Глава Держгеонадр про зростання аукціонних продажів спецдозволів на користування надрами та перспективи добувної галузі

Найбільш перспективними копалинами для видобутку в Україні глава Державної служби геології та надр України Роман Опімах вважає руди металів: як рідкоземельних, необхідних для високотехнологічних виробництв, так і залізних. Держгеонадра проаналізувала потреби в ресурсах базових галузей промисловості й на основі цих даних пропонує ділянки для розроблення. Другим важливим напрямом роботи глава відомства вважає модернізацію законодавчого поля і спрощення доступу до надр, тому бере активну участь у розробці нового Кодексу про надра. Ці та інші питання кореспондент GMK Center обговорив з керівником відомства, яке регулює користування надрами в Україні.

Давайте поговоримо про те, що Україна має впродовж найближчих 10 років наростити розроблення корисних копалин і це дасть додатково $400 млрд ВВП. Так сказав прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Про які родовища може йтися і звідки взялася така цифра?

– Ми, безумовно, поділяємо цілі, описані у Векторах економічного розвитку до 2030 року. Але слід говорити не стільки про видобуток, скільки про конкретні галузі економіки. В Україні базовими галузями, на частку яких припадає приблизно 60% ВВП, є металургія, паливно-енергетичний комплекс, машинобудування, агропромисловий сектор і будівництво. Вони активно споживають корисні копалини. Зараз певні види сировини імпортуються, але власна мінерально-сировинна база країни дає змогу задовольняти потреби цих галузей на 100%. Є й експортний потенціал. Але говорити треба не про чистий експорт ресурсів, а про продаж продукції з доданою вартістю. Треба створювати різноманітні стимули для того, щоб саме продукти з доданою вартістю створювалися в Україні, а потім експортувалися.

І що Держгеонадра може для цього зробити?

– Ми проаналізували споживання: скільки і якого ресурсу споживають різні галузі промисловості, стан забезпеченості їх видобутком всередині країни. Потім ми звернулися до секторів економіки й запитали у них, а що ж вам треба? На базі цих відповідей і нашої внутрішньої аналітики ми пропонуємо нові ділянки для розроблення. Це перший напрям. Ми пропонуємо нові об’єкти, щоб на них приходили інвестори, розвідували ресурс і потім використовували в промисловості. Другий напрям – це модернізація законодавства. Тобто полегшення ведення бізнесу, підвищення привабливості галузей промисловості та удосконалення базового законодавства. І ми непогано просунулися в цьому напрямку.

Розроблення яких видів корисних копалин ви вважаєте найбільш перспективним для України?

– Ні для кого не секрет, що це руди металів. Україна їх експортує. У нас є істотні запаси марганцю. І при цьому Україна частково задовольняє свої потреби за рахунок імпорту. Цього року в нашому Інвестиційному атласі є кілька ділянок з родовищами марганцевих руд. Одну вже придбали, другу планується продати в грудні. Перспективні напрями: коксівне вугілля, вапняки, доломіт, бентоніт, каолін. Якщо ж ми говоримо про так звані металах майбутнього, то Україна багата й ними. У нас добуваються великі обсяги титану. Є літій, який, на жаль, не видобувається, але запаси є, і в Інвестиційному атласі вже є дві ділянки. Одне родовище й одна потенційна перспективна площадка. Це і берилій, і цирконій, і скандій. Рідкоземельні метали використовує високотехнологічна промисловість: авіа- і ракетобудування, медицина і, безумовно, виробництво батарей для електрокарів. Це те, що зараз на передовій. У нас є всі ці ресурси, але, на жаль, видобувають лише титан.

Оскільки ми вже згадали тему літію, чи бачите ви перспективу видобутку літієвих руд? В Україні немає необхідних технологій. Чи справді перспективно інвестувати в літієві родовища?

