Українські виробники можуть постраждати від масштабного імпорту з умовами

Під час війни міжнародні партнери нав'язують Україні кредити за умови придбання імпортних товарів

В Україні через війну було пошкоджено або повністю зруйновано багато виробництв, що спричинило різке зростання імпорту. Як короткострокове рішення, такий варіант має місце, адже багато вітчизняних виробників не можуть швидко виконувати важливі для країни замовлення. Міжнародні партнери при видачі кредитів або грантів на відновлення інфраструктури можуть ставити умову придбання продукції своїх компаній або надавати допомогу у вигляді вже готової продукції. У таких умовах українські виробники залишаються в основному не при справах. Перші факти такого механізму фінансування вже мають місце.

Засилля імпорту в середньостроковій перспективі нічого хорошого для українських виробників не несе. Відновлення зруйнованих виробництв потребує величезних інвестицій, які в поточних умовах знайти складно. Тому зараз дуже важливо підтримати своїх виробників.

Зовнішня торгівля

Наслідки війни вже змінили товарну структуру експорту та імпорту, а також негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, яке за підсумками 2022 року зросло у 2,3 рази порівняно з 2021 роком – до $11,3 млрд. Експорт товарів з України за 2022 рік скоротився на 35,1% порівняно з 2021-м – до $44,15 млрд, а імпорт – на 24,1% р./р., до $55,27 млрд.

Завдяки короткому логістичному плечу за підсумками 2022 року, імпорт в Україну з країн ЄС зріс до довоєнного рівня. У грудні 2022 року частка України в європейському експорті перевищила довоєнний рівень (1,5% у грудні порівняно з 1,2% у лютому 2022-го).

Наразі бізнес турбують прогнози зовнішньої торгівлі України в поточному році.

«Ділове співтовариство дуже непокоїть неузгодженість дій та прогнозів розвитку економіки між ключовими владними структурами – урядом та НБУ. Уряд прогнозує падіння експорту на 14%, а Нацбанк – зростання на 1%. Кабмін передбачає зростання імпорту у 2023 році на 1%, а Нацбанк – на 24%. Тому, зокрема, важко визначити, яка ж державна політика підтримки національного виробника, захисту внутрішнього ринку від засилля імпорту та ін.», – каже Анатолій Кінах, президент Української спілки промисловців та підприємців (УСПП).

Рейки та мости

У рамках проєктів відновлення інфраструктури держкомпанії вже підписують масштабні договори на постачання західної продукції. На жаль, при цьому вітчизняних виробників відсторонено від замовлень. Наприклад, Укрзалізниця (УЗ) підписала договір з французьким виробником Saarstahl Rail про постачання рейок на суму до €37,6 млн. Раніше залізничні рейки виготовлялися на меткомбінаті «Азовсталь», який нині зруйновано.

«Ціна французьких рейок за фактом виявилася значно вищою, ніж та, за якою «Укрзалізниця» раніше купувала в наших виробників. Це право УЗ, як суб’єкта господарювання, визначати, що потрібно купувати і за якою ціною. Але ми повинні обережно ставитись до подібних контрактів, адже в умовах відновлення країни вони матимуть масовий характер у будівництві та машинобудуванні. Це питання до державної економічної політики – влада має бути зацікавлена ​​в максимальному завантаженні власних підприємств, тим більше в умовах війни та повоєнного відновлення. Потрібно говорити з міжнародними партнерами про те, що нам важливо зберегти свою промисловість та робочі місця», – зазначає Олександр Каленков, президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром».

Нещодавно було підписано меморандум між «Укравтодором» та французькою компанією Matiere про постачання конструкцій для мостів на суму близько €25 млн. У рамках відновлення інфраструктури Україна вже отримала чи незабаром отримає мостові конструкції із Чехії, Швеції та Норвегії. У 2022 році одна Чехія подарувала Україні 10 тимчасових металевих мостів. Таким чином, українські виробники металоконструкцій (завантажені на 50-70%) та рейкових скріплень (їх виробляють кілька українських підприємств, зокрема, АТ «Дніпровський стрілочний завод») поки що усунуто від виконання програм відновлення країни, хоча їм під силу досить швидко виготовити вказану продукцію.

