Природне явище: екологічні проекти залишаються пріоритетними для ГМК

Гірничо-металургійні компанії й під час кризи не припиняють впроваджувати проекти зі зниження тиску на довкілля

Пандемія коронавірусу COVID-19 та спричинені нею карантинні обмеження не могли не позначитися на динаміці інвестицій. Передчуваючи непрості часи, бізнес оптимізував витрати на розвиток. У результаті капітальні інвестиції в Україні в першому півріччі нинішнього року скоротилися на 34,9% – до 163,8 млрд грн.

Проте компанії українського гірничо-металургійного комплексу здебільшого не припиняли реалізацію проектів, спрямованих на зниження впливу виробництв на довкілля. Основними стимулами для підтримки на належному рівні обсягів екологічних інвестицій можна назвати такі:

• необхідність модернізації старого обладнання, яке не відповідає сучасним екологічним вимогам;
• стан довкілля – це соціально значуща тема, якій постійно приділяють велику увагу місцеві громади та влада;
• висока ймовірність посилення вимог до екологічності виробництва металопродукції з боку Євросоюзу.

Ці чинники мотивують українські гірничо-металургійні компанії дотримуватися принципів сталого розвитку та активно інвестувати в охорону довкілля. Частка вкладень підприємств ГМК в екологічні заходи у структурі витрат усіх суб’єктів господарювання України минулого року сягнула 36,7%.

Витрати металургійних і залізорудних підприємств на охорону довкілля в 2019 році зросли на 21,5% в порівнянні з 2018-м – до 16 млрд грн. Зокрема, залізорудні підприємства спрямували на екологічні проекти в 2019 році 8,8 млрд грн, металургійні – 7,3 млрд грн.

Відзначимо, що при оцінці обсягів екологічних інвестицій слід враховувати, що такі вкладення можуть мати подвійне призначення, тобто одночасно покращувати і виробничі, і екологічні показники. Тобто, вони можуть бути прямими і опосередкованими. Крім того, екологічні інвестиції можуть бути капітальними і операційними.

Власні цифри екоінвестицій називають і самі гірничо-металургійні компанії. Найчастіше це проекти модернізації, реконструкції, ремонту з вагомою екологічною складовою.

«Метінвест»

Екологічні інвестиції «Метінвесту» (капітальні й операційні витрати) в 2019 році становили $380 млн проти $225 млн і $263 млн в 2017 і 2018 роках відповідно. Минулого року екологічні капінвестиції «Метінвесту» були спрямовані на:

• реконструкцію аглофабрики ММК ім. Ілліча;
• проекти на ММКІ, які перебувають на етапі реалізації: будівництво нової системи аспірації на доменній печі №3, заміна системи газоочищення на кисневому конвертері №3 і ремонт системи каналізації;
• реконструкцію системи газоочищення установки десульфурації чавуну, продовження капітального ремонту коксової батареї №1 на «Азовсталі»;
• розширений ремонт камер коксування на Авдіївському КХЗ і «Запоріжкоксі»;
• заміну газоочисного устаткування на машині огрудкування на Північному ГЗК;
• реконструкцію споруд хвостового господарства та системи подачі оборотної води, а також поточний ремонт шламового трубопроводу на ЦГЗК.

У першому півріччі 2020 року «Метінвест» інвестував в екологічні проекти $231 млн. Компанія в січні-червні знизила капінвестиції на 35%, але переспрямувала кошти на екомодернізацію, збільшивши екологічні витрати на 42% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Очікується, що в 2020 році розмір екологічних інвестицій «Метінвесту» буде навіть більшим, ніж у 2019 році.

Серед екопроектів «Метінвесту» можна відзначити такі: ММКІ спрямував понад $31 млн на нову систему аспірації домни №3 і завершує реконструкцію аглофабрики, інвестиції в яку становили понад $150 млн. Крім того, в конвертерному цеху підприємства завершена реконструкція газоочисних установок міксерного відділення з інвестиціями понад 150 млн грн.

«АрселорМіттал Кривий Ріг»

АМКР у 2019 році знизив загальні витрати на екологію на 6,2% в порівнянні з 2018-м – до 562,9 млн грн з більш ніж 600 млн грн. Підприємство в 2019 році інвестувало з екологічними цілями в такі проекти:

• реконструкція обертової печі №3 вогнетриво-вапняного цеху;
• ремонт тягодувного обладнання та будівництво установок двоступеневого очищення газу (ГОУ) в рамках реконструкції аглоцеху №2;
• впровадження автоматичної системи екологічного моніторингу на ГОУ від зон спікання;
• початок екологічної модернізації четвертої агломашини;
• реконструкція хвостосховищ «Об’єднане» й «Миролюбівське», будівництво першої черги хвостосховища «Центральне» та їх оборотного водопостачання.

