Exclusive За п’ять років українські металурги сплатили $5,9 млрд податків і зборів

За підсумками минулого року відрахування до бюджетів усіх рівнів від компаній галузі зросли до 33,1 млрд грн

В умовах війни, яка триває майже п’ятий рік, забезпечення надходжень до державного та місцевих бюджетів стало критично важливим для фінансового забезпечення армії, підтримки населення та відновлення країни.

Металургія відіграє важливу роль у наповненні бюджетів різних рівнів, тому державі в умовах війни потрібно шукати баланс між необхідністю поповнення казни та створенням умов для стабільного функціонування галузі. Важливо забезпечити стабільність податкового законодавства, послаблення валютних обмежень, передбачуваність тарифів державних монополій і підтримку підприємств, які зіткнулися з проблемами внаслідок воєнних дій.

Податкові цифри

Попри воєнні дії та руйнування, металургійні підприємства продовжують працювати й платити податки до державного та місцевих бюджетів, роблячи свій внесок у підтримку країни та її обороноздатності. Податкові відрахування металургії охоплюють податок на прибуток, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, плату за землю, плату за користування надрами й інші платежі.

За підсумками минулого року відрахування до бюджетів усіх рівнів чотирьох найбільших металургійних компаній зросли на 2,1% порівняно з 2024 роком – до 33,1 млрд грн. За 2021–2025 роки найбільші металургійні підприємства сплатили податків і зборів на суму 193 млрд грн, або $5,9 млрд.

Торік динаміка обсягів сплати податків і зборів у найбільших компаній галузі була різноспрямованою:

• «АрселорМіттал Кривий Ріг» – зростання на 28%, до 8,5 млрд грн;
• «Інтерпайп» – зростання на 1%, до 5,6 млрд грн;
• «Метінвест» – зменшення на 5%, до 18,7 млрд грн;
• Дніпровський металургійний завод – зменшення на 41,8%, до 290 млн грн.

Спостерігається гальмування динаміки сплати податків у галузі. Для порівняння: у 2024 році зростання обсягу сплати податків і зборів до бюджетів усіх рівнів в «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвесту» й «Інтерпайпу» становило 60%, 36% і 27%.

Загальний тренд на зменшення податкових відрахувань пов’язаний із погіршенням економічної ситуації в галузі. Зниження обсягу сплати податків і зборів у найбільшої компанії галузі – «Метінвесту» – насамперед пов’язане з тим, що 2025 рік був першим, коли група працювала без постачання коксівного вугілля з власного підприємства та зі скороченням обсягів виробництва в гірничому сегменті. Один із найбільших гірничо-збагачувальних комбінатів – Інгулецький ГЗК – весь минулий рік перебував у простої через високі тарифи на електроенергію та логістику.

Усе це вплинуло на роботу галузі. Гірничодобувна галузь за підсумками 2025 року скоротила експорт залізної руди на 8% порівняно з 2024 роком – до 31 млн т.

«Війна і глобальні виклики змінили реалії бізнесу і змусили нас працювати по-новому. Роль металургії залишається стратегічною: вона й далі підтримує економіку, забезпечує валютний виторг і наповнює бюджет. Як найбільша компанія галузі «Метінвест» продовжує працювати, підтримувати регіони й допомагати армії», – зазначив генеральний директор групи «Метінвест» Юрій Риженков.

Попри складний стан у галузі, підприємства підтримують свої робочі колективи та місцеві громади в регіонах присутності. З 8,5 млрд грн податкових платежів «АрселорМіттал Кривий Ріг» у 2025 році 2,6 млрд грн становили відрахування до місцевих бюджетів.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» залишається надійним партнером держави й забезпечує стабільне надходження податків до державного бюджету та місцевих громад, незважаючи на виклики воєнного часу. У 2025 році підприємство продовжувало зусилля, спрямовані на досягнення беззбитковості, виконало значну роботу по оптимізації операційних процесів і витрат. Проблеми з енергозабезпеченням через атаки ворога, високі тарифи на електроенергію та необхідність її імпорту суттєво підважили ці зусилля та конкурентоспроможність нашої продукції на ринках», – повідомив фінансовий директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Павло Задорожний.

Найбільші заводи українських виробників сталі розташовані у прифронтових регіонах і перебувають під постійними обстрілами: «Метінвест» (Запоріжжя, Кривий Ріг), «Інтерпайп» (Нікополь, Дніпро) й інші. Ці підприємства фактично є містоутворювальними, забезпечуючи робочі місця в надзвичайно складних умовах.