– У нас є два родовища з підтвердженими запасами, а також кілька потенційних майданчиків з хорошою ресурсною базою. Але діюча ліцензія на видобуток літію видана лише одна. Наскільки я розумію, вже було проведено буріння і триває процес оцінки за міжнародними класифікаціями знайдених ресурсів і запасів. А все інше – це ділянки, які потребують великих інвестицій, понад $100 млн. Крім інвестицій, необхідні сучасні технології, яких в Україні немає. Розроблення таких родовищ ведеться переважно шахтним методом, а потім відбувається переробка руди. Запуск таких проектів вимагає співпраці з іноземними партнерами, які мають і технології, і досвід для видобутку таких ресурсів. Я сумніваюся, що такі проекти можуть бути реалізовані виключно внутрішніми силами.

Якою є позиція Держгеонадр у судових позовах щодо родовищ літієвих руд у Донецькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях?

– Позиція держави однозначна. Зараз стосовно Шевченківського родовища поставлено крапку з боку Верховного Суду. Ліцензія, видана в 2018 році, анульована. Цю ділянку розміщено в Інвестиційному атласі та відкрито для ініціювання через аукціон. Ще одна ділянку, про яку я говорив, – Полохівске родовище – в роботі. Там є ліцензія. Третя ділянка – Добра – там ліцензії не було видано. На неї претендувала та сама компанія, яка програла суд щодо Шевченківського родовища. Наразі тривають судові тяжби. Подивимося, чим це закінчиться. У нашому атласі з’явилася ще одна ділянка в Запорізькій області. Є перспектива. Сподіваюся, що вона незабаром когось зацікавить, і після всіх узгоджень ми винесемо її на найближчий аукціон.

Розкажіть про три нових родовищах золота й урану. Які там запаси а можливості розроблення? Які умови для інвесторів?

– По золоту, якщо мені не зраджує пам’ять, є сім ліцензій. Певний видобуток нещодавно розпочався на родовищах Закарпатській області. Ми з державним геологічним підприємством підготували ще три перспективні ділянки для видобутку золота. Свого часу там були проведені значні роботи з буріння свердловин. Тобто є хороший геологічний матеріал, який можна взяти, вивчити й починати якісь роботи. Відповідні огляди підготовлені, і з ними можна ознайомитися на сайті Держгеонадр. Ділянки винесемо на аукціон після заявки з ринку. Ще одне родовище, четверте, було ініційовано. Отримано всі узгодження, воно було включене у восьмий раунд аукціону цього року, який відбудеться 23 грудня.

Золото – це завжди цікава тема, особливо в довгостроковій перспективі. Чому воно в Україні так мало видобувається?

– Не можна сказати, що воно у нас просто на поверхні лежить. Видобуток здійснюється шахтним методом, необхідно враховувати екологічні аспекти. Якщо родовища розташовані на прикордонній території, то доводиться робити міжрегіональну екологічну карту – оцінку впливу на довкілля з прилеглими державами. Важливий аспект залучення іноземних інвесторів, які вже реалізовували схожі інвестиційні проекти в інших країнах.

Мужіївське родовище, що в Закарпатті, розробляється саме такого роду інвесторами. Там канадсько-американський фонд, який інвестував необхідні суми, відновив виробництво та видобуває з руди золото та інші корисні копалини. Великі інвестиції вклав, відверто кажучи. І ризики теж істотні. Потрібно пройти міжнародну оцінку, зрозуміти ресурсний потенціал, залучити кошти, знайти технології, найняти людей, які цим займатимуться.

Крім внутрішніх ризиків, є ще й кон’юнктурні. Наприклад, ціни на нафту та газ впали на початку цього року в три рази, і, умовно кажучи, кількість активних бурових верстатів скоротилася з 80 до 23. Золото – не виняток: зараз унція на піку, але ціни можуть змінитися.

А що у нас з урановими родовищами?

– Видобуток урану здійснює державне підприємство «Східний ГЗК». На жаль, не в тих обсягах, які були закладені в усіх державних документах. Це пов’язано з відсутністю належного фінансування. Ще є приватний інвестор, два роки тому були оформлені кілька спецдозволів для приватної компанії. Вони були видані на розвідку, але за однією ліцензією вже є бажання переходити в стадію ліцензії на видобуток. Спільно з державним підприємством «Кіровгеологія» ми підготували ще пару потенційних ділянок, які будуть виставлятися на відкритий аукціон.