«У свою чергу українські металурги можуть імпортозамістити будь-яку сталеву продукцію. Навіть якщо зараз вони її не випускають, підприємства можуть порівняно швидко освоїти випуск необхідних продуктів. Важливо також враховувати, що виробництво сталі створює мультиплікативний ефект для суміжних галузей», – наголошує президент ОП «Укрметалургпром».

Енергообладнання

Станом на початок березня Україна отримала понад 5,3 тис. т допомоги із 30 країн для відновлення енергосистеми. Воно дозволило швидко відновлювати енергопостачання після ударів по енергоінфраструктурі країни. У цьому контексті Україна не мала часу – тижнів та місяців, які зазвичай ідуть на замовлення та виробництво енергообладнання.

Наприклад, виробник енергообладнання «Запоріжтрансформатор» у листопаді був вилучений у держвласність на час воєнного стану та переданий до управління Міноборони. Навряд чи підприємство з боргами на 11 млрд грн і яке знаходиться поблизу зони бойових дій, здатне швидко виробляти продукцію в необхідних обсягах. Іншими словами, швидка іноземна допомога була єдиним виправданим варіантом в умовах необхідності термінового відновлення енергопостачання.

Важливою для зниження енергоспоживання може стати програма обміну старих ламп розжарювання на нові LED-лампи виробництва західних брендів. При тому, що в Україні є власні виробництва ламп. За місяць від початку програми українці вже обміняли понад 7 млн ламп. Загалом Україна має підтвердження про 35 млн ламп, з них 30 млн профінансував ЄС, ще 5 млн – влада Франції. Мета України – провести заміну 50 млн ламп. Очікується, що за масової заміни старих ламп на енергозберігаючі, споживання електроенергії знизиться на 7-10%.

Водночас, багато хто у владі розуміє загрози для українських виробників пільгового імпорту енергообладнання та проєкт з LED-лампами.

«Тобто хороша ідея, хороша історія, а виконання як завжди: піклуються про всіх, окрім українських виробників. Пріоритети мають бути іншими: насамперед ми допомагаємо національному виробнику, по-друге – думаємо, яким чином відкрити імпорт чи зробити щось із нашими партнерами», – каже Дмитро Наталуха, голова парламентського комітету з питань економічного розвитку.

Військова продукція

У 2022 році в Україні виникали ситуації, коли внутрішні виробники не здатні були закрити потреби, тому потрібні були термінові рішення щодо дозволів на імпорт.

Восени минулого року Україна на час військового стану призупинила дію спеціального мита на імпорт ПВХ-сировини, з якої, серед іншого, виробляються профілі для вікон. Потреба встановлення або ремонту вікон виникла через руйнування внаслідок обстрілів.

У 2022-му та на початку 2023 року без ПДВ та мит в Україну дозволили ввезення:

• генераторів;
• терміналів супутникового зв’язку Starlink;
• квадрокоптерів;
• тепловізорів;
• коліматорів;
• рацій та приладів нічного бачення.

Це стало реакцією на перебої з постачанням електроенергії та потребами ЗСУ у відповідних технічних засобах, які практично не виробляються всередині країни.

«Якщо йдеться про відміну імпортних обмежень на товари, які не виробляються в Україні, скасування імпортних мит та ПДВ може мати сенс з погляду здешевлення таких товарів для кінцевого споживача. Наприклад, на сировину та комплектуючі, з яких в Україні виготовляють готову продукцію. Так само і з обладнанням – зняття імпортних платежів при ввезенні обладнання знизить вартість капітальних інвестицій для промисловців», – каже Дмитро Кисилевський, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку

Водночас, якщо ж ідеться про продукцію, яка в Україні виробляється, то скасування імпортних мит та ПДВ зробить внутрішнє виробництво свідомо невигідним. І такі дії уряду є предметом критики. За словами Дмитра Кисилевського, яскравий приклад – відповідне рішення щодо генераторів. На імпортні генератори уряд скасував мита та ПДВ. А на комплектуючі, з яких генератори виготовляються в Україні, не скасувало. І лише після розголосу було внесено відповідні корективи.

