Заступник голови економічного комітету ВР про пріоритети «воєнної» економіки

Воєнна агресія РФ проти України враз змінила всі пріоритети держави. Економіка миттєво стала надійним тилом для Збройних Сил України. Життєво важливо нині ухвалювати швидкі, адекватні та ефективні економічні рішення.

Про те, як зараз ухвалюються економічні рішення у парламенті й на чому важливо зосередити свою увагу, в інтерв’ю GMK Center розповів Дмитро Кисилевський, заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку.

Чим переважно ви зараз зайняті як парламентарій і як громадянин України?

– Я зараз працюю в трьох напрямах. Перший – законотворчий. Разом з колегами з податкового комітету доопрацювали законопроєкти щодо індустріальних парків – податкові та митні стимули. Ми не встигли їх ухвалити до війни. Але для відновлення економіки індустріальні парки матимуть ще більше значення. Думаю, вони стануть одним з інструментів для створення нової української промисловості після перемоги. Зараз вони вже проголосовані комітетом і чекають розгляду в залі.

Робота в окрузі – другий напрям. У Дніпрі я перебуваю зараз більшість часу. Тут робота з облаштування укриттів, залучення гуманітарної допомоги для потреб лікарень і інших цілей, підтримка центрів по роботі з біженцями.

І допомагаю Збройним Силам. У мене є досвід волонтерської роботи з 2014 року, зараз він знову знадобився. Уже вдалося передати військом кілька автомобілів, обладнання, продукти.

Як в умовах війни змінилися підходи до розроблення, розгляду та ухвалення економічних законопроєктів?

– Якщо говорити про зміст, то загалом економічний прагматизм ще не закріпився в адженді ВРУ та уряду. Поки що можемо говорити лише про окремі кроки.

Спосіб обговорення та прийняття рішень змінився: окрім останнього засідання усі законопроєкти приймалися консенсусом фракцій. До зали засідань виносились ініціативи, погоджені усіма. Це ускладнювало процес перед винесенням до зали і відсікало частину корисних ініціатив.

Щодо законопроєктів, які я супроводжую, триває щоденна робота. Вихідні самі собою скасувалися. Міністерства відповідають і в суботу, і в неділю, онлайн-наради проводяться. Усі переналаштувалися на нові умови.

На вашу думку, які зміни в чинному економічному законодавстві країни необхідні просто зараз задля вирішення проблем, притаманних воєнному стану?

– Вирішення економічних проблем воєнного часу лежать більшою мірою в ефективному використанні наявних ресурсів, реорганізації ланцюгів поставок і логістики, налагодженні координації та планування, ніж в законодавчій площині. Режим воєнного стану дає виконавчій владі достатньо повноважень для цього. Вдалий приклад – програма переміщення підприємств до безпечних регіонів. Зараз переміщено вже близько 400 підприємств. Невдалий приклад – неповернення ПДВ експортерам.

Закони також є. Наприклад, податкові зміни, питання націоналізації російських активів, трудові відносини та ін. Дуже суперечливим законодавчим рішенням є безмитний імпорт усіх без розбору автомобілів, його варто переглянути. Так само не може тривати довго режим ввезення без мит і ПДВ на територію України будь-яких товарів. Короткий період часу це, можливо, і мало б сенс з погляду насичення ринку товарами, але далі це битиме по надходженням до бюджету і по українським виробникам. Цей режим також варто змінити.

Головні законодавчі зміни економічного спрямування варто готувати з огляду на майбутнє відновлення економіки та анонсований Президентом перехід від сировинної моделі економіки до створення доданої вартості, від домінування імпорту – до локалізації виробництв в Україні.

Нам треба буде швидко відновити або створити з нуля промислову інфраструктуру, стимулювати капітальні інвестиції, стимули для переробки сировини в країні на противагу експорту сировини, механізми забезпечення локалізації, сприятливий податковий режим, правовий режим захисту інвестицій.

Реалізація «Плана Маршала» для України також потребуватиме законодавчого оформлення, щойно будуть зрозумілі його риси.

Які заходи підтримки роботи промислових підприємств важливі під час воєнного стану? Що вже зроблено, а що планується та/або необхідно зробити?

– Зі спілкування з промисловцями можу відзначити три головні проблеми:

Логістика. Відсутність доступу до українських морських портів і порушені ланцюги постачання стали величезною проблемою для багатьох промисловців, без вирішення якої важко говорити про відновлення обсягів роботи. Наприклад, металургійні заводи, поблизу яких немає бойових дій, могли би працювати, якби була можливість відвантажувати готову продукцію через порти.