Уран – це радіоактивний мінерал, на державному рівні система доступу до геологічної інформації про нього має статус «секретно». Тому навіть приватні інвестори, що мають зараз ліцензію, не можуть поділитися інформацією про свій актив з потенційним партнером. Ми, як служба, піднімали це питання. І якщо ми справді хочемо залучити великих інвесторів в розробку уранових родовищ, то, я думаю, полегшення доступу до такої геологічної інформації буде не зайвим.

Чи зберігається попит на видобуток металевих руд? Чи багато цього року було отримано ліцензій?

– Не багато. У нас є цілий кошик в Інвестиційному атласі саме з металевими рудами, але ми цього року продали спецдозволи тільки на марганець і молібден. Наприкінці року ще дві площадки: ще один марганець і золото.

Чи проводилися цього року перевірки залізорудних підприємств? І чи заплановані перевірки на наступний рік?

– На планові перевірки від середини березня діє мораторій. Тому ми зосередилися на позапланових. Були подання з боку державної фіскальної служби – за ліцензіями на видобуток, якщо така не здійснюється і не сплачується рентний податок. А також з боку Геоконтролю, коли компанії несвоєчасно подавали звіти. Там близько 300 ліцензій. Були ще позапланові перевірки, які ініціювала Екоінспекція. На наступний рік у нас заплановано близько 600 перевірок. Чи будуть вони проведені – покаже ситуація.

Нещодавно були заяви про готовність ЕБРР виділити Україні €200 млн кредиту на верифікацію родовищ. Якою може бути доля цих коштів? На що вони будуть спрямовані?

– Це поки що лише ініціатива, але вона абсолютно правильна. У нас є критичні та стратегічні мінеральні ресурси, і в них також зацікавлені європейські країни. Україна може бути для них ресурсною базою. Тому, якщо з’явиться обопільний інтерес і ЄБРР буде готовий посприяти нам і знайти партнерів для розроблення комплексних і капіталомістких проектів, – чудово!

Мінприроди розпочало роботу над новою редакцією Кодексу про надра. Чи берете ви участь у цьому процесі та які кардинальні зміни готує цей документ? Коли він може бути готовий?

– Ми беремо участь. Зараз пишеться проект, а в парламенті вже зареєстровані законодавчі ініціативи. Зокрема, законопроект №4187 про підтримку вітчизняних видобувних галузей. Це доволі вивірений і збалансований проект, який обговорювався і з бізнесом, і з усіма органами влади. І його ухвалення в парламенті вже найближчим часом допоможе зробити істотний ривок. По-перше – у законодавчій сфері, у відносинах між державою та бізнесом. Тобто здійснити серйозну дерегуляцію процесу та прискорити процедуру. Модернізувати правила, наблизивши їх до найкращих міжнародних стандартів. А по-друге – у сфері регулювання ліцензій, за якими видобуток не здійснюється.

Є окремий законопроект змін до Податкового кодексу, який дає змогу запровадити певні додаткові платежі для тих, хто протягом останніх трьох-п’яти років не здійснював видобуток за своїми спецдозволами. У цьому випадку не йдеться про ретроспективний підхід. Ринку дадуть перехідний період на те, щоб інвестор міг або почати розробляти, або готуватися до того, що у нього виникне певний платіж.

За якими копалинами найбільше сплячих ліцензій? І яким ви бачите можливе рішення проблеми?

– Це комплексне питання. Багато сплячих ліцензій в нафтогазовій галузі. Причини не-розроблення родовищ можуть бути різноманітні. Наприклад, людина роками не може оформити доступ, вирішити земельні питання й почати розробляти. Або кон’юнктура повністю змінилася, і коштів на буріння свердловини цього року вже немає, хоча раніше це планувалося. А є такі речі, як банальна спекуляція, коли свого часу понабирали ліцензій з метою їх перепродажу. Передусім саме проти таких випадків мають бути спрямовані ініціативи.