У цілому економічна політика щодо імпорту минулого року мала ситуативний характер. На самому початку війни українська влада скасувала ПДВ та мита на всі імпортні товари. Проте вже з 1 липня 2022 року пільги на імпорт зняли.

Прагматичний підхід

Масовий імпорт припустимий, якщо він дозволяє закрити нагальні потреби в тій чи іншій продукції. Як приклад можна відзначити імпорт нафтопродуктів, яких стала потребувати Україна через ракетні удари по нафтобазах і нафтопереробних заводах. Те саме стосується й інших позицій імпорту (технічної допомоги) – технічні засоби військового призначення, які не виробляються в Україні, безкоштовна передача допомоги та ін.

«У лютому Україна експортувала товарів на $3,32 млрд, а імпортувала на $5 млрд. Чи виправдано масштабний імпорт? У деяких секторах так, в інших – ні. Наприклад, спрощення ввезення товарів військового призначення, безпілотників, необхідного для ОПК обладнання та комплектуючих – 100% правильне рішення. У період енергокризи безмитне ввезення генераторів – теж, але на обмежений період з одночасними заходами щодо локалізації виробництва», – наголошує Кінах.

За його словами, в інших сферах – АПК, переробки, будматеріалів та ін., по-перше, потрібно робити аналіз, чи не конкурує імпортований товар із місцевою продукцією, а якщо так – вибрати механізми захисту внутрішнього ринку. Наприклад, запровадити додаткове оподаткування окремих категорій товарів, при цьому не чіпаючи критичний імпорт. Із цього логічно випливає: категорії критичного імпорту мають бути максимально продуманими і справді заносити туди варто лише ті позиції, без яких оборонка чи економіка не можуть обійтися. Не варто повторювати ситуацію минулого року, коли до списку критичного імпорту додалося все від бананів до техобладнання.

Захист внутрішнього ринку має бути раціональним. В умовах війни, логістичних проблем, пошкодження чи знищення виробництв українські підприємства не завжди зможуть виконувати необхідні в умовах військового стану контракти. У кожному випадку буде своя історія.

«Потрібен диференційований підхід та постійний моніторинг ситуації. Наприклад, аграрії мають величезну проблему з добривами: їх вносять зараз лише 25% від потреби. Звичайно, ця позиція зараз активно імпортується, але поступово відновлюють свою роботу українські заводи, наприклад «Сумихімпром», – додає Кінах.

Ключові висновки

На думку експертів, у нинішніх умовах важливе таке:

1. Уряд має реалізувати стратегію розвитку власної промисловості. Для цього є зрозумілий список інструментів: дешеві кредити, страхування військових ризиків, компенсація капітальних інвестицій через податки, пріоритет у державних закупівлях для внутрішніх виробників, експортне фінансування, доступ до сировини, індустріальні парки, торгова дипломатія.
2. Уряд має знати українських виробників. І в разі потреби в будь-яких товарах має переконатися, що внутрішні потужності завантажені. І лише після цього думати про імпорт.
3. У кожному конкретному випадку уряд має балансувати інтереси виробника, споживача та держави. Поки що уряд здебільшого ігнорував внутрішніх виробників і намагався бути «хорошим» для споживачів.

Міжнародна технічна допомога зараз є вкрай важливою для України при вирішенні термінових завдань. Однак Україні потрібно домовлятися з міжнародними партнерами щодо участі в освоєнні кредитних та грантових коштів та з українськими виробниками щодо часткової локалізації виробництва, пропонувати розміщення спільних виробництв у безпечних регіонах країни, наполягати на принципі «Хочете нам допомогти – розміщуйте замовлення на наших виробництвах» та ін.

Важливим аргументом для можливої ​​допомоги Заходу в розвитку українського виробництва може стати той факт, що збільшення податкових зборів дозволить знизити потребу у фінансовій підтримці соціальної сфери, на яку міжнародні партнери зараз виділяють багатомільярдні суми. Іншими словами, відновлення національного виробництва дозволить зменшити залежність від західних коштів, що є вигідним і самим міжнародним партнерам.