Державне замовлення та безумовний пріоритет українських виробників. Це особливо критично для машинобудування. Очевидно, що в держави – і у військових, і у цивільних замовників – є потреба в продукції машинобудування. Це і вантажівки, і спецтехніка, і енергетичне обладнання для ремонтів електростанцій, і пасажирський транспорт для перевезень, і багато чого іншого. Закупівлі потребують максимального спрощення процедур. І якщо є будь-яка можливість завантажити саме українські підприємства, вона має бути використана.

Доступ до енергоресурсів. Мені відомі випадки, коли постачальник газу шантажував підприємство з безперервною технологією відключенням – і це в області, де відбуваються бойові дії. Чи коли постачальник електроенергії в односторонньому порядку змінив суттєві умови договору. Впевнений, що такого багато по всій країні, і це має бути предметом швидкої реакції на рівні ВЦА, виконавчої влади чи регулятора.

На вашу думку, чи допоможе ухвалення законопроєкту №7137-д (закону №2120-ІХ) активізувати бізнес-активність в умовах воєнного стану?

– Цей закон є швидкою реакцією уряду на обставини війни. Але головними стимулами для активізації бізнес-активності є виконання озвучених вище завдань: відновлення логістики, забезпечення державного замовлення й доступ до енергоресурсів.

Держава зазнає колосальних збитків, податкова база падає, а авансові платежі платників податків – тимчасове рішення. Виходить, що в найближчій перспективі гарантованим джерелом бюджетних доходів стане виключно міжнародна фінансова допомога та кредити? Які ще варіанти існують і розглядаються депутатами?

– Я вдячний кожному підприємству, яке не зупинялось або яке відновило свою роботу. І закликаю усіх, хто має змогу, відновлювати виробництво. Це економічний фронт, і його теж треба тримати.

Справді, зараз доходи бюджету менші, ніж обсяг видатків, які потрібно фінансувати. Тому залучення зовнішнього фінансування важливе. Оголошена потреба на найближчі шість місяців – близько $50 млрд.

Окремо від цього є заблоковані російські резерви, на які Україна претендує для відновлення втрат від російської агресії. Це не відбудеться завтра, адже в частині країн навіть немає юридичного механізму, як це зробити. Але обсяг цих коштів – кількасот мільярдів доларів, вартує зусиль. Мінюст, Мінфін і Офіс Президента ведуть роботу й у цьому напрямі також.

Чи вважаєте ви за необхідне провести переговори з міжнародними партнерами щодо тимчасового заморожування виплат із зовнішнього боргу або його списання?

– Загалом ідея списання боргів з огляду на обставини здається мені слушною. Але позиція Мінфіну, який є головним в цьому питанні, інша. Мінфін каже, що зараз ми залучаємо істотно більше коштів, ніж віддаємо. І якщо почнемо переговори про списання чи реструктуризацію, то втратимо можливість залучати. З огляду на складну ситуацію з доходами бюджету це вагомі аргументи, щоб не піднімати цю дискусію просто зараз. Але після перемоги варто буде повернутись до цього.

Проти України та її експорту залишається дуже багато торгових обмежень на продукцію металургії, АПК та інших галузей. Чи вважаєте ви за необхідне та можливе провести переговори з європейськими та іншими міжнародними партнерами щодо зняття цих обмежень (квоти, мита тощо)?

– Добиватися скасування обмежень на українські товари обов’язково потрібно. І зараз для цього будуть сприятливі умови. Звісно, поставки зброї, фінансова допомога та санкції проти агресора наразі важливіші, але після перемоги відновлення експорту матиме критичне значення для нас. Тому політичну прихильність до України більшості країн світу можна й треба конвертувати в інструменти економічної підтримки. Скасування торговельних обмежень проти України на зовнішніх ринках має стати конкретним KPI нашої дипломатії в кожній конкретній країні.

Ключовою проблемою залишається блокування морських портів України в Чорному морі. Адже близько 60% українського експорту традиційно здійснюється саме через чорноморські порти. Така ситуація завдає збитків українським підприємствам та загострює проблему харчової безпеки в низці країн світу через зупинення експорту з України. Тож ще одним завданням української дипломатії може бути посилення голосу цих країн та їхніх союзників заради припинення блокування чорноморських портів і відновлення експорту продовольства та інших товарів з України.