.

Боротьба за чистоту

Ціль 9.4 припускає впровадження планових екологічних перевірок підприємств, що негативно впливають на довкілля. В першу чергу ці перевірки торкнуться підприємств, які зобов’язані скоротити викиди. Дуже хотілося б, щоб екологічні перевірки проводилися на об’єктивній основі, без ознак екорейдерства.

Крім того, уряд задекларував впровадження принципу «забрудник платить». Незрозуміло, чим його реалізація відрізнятиметься від поточної практики, коли підприємства і так платять екологічний податок. При цьому держава ніяк не допомагає проводити екологічну модернізацію. Екологічний податок використовується тільки як засіб покарання промпідприємств, і фактично пропонується такий підхід закріпити.

Ціль 9.5 декларує створення «системи ефективних екологічних податків, що стимулюватимуть запобігання утворення відходів і робитимуть їх поховання максимально невигідним». Пропонується істотно підвищити екологічний податок на поховання відходів.

До відходів відносяться й металургійні шлаки. Шляхом підвищення податків держава, по суті, перекладе проблему використання шлаків на метпідприємства. Хоча вирішення цієї проблеми знаходиться за межами метзаводів. Для підвищення рівня утилізації шлаків потрібно створити систему публічних «зелених» закупівель, в якій при будівництві доріг використовувалися б шлакові матеріали. Україна має потенціал збільшити використання шлаків в дорожньому будівництві мінімум в п’ять разів.

Ні грама від програми

Резюмуючи вищесказане, програму дій Кабінету міністрів можна назвати швидше баченням, ніж системним стратегічним планом дій. Описані в ній завдання недостатньо пропрацювали. Адже дуже важливо, в які терміни і як ці завдання будуть реалізовані. Перед прийняттям такого документу варто було б організувати серйозний діалог з бізнесом і експертним співтовариством. При цьому важливо, щоб сторони були готові чути один одного.

Справедливості ради слід відмітити, що голосуванню в парламенті передувала спроба вступити в діалог з громадськістю. На презентацію програми Кабінету міністрів у БЦ «Парковий» в Києві бізнес прийшов з конкретними питаннями. У відповідь прем’єр і міністр економіки відбулися переказом тез програми в стилі «мі почуємо кожного». В ході презентації не прозвучало жодної однозначної відповіді на питання бізнесу з приводу тиску на конкретні компанії. Адже кавалерійські наскоки на підприємства трапляються все частіше.

Але найбільше вразила декларація: «Ми розвиватимемося у всіх напрямах». За результатами зустрічі, на жаль, так і не стало зрозуміло, на якій економічній і промисловій повістці сконцентрується уряд.