Усі хочуть управляти відходами. Але не всіх чують

Законопроект «Про управління відходами» суперечить чинному Закону «Про металобрухт»

Українські підприємства, що спеціалізуються на заготівлі, переробці та реалізації брухту чорних і кольорових металів, є ядром вітчизняного ринку металобрухту. У 2019 році в Україні було заготовлено близько 3,2 млн т металобрухту, які пізніше було поставлено металургам і ливарникам країни. Оборот ринку перевищив 25 млрд грн. У галузі задіяно понад 50 тис. осіб. А ще від діяльності заготівельних підприємств залежить стабільна робота металургійних комбінатів і ливарних заводів – основи економічної стабільності України.

Для брухтозаготівельних підприємств прозорі та зрозумілі правила гри – основа розвитку, модернізації та залучення інвестицій. У свою чергу українському ринку потрібні чіткі й сучасні правила взаємовідносин, які можна встановити положеннями Закону України «Про управління відходами», врахувавши європейські досвід і практику.

Однак запропонований проект Закону України «Про управління відходами» суперечить нормам чинного Закону України «Про металобрухт», який регулює відносини, що виникають в процесі здійснення операцій з металобрухтом. А отже, цей законопроект негативно вплине на ринок металобрухту, ускладнить процес його збору й переробки і, як наслідок, призведе до погіршення забезпечення виробничих потреб металургів. Процес управління металобрухтом стане більш зарегульованим і збереже високі корупційні ризики.

На жаль, у робочій групі при комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування, крім обговорення пропозицій асоціації «УАВтормет» і об’єднання підприємств «Укрметалургпром», які досі не враховані, нічого не змінилося. Робочі наради в Мінекоенерго, які відбулися останнім часом, свідчать про небажання чиновників міністерства й розробників законопроекту прислухатися до пропозицій бізнесу.

Дискусії щодо обговорення положень проекту Закону України «Про управління відходами» з оновленим номером 2207-1 наприкінці травня досягли апогею.

Гостроти ситуації додавали різні затримки й зволікання, пов’язані з наданням зацікавленим сторонам – реальним операторам ринку – згаданого законопроекту, в якому мали бути враховані пропозиції як «УАВтормет» та ОП «Укрметалургпром», так і наших партнерів: асоціації «УАВторметресурс», Асоціації ливарників Україна, асоціації УкрФА, ГО «Укрцветмет», Європейської Бізнес асоціації та інших зацікавлених учасників ринку.

Утім, 21 травня 2020 року законопроект був успішно зареєстрований у парламенті та наданий деяким учасникам процесу обговорення, далеким від реальної господарської діяльності, пов’язаної з управлінням відходами.

Повертаючись до історії питання згаданого законопроекту, слід зазначити таке: підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов’язання запровадити положення Рамкової директиви №2008/98-ЄС від 19 листопада 2008 року і привести у відповідність з нею законодавство з обороту відходів. Однак первісну версію проекту закону Мінекоенерго «розробило» під посилення регуляторного впливу самого міністерства.

Під гаслом турботи про екологію та здоров’я людей, необхідності «вдосконалення дозвільно-ліцензійної діяльності у сфері поводження з відходами по-європейськи» пропонувалося створити систему, яка має контролювати всі стадії поводження з відходами та, найголовніше, – надавати низку адміністративних послуг!

Зауважимо також, що європейський досвід дещо відрізняється від «прогресивного бачення» ситуації Мінекоенерго. Наприклад, у ЄС дозвільна система запроваджена тільки щодо поводження з небезпечними відходами, а збір і переміщення відходів із Зеленого переліку не вимагає жодних дозволів – брухт приймається як від фізичних осіб, так і від юридичних.

Незрозумілими залишилися також пропозиції Мінекоенерго про введення нових термінів і положень, які жодним чином не стосуються екологічного контролю безпечних відходів – насамперед металобрухту чорних і кольорових металів, а також спроби зміни понять, що вже чітко визначені у Законі України «Про металобрухт».