Уже в першому півріччі поточного року «АрселорМіттал Кривий Ріг» інвестував в екологічні проекти 389,2 млн грн. У процесі реалізації та в найближчих планах – реконструкція газоочисного устаткування агломашин №2 і №3.

У 2006-2020 рр. АМКР інвестував в екологічну модернізацію понад 7 млрд грн. За цей період на підприємстві реконструйовано й побудовано понад 130 високоефективних газоочисних установок. У результаті викиди в атмосферу скоротилися на 42,7%, скиди стічних вод – на 78,4%.

Загалом АМКР планує в найближчі 3-4 роки спрямувати $700 млн на інвестпроекти з екологічною складовою, поетапно виводячи застарілі потужності.

Ferrexpo

За період 2018 – перше півріччя 2020 року компанія Ferrexpo на екологічні проекти витратила понад 891 млн грн. Бюджет поточних екопроектів Ferrexpo на 2020 рік становить $9,1 млн. Крім того, компанія реалізує чимало невеликих проектів з покращення екології із запланованими інвестиціями в $500 тис.

На кожному ГЗК компанії Ferrexpo у вересні 2019 року стартували програми з покращення екології. Зокрема, їх складовими є:

1. Система покращень і контроль за викидами:

• автоматизований онлайн-моніторинг викидів – встановлення датчиків на технологічні печі та пост контролю на кордоні санітарно-захисної зони;
• проект з біорізноманіття – відстеження біозмін і визначення робочих процесів, які можуть бути змінені для пом’якшення негативного впливу;
• проект «Зелений офіс» – впровадження в офісах «зелених закупівель» та використання матеріалів з найкращими екологічними характеристиками;
• управління водними ресурсами – цього року планується провести аналіз роботи біоінженерних споруд, які використовуються для очищення дебалансних вод хвостосховища ПГЗК перед скиданням у Кам’янське водосховище.

2. Контроль за відходами:

• аналіз відходів з поділом на ресурсні та нересурсні, роздільний збір офісних відходів;
• впровадження стандартів щодо поводження з небезпечними відходами відповідно до вимог ISO 14001:2015.

3. Програма зі зменшення парникових газів «Нульовий CO₂»:

• електрифікація внутрішнього залізничного транспорту, поступовий відхід від використання дизельного палива;
• перехід на енергоефективні двигуни з низьким рівнем енергоспоживання.

Дніпровський меткомбінат

ДМК у 2016-2020 рр. інвестував у рамках 23 екологічних заходів близько 1,5 млрд грн. Зокрема, підприємство побудувало:

• установки «піч-ківш» №1 та №2;
• установки приготування та вдування ПВП в доменні та обертові печі;
• МБЛЗ №3 із замкнутим водооборотним циклом;
• стан «400/200» з оборотним циклом водопостачання.

ДМК у травні-червні виконав капремонт агломашини №10 для скорочення шкідливих викидів. На цей проект спрямовано 80 млн грн. Також планується реконструкція газоочисних систем агломашин №№7-12.

Дніпровський металургійний завод

Починаючи з 2016 року ДМЗ інвестував в екологічні програми 475 млн грн. Частина цих коштів інвестовані в рамках програми ремонтних робіт доменної печі та прокатних цехів, які тривали понад півроку з жовтня 2019 року.

У 2018-2019 рр. на підприємстві були виконані капремонти доменних печей №3 та №2, в які вкладено понад 600 млн грн. У 2019 році капітально відремонтували коксову батарею №5, що дало змогу значно знизити викиди. Загалом у 2019 році завод зменшив викиди на 35,3%. Утім, одним з факторів їх скорочення стало зниження обсягів виробництва. У планах підприємства – капітальний ремонт коксових батарей №1 та №2.

Заходи стимулювання

Екологічні проекти залишаються в пріоритеті в українських гірничо-металургійних компаній і в нинішньому році, хоча обставини мало сприяють цьому.

Під впливом пандемії коронавірусу та карантинних обмежень інвестиційна ситуація в країні в першому півріччі 2020 року різко погіршилася. Капітальні інвестиції в Україні за підсумками першого кварталу скоротилися на 35,5%, другого – на 34,4%.

У такій ситуації українській владі варто було би подбати про збереження темпів приросту екологічних інвестицій. Адже цього вимагають міжнародні зобов’язання України.

Основний захід для покращення ситуації в питанні екомодернізаціі виробництв, який держава може здійснити без особливих зусиль, – зміна механізму використання екологічного податку. Іншими словами, слід дозволити підприємствам інвестувати ці кошти в природоохоронні заходи. Зокрема, бізнес пропонує використовувати 70% екоподатку на екопроекти самих підприємств.

«Зараз екоподаток виконує тільки фіскальну функцію (поповнює держбюджет). За рахунок цільового використання надходжень (на екологічні заходи, в тому числі реалізовані корпоративним сектором) він набуває ще й регулюючої функції. Тим самим буде реалізовуватися більше екологічних проектів і більшою мірою знижуватиметься техногенне навантаження на довкілля», – зазначає Андрій Глущенко, аналітик GMK Center.

