(c) shutterstock(c) shutterstock

Законопроєкт «Про державну промислову політику» передбачає інноваційний, соціальний та екологічний розвиток

Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості розробило законопроєкт «Про державну промислову політику». Наразі він перебуває на завершальній стадії погодження в центральних органах виконавчої влади. Про що йдеться в цьому законопроєкті, розповів Олег Уруський, віцепрем’єрміністр України – міністр з питань стратегічних галузей промисловості України, на Форумі інноваційних виробництв, який вчора відбувся в індустріальному парку «Біла Церква». GMK Center публікує тези виступу Олега Уруського в рамках панельної дискусії.

Реалії промполітики

Мінстратегпром надавав свої зауваження та пропозиції до «Національної економічної стратегії до 2030 року», яка була затверджена урядом у березні. Вважаю, що в цілому цей документ відповідає тим викликам, які сьогодні стоять перед нами. З іншого боку, він вимагає серйозної конкретизації тих напрямів, на яких ми маємо більше зосередитися, тому що відсутність довгий час державної промислової політики фактично призвела до деіндустріалізації.

Якщо більш конкретно говорити про механізми відродження промисловості, які на сьогодні вже існують, то я хотів би зазначити, що в структурі Мінстратегпрому є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа. Вона не зовсім функціонально виконувала ті завдання, які перед нею стоять, багато коштів було витрачено марно. Зараз ми намагаємось максимально повернути ті кошти.

Я сподіваюся, що уряд найближчим часом, можливо, з наступного року, підтримає ініціативу міністерства щодо збільшення статутного капіталу цієї установи, щоб ми мали можливість розвернути розвиток нашої промисловості саме в інноваційному напрямку.

Важливо сказати, що Мінстратегпром розробив проєкт закону «Про державну промислову політику», в якому передбачені три основні напрями розвитку промислової політики: інноваційний, соціальний та екологічний. Це загальносвітові тренди, і ми не повинні в цьому плані відставати.

Також важливим моментом було прийняття урядом у грудні минулого року розпорядження про схвалення 23 пріоритетних для держави інвестиційних проєктів, 18 з яких супроводжує Мінстратегпром.

Потреба в імпортозаміщенні

Питання імпортозаміщення мало постати від самого початку створення нашої держави в 90-х роках минулого сторіччя. Проте особливої гостроти вони набули після агресії Російської Федерації в 2014 році, коли фактично повністю були зруйновані коопераційні зв’язки багатьох підприємств. І життя поставило нас перед необхідністю вирішення проблеми імпортозаміщення, що стало для нас питанням виживання.

На сьогодні при уряді функціонує урядова міжвідомча комісія з питань імпортозаміщення. Я сподіваюся, що найближчим часом будуть внесені зміни до положення про цю комісію. Вона була зорієнтована в основному на питання, пов’язані з оборонно-промисловим комплексом, але зараз ми хочемо розширити її діяльність на всі стратегічні галузі промисловості України.

Для прикладу, ми серійно виготовляли літаки Ан-74 на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві. Після втрати зв’язків з Росією це виробництво було зупинене. Зараз оцінка всіх заходів з імпортозаміщення стосовно цього літака – це сотні мільйонів доларів. Отже, ми маємо знайти джерело інвестицій, щоб продовжити випускати ці літаки. І на сьогодні спільно з концерном «Укроборонпром» уряд провів багато міжнародних перемовин. Ми виходимо, сподіваюся, на завершальну стадію підписання договору з канадськими партнерами, які допоможуть нам відновити виробництво: в першу чергу знайти інвестиції в імпортозаміщення, замінити складові, які випускалися в РФ, на складові з інших країн. Насамперед ми говоримо про складові наших виробників, але, безперечно, все ми не зможемо зробити: будуть і агрегати виробництва західних країн.

Проблему імпортозаміщення слід розглядати комплексно. Ми в Мінстратегпромі вже почали здійснювати конкретні заходи, ми фактично підійшли до питання створення Центру сертифікації та оцінки відповідності металопродукції зі спеціальних сталей і сплавів та металургійного матеріалознавства на базі галузевого інституту – ДП «УкрНДІспецсталь» у Запоріжжі. Це необхідно для сертифікації та оцінки відповідності продукції згідно з міжнародними стандартами. На сьогодні вже розроблено положення про цей центр. Я вважаю це конкретним кроком, який здійснює уряд у напрямку вирішення проблеми імпортозаміщення. І таких кроків буде дедалі більше.

Виклики декарбонізації

Зараз багато країн світу зовсім по-іншому дивляться на розвиток своєї економіки – поставлено завдання декарбонізації промисловості. Усе це пов’язане з необхідністю вирішення багатьох комплексних питань.

Я переконаний, що вже найближчим часом ми маємо бути в руслі всіх цих нових трендів. У законопроєкті «Про державну промислову політику», який розроблено і який зараз перебуває на завершальній стадії погодження в центральних органах виконавчої влади, одним з напрямів є екологічна складова нашої промисловості.

Це законопроєкт передбачає низку преференцій та стимулів для промисловості. Сподіваюся, його підтримає й Міністерство фінансів: ми ще не отримали від них погодження законопроєкту. Це буде важливим показником погляду наших фіскальних органів на необхідні стимули для промисловості.

Стратегія, яка була прийнята урядом в березні, лише в загальних рисах показала напрямок, в якому має рухатися наша промислова політика. Конкретне наповнення ми маємо робити в інших нормативно-правових, законодавчих актах.

Зокрема, ми разом з іншими органами влади започатковуємо пілотний проєкт екоіндустріального парку з переробки промислових відходів у місті Кривий Ріг зі строком роботи до 50 років. Він передбачає розвиток за трьома напрямами: використання відходів виробництва в процесі «Великого будівництва», в енергетиці та отримання технологій видобування рідкоземельних металів, які містяться в цих відходах.