Судячи з останньої версії законопроекту №2207-1-д, розробники так і не провели глибокого аналізу впливу нововведень на ринок, проігнорували інтереси держави, платників податків та бізнесу. Крім того, на проведене 27 травня засідання комітету Ради, відповідального за підготовку цього законопроекту до першого читання, не запросили галузеві об’єднання та підприємства, які надали свої пропозиції та зауваження. А остання версія проекту Закону України «Про управління відходами» №2207-1-д «здивувала» новими спірними й неоднозначними ініціативами.

Показовими прикладами є такі положення проекту. До законопроекту було введено нове поняття – «оператор муніципальної системи управління». Згідно з документом, їм може бути виключно комунальне підприємство. Такому підприємству передаються повноваження щодо всього спектру послуг із заготівлі та подальших операцій, пов’язаних з управлінням відходами. Це підприємство є замовником, контролером, виконавцем послуг і призначається, а не обирається на конкурсній основі.

Діяльність брухтозаготівельних компаній, відповідно до зазначеного вище положення, має регулюватися такими «обраними» комунальними підприємствами. Зрозуміло, що з європейським досвідом це не має нічого спільного!

У статті 43 законопроекту №2207-1-д зазначено, що транскордонні перевезення відходів, які не містять матеріалу в кількостях, здатних виявляти небезпечні властивості, здійснюються на підставі висновку на транскордонні перевезення відходів. Висновок на такі перевезення у визначеннях законопроекту має ознаки документа дозвільного характеру.

Необхідно відзначити, що європейський досвід контролю транскордонних перевезень є більш простим і прогресивним водночас. Його метою є контроль як імпортера/експортера, так і суб’єкта господарювання, який відповідає за управління відходами в країні, приймає або утилізує відходи. Європейська практика закріплює відповідальність суб’єктів транскордонних перевезень, а також визначає чіткі вимоги до страхування цього виду операцій і має повідомний характер.

Таким чином, можна зробити висновок, що в нашій країні процедура отримання висновку на транскордонне перевезення суб’єктами господарювання у сфері діяльності з металобрухтом штучно ускладнюється, суперечить міжнародним нормам, не має на меті дерегуляцію і не впроваджує систему європейського зразка.

Водночас прийнятий у першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо детінізації ринку металургійної сировини й операцій з металобрухтом)» №2426 від 12 листопада 2019 року спрямований на зменшення тиску на бізнес, дерегуляцію та детінізацію у сфері діяльності з металобрухтом.

З огляду на наведені вище аргументи «УАВтормет» спільно з «Укрметалургпром» наполягає на включенні до законопроекту «Про управління відходами» раніше висунутих пропозицій:

• зберегти вимоги з управління відходами відповідно до нормативів ЄС. Виконати їх шляхом внесення змін до чинного Закону «Про металобрухт», прийнявши законопроект №2426;
• здійснювати екологічний контроль операцій з металобрухтом тільки в місцях, де відбувається вилучення металічної складової або здійснюється його металургійна переробка;
• запровадити повідомний підхід у частині контролю за здійсненням операцій із заготівлі, транспортування, купівлі та продажу металобрухту;
• розробити і впровадити форму звітності про утворення, переміщення та утилізацію металобрухту;
• прийняти нову редакцію Національного стандарту «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови» на основі Європейських специфікацій і міжнародних стандартів;
• запровадити повідомний підхід у частині контролю за транскордонними перевезеннями металобрухту під час експорту з України та імпорту в Україну (без надання висновку) для створення прозорих умов ведення бізнесу;
• встановити операторам ринку чітко визначений перехідний період для імплементації Закону України «Про управління відходами» для адаптації їх господарської діяльності, як це визначено у відповідних європейських директивах.

Асоціація «УАВтормет» зацікавлена в ухваленні сучасного законодавчого документа, здатного, з одного боку, стати стимулом розвитку й залучення інвестицій, а з іншого – спростити діяльність із заготівлі металобрухту. При цьому пропонуємо враховувати також положення Закону України «Про металобрухт» та законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо детінізації ринку металургійної сировини та операцій з металобрухтом)» – як базових галузевих законодавчих актів, виключивши можливість ручного регулювання галузі.