«Ми продовжуємо виробляти й експортувати продукцію із доданою вартістю, сплачуючи до бюджетів усіх рівнів, як на регіональному, так і на загальнонаціональному, десятки тисяч гривень із кожної тонни готової продукції. Завдяки цьому тисячі українців у прифронтовому регіоні забезпечені робочими місцями», – наголосив директор з економіки та фінансів «Інтерпайпу» Сергій Кузьменко.

Перспективи галузі

Українські металургійні підприємства перебувають у ситуації, яка є однією з найважчих серед усіх галузей вітчизняної економіки. 2025 рік, імовірно, був одним із найскладніших для сталевої індустрії України. У таких умовах металургійні компанії продовжують працювати та виконувати не тільки виробничі плани, а й соціальні функції: своєчасно перераховують податки, підтримують робочі колективи та громади.

Сукупність викликаних війною проблем робить складним завданням подальше збільшення виробництва й обсягів відрахувань до бюджетів усіх рівнів. Серед основних із них можна виокремити такі:

1. Виробничі можливості сягнули «стелі». Хоча за підсумками 2025 року металургійна галузь України збільшила виробництво чавуну та металопрокату на 11,2% та 4,8% порівняно з 2024 роком, виплавка сталі скоротилася на 2,2% р./р. На думку аналітиків GMK Center, це максимально можливий в умовах війни рівень.
2. Дефіцит електроенергії призвів до зупинень найбільших підприємств ГМК протягом останніх трьох місяців. Великі енергоємні виробництва критично залежать від централізованого енергопостачання, яке не можуть повноцінно замінити альтернативні джерела генерації.
3. Зростання витрат на імпорт. Через зупинення шахт із видобутку коксівного вугілля у Покровську українські металурги весь минулий рік були змушені імпортувати цю продукцію. Лише за січень-серпень 2025 року Україна збільшила імпорт коксівного вугілля в 3,1 раза р./р., до 2,3 млн т. Це вплинуло на зростання собівартості виплавки сталі в Україні.
4. Вплив європейських регуляцій. Україна не отримала тимчасового виключення з-під дії CBAM, що сильно вдарить по вітчизняній сталевій галузі через високу залежність від ринку Євросоюзу. Країна може в найближчі кілька років втратити експорт довгомірного прокату і квадратної заготовки до ЄС, а також частину експорту чавуну. Фактором ризику для галузі у 2026 році будуть нові тарифні квоти Євросоюзу.
5. Тарифи державних монополій. Через дефіцит в Україні власної енергогенерації та газовидобутку промислові підприємства споживають імпортні ресурси – газ та електроенергію (переважно), кінцева ціна яких є найвищою у Європі. До цього додається постійне зростання тарифів відповідних державних монополій.
6. Низькі ціни на українську продукцію ГМК. Ціни на основну продукцію ГМК для українського експорту у 2025 році були на досить низькому рівні, що впливало на невисоку рентабельність виробництва. Цьогоріч варто очікувати подібної ситуації – світові сировинні ринки очікують період низьких цін і надлишкової пропозиції. За прогнозами Світового банку, індекс цін на метали й мінерали залишиться практично незмінним (+0,3% р./р.).
7. Доступність морської логістики. Через дефіцит електроенергії та обстріли портової інфраструктури у грудні 2025 року обсяги експорту через морські порти скоротилися мінімум на чверть. У грудні Україна експортувала на 35,6% менше ЗРС, якщо порівняти з груднем 2024 року. Поглиблення енергетичної кризи може призвести до серйозних наслідків і для логістики ГМК.

Результати 2025 року формують складну, але показову базу для оцінки перспектив галузі у 2026 році. За оцінками GMK Center, випуск сталі в Україні, ймовірно, залишатиметься на нейтральному рівні – приблизно 7,2 млн т у базовому сценарії. Фактично це означає досягнення поточної «стелі» виробництва в умовах війни. Цьогоріч аналітики очікують зниження експорту залізної руди з України на 5%, до 29 млн т, за умови зниження цін у Китаї на 7%.

Український бізнес розуміє всю складність ситуації в країні, викликаної війною. Якщо держава майже не робить жодних кроків назустріч, галузь у поточних умовах не може одночасно бути економічним тилом і показувати зростання.