Цілі національної економічної стратегії мають бути взаємопов'язані в усіх напрямках

Рік тому GMK Center вивчав промислові політики різних країн, досліджував, які стратегії та інструменти використовуються, що роблять держави для розвитку, стимулювання та підтримки металургії у своїх країнах. Виявилося, що, по-перше, в Європі промислові стратегії є у всіх, крім Гренландії й Албанії. А ще України. А по-друге, говорити про промислову політику дуже складно, якщо держава не має економічної стратегії як такої. Не може окремо існувати стратегія аграрна, промислова або будь-яка інша, якщо немає загального економічного плану розвитку, адже всі цілі мають бути пов’язані. Якщо пояснити на прикладі компаній, то без загальної стратегії розвитку компанії неможливо говорити ні про якісь плани в комерції, ні про маркетингову стратегію. Те саме з державою.

Тому, коли три місяці тому до нас звернувся Центр економічного відновлення і запропонував як експертам з металургії та промисловості взяти участь у роботі над промисловими політиками, інструментами й цілями, ми з радістю відгукнулися.

Останні три місяці GMK Center надавав свою експертизу щодо металургії, брав участь у дискусіях, де обговорювалися цілі промислової стратегії, вектори розвитку в промисловості, інструменти, які можуть використовуватися. Ми дуже раді, що нарешті на рівні держави почали говорити про довгострокові плани.

Будь-яка стратегія – це передусім великі цілі. Але вони мають бути реалістичними, треба відштовхуватися від свого потенціалу. Україна не може швидко вийти на ринок виробництва комп’ютерів і мікроелектроніки – для цього в нас немає ні бази, ні потенціалу. Але в нас є інші можливості. Виходячи з ресурсів, людей та їхньої кваліфікації, з наявних у нас технологій. Необхідно знати і тверезо оцінювати свій потенціал, тому економічний аудит країни був дуже корисний. На підставі цього аудиту були розроблені вектори розвитку.

Звісно, є безліч різних точок зору. І безліч пріоритетів. Кожен говоритиме, що його галузь найважливіша та її потреби треба врахувати. Але ми чудово розуміємо, що стратегія – це живий документ. Вона наразі розробляється, і всі ті, хто приєднуються, чинять правильно. Ми три місяці брали участь в обговореннях і завжди знаходили відгук. Не все приймалося, не завжди наша точка зору повністю збігалася з поглядами інших експертів. Але це і є публічна дискусія і той самий публічний експертний діалог, якого так не вистачало Україні. Наявність такої дискусії – це вже добре.

Цікаво, що дискусія на презентації економічного аудиту та векторів розвитку була сконцентрована на тому, як краще реалізувати стратегію. Але ж вона ще не записана й не затверджена. Тобто експертне співтовариство розуміє, що жити без стратегії не можна, і питання в тому, як зробити так, щоб вона запрацювала, щоб не перетворилася на просто папір. Представники різних сфер – аграрної, транспортної, інвестиційної, банківської, військової, промислової, IT – усі обговорювали, як її реалізувати.

Важливо розуміти, що стратегія пишеться для держави, не для експертів, не для окремих проектів або галузей. На жаль, за останні 30 років держава не показала себе ні як ефективний власник, ні як успішний інвестор. Тому розраховувати, що вона відродить економіку, створить нову галузь тощо, напевно, дещо наївно. Але держава зобов’язана бути ефективною в іншому – вона має ефективно створювати умови для розвитку. Не концентруватися на адміністративних методах, а працювати над створенням, зокрема, умов для залучення інвестицій.

Наприклад, обговорювався блок екологічної модернізації – так званий зелений вектор розвитку України. Промислова політика має бути не просто спрямованою на індустріалізацію, а ще й враховувати цілі сталого розвитку. Що тут може зробити держава? Вона має взяти за приклад Європу та інші країни і створити умови, за яких підприємствам буде вигідно вкладати гроші в екомодернізацію. Україна має стимулювати інвестиції в екологічну модернізацію та енергоефективність. Ще одним з пріоритетів має стати розвиток галузі переробки промислових відходів. Це дуже важливий аспект циркулярної економіки і його обов’язково треба враховувати, думаючи про майбутнє країни.

Багато говорилося про те, яким конкретним галузям чи напрямам віддавати пріоритет. Так не вийде. Цілі національної економічної стратегії мають бути взаємопов’язані в усіх напрямках. Справді, у країни можуть бути пріоритети, які залежать від її потенціалу. Якщо є корисні копалини, то треба сконцентруватися на їх видобутку, переробці та створенні продуктів доданої вартості. Якщо у країни є можливість бути транспортним хабом, то слід розвивати транспортну інфраструктуру, в тому числі й для власної економіки.

Для всіх очевидно, що частка промисловості у ВВП має зростати. Варто розвивати сектор обробки, машинобудування. Цей розвиток має відбуватися як за рахунок внутрішнього ринку, так і за рахунок стимулювання експорту. Країна має вкладати в розвиток інфраструктури: залізничної, портової, річкової, дорожньої, аеропортової, енергетичної, телекомунікаційної.

Наприклад, металургія, дуже сильно залежить від експорту, а в експорті важливою є роль транспортної інфраструктури. Отже, інвестиції в будівництво, в модернізацію інфраструктури дадуть споживання і позитивну динаміку по всьому ланцюжку. Вони стимулюватимуть ринок до розвитку машинобудування, зумовлять зростання обробного і будівельного секторів, металоспоживання, простимулюють зайнятість. Тому інвестиції в інфраструктуру, збільшення частки промисловості й обробного сектора, підтримка експорту – все це буде так чи інакше закладено і в цілях, і у векторах розвитку Національної економічної стратегії.

Оригінал матеріалу опублікований тут.