Україна необхідна Європі як промисловий потенціал

Українська промисловість може змінитися і стати більш екологічною. Це питання виключно коштів і геополітики

У перемовинах з Європою головним опонентом України є Китай. Якщо нам вдасться чітко домовитися, на яких саме переробних галузях у металургійному ланцюгу вартості ми маємо сконцентруватися, тоді можна буде говорити про екомодернізацію.

Таку думку висловила Людмила Буймістер, голова підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку в ході круглого столу «Вплив СВАМ на металургію України». GMK Center публікує тези її виступу:

– Сьогодні є переламний момент для економіки нашої держави. Питання в тому, чи стане Україна повністю аграрною державою, чи збереже промисловий потенціал, який ще досі має. Адже якщо розглянемо негативний сценарій, то побачимо, що наша металургійна промисловість, яка зараз є основою промислового комплексу України, стає неконкурентоспроможною порівняно з китайською металургією. Це назавжди закриє нам доступ до європейських ринків. Європейці мають зрозуміти, що в них металургійна частина ринків стане повністю залежною від Китаю.

Зараз у дуже багатьох сегментах уже так і є. Наприклад, у сегменті сталевих веж для вітрогенераторів у Європі китайський імпорт становить 70%. І ми маємо дуже чітко розуміти, що в перемовинах з Європою ми ведемо війну з Китаєм. Він є нашим головним опонентом.

Насправді Україна для Європи є джерелом можливостей, щоб забезпечити альтернативу та безпеку в цій сфері. Якщо нам вдасться чітко домовитися, на яких саме переробних галузях у металургійному ланцюгу вартості ми маємо сконцентруватися, тоді ми зможемо говорити про екомодернізацію.

Саме так працює глобальна економіка. Екологія як пріоритет вже давно визначає економічні процеси у світі. Особливо в західному світі, до якого ми сьогодні прагнемо йти. Там вже не стоїть питання, чи потрібно інвестувати в екологізацію, адже західний споживач готовий за це платити. Зараз наша металургія так само може сказати: ми готові ставити амбітні цілі, ми бачимо стратегію, але нам не вистачає для цього інструментів, доступних усьому світові.

Тобто ми говоримо про те, що Україна необхідна Європі як промисловий потенціал, як такий собі європейський Китай. І що наша промисловість може абсолютно змінитися і стати більш екологічною. Це питання виключно коштів і геополітики. І той щит, який зараз захищає Європу від російської агресії, може стати ще й щитом економічним по відношенню до Китаю.

Якщо ми будуватимемо свою позицію таким чином, то нам потрібно змінювати взагалі весь формат цього процесу. Дуже важливим є стратегічне розуміння, куди інвестувати. Але представників бізнесу абсолютно однозначно слід уже сьогодні залучити до цієї роботи, якщо не на рівні перемовин з європейцями, то принаймні у внутрішніх дискусіях у країні. І я вважаю, що й народні депутати просто зобов’язані бути залучені до цієї роботи. Тому що найгірший сценарій – це просто втрата української промисловості назавжди. І потім ми цього вже не повернемо.

Зараз ідуть кілька дуже важливих переговорних процесів. Причому вони чомусь ідуть паралельними шляхами. Окремо ведеться дискусія з приводу Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), окремо – дискусія щодо системи торгівлі квотами, і окремо – дискусія з приводу СВАМ. На мій погляд, у наших інтересах об’єднати всі ці дискусії, тому що це той комплекс заходів, який можна розглядати пакетом. Тим більше що наші європейські партнери в останніх обговореннях щодо НПСВ самі зазначили, що готові до предметної дискусії, але хочуть бачити нашу стратегію.

Нині складається враження, що загальної стратегії немає, загального центру прийняття рішень немає. І все воно насправді рухається до тотальної катастрофи. Тому в Євросоюзі й кажуть, що готові нам допомогти в цьому, готові обговорювати. А ми маємо показати, що готові брати на себе зобов’язання, але нам потрібні абсолютно чіткі джерела фінансування. Джерела фінансування – це ключове питання.

Наприклад, Польща розбудовувала свою економіку за майже 2,5 бюджету. Вона отримала допомогу від Євросоюзу для того, щоб перебудувати свою економіку – реально це був ще один бюджет на всі сфери. Тому треба серйозно говорити про поглиблення взаємовідносин з Євросоюзом, навіть без формального вступу, але починаючи підготовку до цього. І тоді ми дійсно зрозуміємо, як перебудовувати нашу економіку, нашу промисловість, у нас буде стратегія. І це великі можливості для України знайти своє місце в цій європейській економічній сім’ї.