Зелена трансформація не повинна суперечити розвитку підприємництва

Сталий розвиток повинна спонукати до модернізації, але не має ставити перепони населенню та бізнесу

Про те, які із 17 цілей сталого розвитку турбують Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів найбільше, про національно визначений внесок України до Паризької угоди, про вітчизняну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів та про створення фонду екологічної модернізації розповів Роман Абрамовський, міністр захисту довкілля та природних ресурсів України, в ході «Дня сталого розвитку», проведеного Європейською Бізнес Асоціацією. GMK Center публікує тези його доповіді:

– Хочу нагади, що Україна як і інші країни – члени ООН приєдналися до глобального процесу забезпечення сталого розвитку після прийняття таких цілей у 2015 році. Потім протягом 2016-2017 років тривав широкомасштабний процес адаптації цілей сталого розвитку до українського контексту. Результатом цієї роботи стала національна система, яка складається з завдань національного розвитку. Вона відображена у національній доповіді, яка так і називається «Цілі сталого розвитку України». 17 цілей та 86 національних завдань інкорпоровані в 145 нормативно-правових актів уряду.

У вересні 2019 року президент України видав Указ про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року, в якому підтримав забезпечення досягнення глобальних цілей. Зараз вже сформовані робочі групи на базі Міністерства економічного розвитку, яке в принципі має вести моніторинг і ставити нові завдання для досягнення цілей сталого розвитку в Україні.

Серед 17 цілей сталого розвитку міністерство безпосередньо займається п’ятьма. Вони стосуються сталого споживання, збереження морських екосистем та екосистем суші, запобігання та адаптації до кліматичних змін. Я хотів би зосередитись на останніх пунктах – на зміні клімату, оскільки це нова реальність.

Цього року в Україні пожежі й паводки призвели до безпрецедентних економічних наслідків – втраті врожаїв. Дедалі більше країн заявляють про плани досягнення кліматичної нейтральності: ЄС – до 2050 року, Японія теж приєдналась до такої ініціативи, нещодавно Китай заявив про цілі досягнення кліматичної нейтральності до 2060 року. І в результаті виборів в США, я впевнений, зміниться курс цієї країні в кліматичній політиці. Весь світ зараз поступово рухається до безвуглецевої економіки.

Зараз в міністерстві ми разом з нашими колегами працюємо над національно визначеним внеском України до Паризької угоди. Це головний процес для визначення оптимального збалансованого вектору розвитку в ключових секторах економіки. Напрямок розвитку, з одного боку, має спонукати до модернізації, але з іншого – не повинен ставити перепони ні для населення, ні для бізнесу. Ми взагалі не розділяємо поняття зеленої трансформації та розвитку підприємництва в нашому випадку.

Ми зробимо все, що залежатиме від уряду, щоб підтримати українські підприємства в цьому напрямку, щоб відновлення економіки після пандемії відбувалося з огляду на цілі сталого розвитку і зелений курс Європи та, впевнений, зеленого курсу України.

В Україні реалізовується дуже багато кліматичних заходів, які сприятимуть скороченню викидів, і матимуть інші позитивні наслідки, економічні та соціальні. Результати моделювання сценаріїв розвитку економіки дають інтервал рівня викидів парникових газів до 2030 року від 27% до 46% від рівня індустріального розвитку нашої країни 1990-го року. Наразі ми чекаэмо на остаточний звіт експертів з даними щодо потенціалу та потрібних інвестицій, щоб сформувати пропозицію цілей для національно визначного внеску. Цілі мають бути амбітними, але при цьому враховувати наші фінансові та інші можливості.

Міністерство працює також в напрямі створення системи торгівлі викидами. Першій крок – це запуск системи моніторингу, який очікується вже з початку 2021 року. Ми розглядаємо цей механізм як один з основних для стимулювання енергетики та промисловості, щоб вони скорочували викиди в майбутньому. Розуміємо важливість оптимальних рішень для організації фінансової підтримки ключових трансформаційних рішень.

Ми бачимо проблему з тим, що податок на СО2 та частина екологічних податків йде просто в загальний фонд державного бюджету і використовуються на що завгодно, крім того, на що мали б витрачатися. Ми розпочали роботу над створенням фонду як окремої юридичної особи с прозорою системою прийняття рішень і можливістю запускати різні механізми підтримки підприємств залежно від їхніх потреб. Для цього ми вивчили досвід польського фонду охорони довкілля та управління водними ресурсами. По суті, це банк, який акумулює всі екологічні кошти і витрачає їх відповідно до пріоритетів: це або кредитування, або прямі інвестиції, або підтримка якихось проектів тощо. Ми впевнені, що такий фонд матиме можливість залучати додаткові гроші – зовнішні кошти міжнародних кліматичних фондів.

Сподіваємось, що співпраця українського уряду й українського бізнесу триватиме та буде максимально результативною.