Ініційовані у Верховній Раді законопроекти потребують доопрацювання

23 червня у Верховній Раді зареєстрували законопроекти щодо стимулювання розвитку індустріальних парків (№3724 і №3725). Це не може не радувати. Затишшя в роботі над розвитком цих об’єктів надто затягнулося: з 2015 року ні законодавчими преференціями, ні якимись іншими позитивними змінами цю галузь ніхто не радував. Утім, до зареєстрованих законопроектів є кілька питань.

1. Дивує фокус законодавців на стимулюванні саме експортоорієнтованих підприємств. У нас є свій внутрішній ринок, який потрібно розвивати й наповнювати товарами та послугами. Але в законопроектах чомусь левова частка пільг прописані під стимулювання експортоорієнтованих виробництв.

2. З більш ніж 40 зареєстрованих в Україні індустріальних парків лише 12 є приватними, інші 31 – або в державній, або в комунальній, або в комбінованій власності. Проте пільги та преференції, запропоновані в законопроектах, майже не враховують актуальні інтереси більшості ініціаторів від ОТГ. Тож індустріальні парки, створені з ініціативи глав міст і ОТГ, залишаються, по суті, за дужками.

3. Звільнення резидентів парків від ввізного мита на іноземне обладнання та комплектуючі – дуже хороша стимулююча преференція. Але цей процес потрібно дуже ретельно контролювати. Свого часу через слабкий контроль була похована ідея вільних економічних зон: недобросовісні постачальники обладнання та сировини почали використовувати цю лазівку для ухиляння від сплати митних платежів.

4. Включення до складу індустріальних парків різних об’єктів – готелів, професійних кампусів та іншої комерційної та соціальної нерухомості – є прийнятним. По суті, будь-яка концепція, яку ми розробляємо, є не суто промзоною, а, певним чином, бізнес-містом. Однак поєднання такого роду об’єктів не має бути домінуючим. Крім того, між промисловою та іншими типами нерухомості мають дотримуватися охоронні зони. А це призведе до зменшення площ майбутньої можливої забудови.

5. У створенні єдиного регулюючого органу є свої плюси й мінуси. Учасники ринку індустріальних парків гостро потребують профільної організації, яка регулювала б галузь, розвивала її та відстоювала її інтереси. Усі, хто заходить на цей ринок, стикаються з однією і тією самою проблемою: немає єдиного органу, який би регулював, сертифікував, створював правила та критерії для парків, займався лобізмом, зрештою. У всіх наших сусідів (Польща, Словаччина, Туреччина, Росія) працюють потужні асоціації індустріальних парків, які є і лобістами, і ініціаторами законопроектів, і органами сертифікації. Йдеться саме про підтримуючу функцію, а не про функцію наглядача.

Водночас не варто забувати, що при Міністерстві економіки вже є підрозділ, який займається питаннями індустріальних парків: кожний квартал він збирає звітність, реєструє нові парки тощо. Те, що підрозділ недостатньо активний і не має тих функцій, які прописані в законі, – питання, скоріше, внутрішньої організації міністерства. Один з можливих неприємних ефектів створення єдиного регулюючого органу – поява корупції. Я не кажу, що саме так станеться, але зважаючи на досвід створення будь-яких нових контролюючих органів в Україні побічний ефект цілком можливий.

6. Що стосується стимулюючих інвестиційних преференцій для індустріальних парків, то до них у мене одне питання: чи є для цього фінансування в бюджеті? Можна додавати скільки завгодно компенсуючих стимулів, але питання в їх забезпеченні. Згідно з уже чинним законом про індустріальні парки, керуючі компанії та ініціатори проектів можуть отримувати від держави безвідсоткові кредити. За весь час дії цього закону не було видано жодної гривні. Згідно з тим же законом, підведення мереж має компенсуватися за рахунок бюджетів місцевих громад або держави. Ніхто цього не робить. Тому прописані в нових законопроектах компенсації – хороша ідея, але чи буде вона реалізовуватися? Я особисто дуже сумніваюся. Не в тому стані країна та її економіка.

Зрештою, як до ініціативи надання податкових пільг поставиться Міжнародний валютний фонд? У меморандумі про співпрацю чітко прописано, що жодні податкові преференції окремим галузям не допускаються. І що подумають ті промисловці, які не потраплять до індустріальних парків? Чи захочуть вони платити податки повною мірою, тоді як їхні конкуренти будуть користуватися податковими канікулами? Питання відкрите.

Загалом появу цих законопроектів вважаю позитивним фактором. Ініціатива хороша, хоч і потребує доопрацювання. Законопроекти можна прийняти, а далі вносити правки та вдосконалювати.