Ухвалення змін у законодавстві, про які ми говорили, дасть змогу нівелювати будь-який суб’єктивізм як з боку Держгеонадр, так і з боку судів. Анулювання ліцензій відбувається виключно в судовому порядку. Це доволі тривалий процес, і його результат дуже часто не на користь Держгеонадр.

Ви говорили, що найбільшим є спад у нафтогазовій сфері. Нові газоносні родовища зараз не освоюються?

– Взаємозв’язок тут дещо викривлено. У нафтогазовій сфері, незважаючи на негативну кон’юнктуру, ситуація покращується. Цього року наша служба продала ділянку за 650 млн грн. На фінальній стадії укладення кількох угод про розподіл продукції саме по вуглеводневій продукції, за шістьма договорами. Уряд прийняв рішення щодо допуску «Нафтогазу» до розроблення вуглеводневого потенціалу Чорноморського шельфу. Тобто інтерес є, але лише до якісних ділянок. А те, що несе суттєві ризики, сьогодні абсолютно не затребуване.

Як ви вважаєте, чи потрібно в Україні спрощувати доступ до надр? Спрощувати систему видачі ліцензій і конкурсні процедури?

– Безумовно. Усі ці правильні речі відображені в законопроекті №4187. Сьогодні на отримання спецдозволу та початок роботи треба витратити в середньому два роки. Цей час можна скоротити до двох місяців. Слід зменшити кількість дозвільних документів і органів, задіяних в узгоджувальних процесах. Сьогодні їх чотири, а треба зробити один. Друге – це модернізація. Наприклад, можна відмовитися від ліцензії на геологорозвідку на 5 років. Було багато нарікань на те, що в процесі переведення з геологорозвідки у видобуток у надрокористувачів виникали якісь складнощі. Щоб зменшити ризики, можна видавати одразу наскрізну ліцензію до 20 років. Якщо надрокористувач щось знаходить, захищає запаси, то одразу може розпочинати видобуток. Але лише здійснивши оцінку впливу на довкілля. Це максимальне спрощення, ліквідація всіх зайвих бар’єрів.

А як при цьому контролювати надрокористувача та яким чином можна мінімізувати екологічну шкоду, якої завдає видобуток корисних копалин? Якщо спростити всі процедури та видавати більше ліцензій то, відповідно, більшою буде й шкода для довкілля.

– Я б не ставив тут знак рівності. Ми не відмовляємося від здійснення оцінки впливу на довкілля. Вона передбачає громадські слухання на місцях, тобто зустрічі з екологами та тими громадами, де здійснюватиметься видобуток. Це відбувається як у розробленні того чи іншого родовища, так і, наприклад, у бурінні свердловин. Подальший контроль відбувається в рамках сьогоднішньої системи, тобто його здійснює не тільки Держгеоконтроль, а й Екологічна інспекція, яка стежить за дотриманням законодавства в цій сфері.

Ваша статистика свідчить про вибухове зростання надходжень від продажу ліцензій у 2019 році. У 2018 році 1,8 млн грн, а у 2019-му – вже 504 млн грн. Які результати 2020 року та прогноз на 2021-й?

– Ми говоримо про вибухове зростання продажів спецдозволів на аукціонах в умовах відкритої конкуренції. Загалом за плану 750 млн грн уже зібрано близько 1 млрд грн надходжень. Йдеться не лише про спецдозволи, що продаються на аукціонах, а й про ті, що надаються поза аукціонами. Зокрема, наприклад, надрокористувач платить під час переведення спецдозволу з розвідки на видобуток. На наступний рік норма аналогічна: поставлено завдання зібрати 750 млн грн. Але я думаю, що ми зберемо більше. Сьогодні ми готуємо дуже багато нових ділянок і хочемо залучити туди інвесторів шляхом проведення відкритих аукціонів. Чекайте на великі сюрпризи. Минув час зав’язаних папок у руках керівників Держгеонадр, призначених лише для «обраних очей». Часи змінилися!