Нагадаємо, зараз 45% коштів екологічного податку йдуть до загального фонду держбюджету, без конкретного цільового використання. Решта коштів (55%) спрямовуються до спецфондів місцевих бюджетів, але й там вони використовуються неефективно через брак інструментів і можливостей у місцевих громад.

Інші інструменти стимулювання екомодернізації в Україні поки що не використовуються. Хоча саме їх застосування може дати більший ефект для підприємств та екологічної ситуації.

За словами Владислава Варнавського, начальника управління охорони навколишнього середовища компанії «Метінвест», українські підприємства металургії за екологічністю виробництва відстають від метпідприємств, наприклад, Польщі чи Чехії приблизно на 10-15 років.

Якщо Україна прагне наслідувати найкращі європейські практики, тих самих Чехії та Польщі, отже, потрібно запозичувати досвід цих країн. Наприклад, у Чехії на державному рівні прийнято програми і створено спецфонди, за допомогою яких держава підтримує свою промисловість. Разом із впровадженням нових екологічних вимог держава має створювати нові важелі, нові стимули й мотиваційні інструменти, в тому числі фінансові, для підтримки виробників.

«Державі варто разом з бізнесом розробити загальні правила гри. Зараз ми бачимо гру в одні ворота: новий уряд намагається підлаштувати законодавчу базу під європейські вимоги й намагається зробити все якомога швидше. Однак є закони ринку, закони фізики і, врешті-решт, зовнішні чинники. Як-от, наприклад, пандемія COVID-19. Я вважаю, що держава має сісти за стіл переговорів з бізнесом і відкрито обговорювати варіанти», – додає Владислав Варнавський.

Екологічні загрози

Головна загроза – несистемність і негнучкість державної екологічної політики. Тема екології ніколи не була в пріоритетах уряду, всі питання потроху вирішуються лише тому, що існують міжнародні зобов’язання країни.

«Сказати, що екологічна політика в Україні цілісна й тим більше збалансована, я не можу. Кожна нова влада приносить нам зміни, причому, не лише з виборами, а й зі зміною міністрів. Цілісність залежить від наступності. Добре було придумано впровадити в міністерствах позиції держсекретарів, які були «хранителями сакральних знань» про напрацювання попередніх колег. Коли всіх змінюють, має залишатися хтось, хто розповість новачкам, що вже було зроблено. Все-таки ми давно перебуваємо в полі міжнародних зобов’язань», – зазначає Владислав Варнавський.

Проте парламентарії дуже плідні в частині різних екологічних новацій, з яких лише деякі дійсно спрямовані на поліпшення ситуації. Зараз у Верховній Раді зареєстровані законопроекти, спрямовані на врегулювання деяких питань, зокрема тих, що стосуються реформи екологічного податку (№3543-1, №3631 і №3632) та управління відходами (№2207-1-д). У бізнесу є серйозні претензії до останнього документа.

Крім того, галузі загрожує ще одна новація – законопроект про державний екологічний контроль (№3091). Документ фактично пропонує посилити контролюючі функції екоінспекції.

«Цей орган отримає більше можливостей для проведення перевірок та стягнення штрафних санкцій. Для країн, що розвиваються це звичайна практика (розширювати повноваження органу екоконтролю та за рахунок цього поповнювати держбюджет). Але оскільки Україна прагне відповідати європейським вимогам, слід було б обрати інший підхід: сфокусуватися на розвитку системи екологічного моніторингу й на основі його даних контролювати дотримання екологічних норм», – наголошує Андрій Глущенко.

Екологічна тематика стає дедалі актуальнішою й у міжнародному контексті. Потенційною загрозою для українських металургів є податок на викиди вуглецю (СВА, Carbon Border Adjustment), яким планують обкладати імпорт металопродукції в ЄС орієнтовно з 2023 року.

«Цей податок де-факто може закрити доступ на ринок ЄС, який важливий для українських металургійних підприємств. Наразі механізм СВА лише обговорюється. З наявної інформації випливає, що для виключення української продукції з-під його дії необхідно впровадити систему торгівлі парниковими квотами й підписати угоду з ЄС про спільний рух в сторону декарбонізації. Можливо, в якійсь формі ця угода передбачатиме участь у European Green Deal», – пояснює Андрій Глущенко.

Продовження екомодернізації українських підприємств ГМК не має альтернативи. Галузь докладає всіх зусиль у рамках наявних можливостей для інвестування та зниження викидів. Держава може допомогти прискорити цей процес, від чого виграють усі.

«Роль держави на національному та регіональному рівнях дуже важлива в екологічній модернізації промисловості. Це довів і досвід ЄС за останні 10 років, резюмує Станіслав Зінченко, голова комітету з промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації, директор GMK Center. – Одними фіскальними та адміністративними методами не можна досягти цілей сталого розвитку».