Ціни на сировинні товари впали з початку березня лише на 6-12%

«У міру того як знижується рівень захворюваності на COVID-19, уряди різних країн починають послаблювати карантинні заходи й переходять до активізації економіки», – пише Пол Робінсон, директор CRU Group. Під час світової фінансової кризи 2008-2009 рр. ціни на сировинні товари відновилися швидко. Чи можемо ми очікувати того самого зараз? Цілком можливо.

Утім, є заковика. Китайська економіка на сьогодні набагато більш просунута, тому уряд навряд чи інвестує настільки ж значні кошти в будівництво інфраструктури та металургію, як тоді (саме це допомогло відновитися цінами на сировину). Урядам інших країн також не вистачає грошей для запуску великих інфраструктурних ініціатив.

Крім того, немає тієї глобальної волі до спільної роботи й подолання економічної кризи, як під час обвалу 2008-2009 рр.

Відповідно, дуже важко прогнозувати, як швидко і якою мірою буде відновлюватися глобальна економіка. Нарешті, є небезпека, що неузгоджена політика сповільнить відновлення сировинних ринків.

Обнадіює те, що соціальне дистанціювання має найбільший вплив на сектор товарів і послуг. Що споживачі будуть робити з рештою їхніх доходів? Заощаджуватимуть або витрачатимуть на більш серйозні покупки на кшталт авто або товарів для будинку?

Більше того, сьогодні економіка не переживає кредитний спад, як це було у 2008 році. Цього року інвестори активно шукатимуть, куди вкласти кошти. Якщо металурги зможуть довести, що маржа важливіша за обсяги, галузь виграє.

Перші сигнали про відновлення Китаю також надихають: відновлюється попит на сировинні товари усередині країни. Індекси закупівель, дані з промислового виробництва, будівельна активність і продажі автомобілів демонструють ознаки деякого відновлення. Наші колеги з Китаю кажуть, що реальна ситуація на місці відповідає цим даним.

Вулиці знову сповнені людей, уряд активно займається відновленням економіки. Однак сектор обслуговування споживачів досі у важкому становищі. Про виробництво металу на запас та нові інфраструктурні проекти говорять небагато, але ситуація з’ясується після Національного народного конгресу Китаю, що відбудеться наприкінці цього місяця.

Мине ще 3-6 місяців, перш ніж ми зрозуміємо, як змінилися споживчі витрати і, отже, як це вплине на бізнес. Однак це не повинно перешкодити металургам реалізувати деякі заходи. Можливості для управління невизначеністю попиту є. Ціни на промислові метали, сталь і добрива, за даними CRU, впали з початку березня лише на 6-12%.

Акції залишаються стійкими. Наприклад, індекс S&P/ASX 300 Metals and Mining знизився менш ніж на 5% за той самий період. Звісно, є й помітні винятки з цього позитивного прогнозу, наприклад у секторі енергетичного й металургійного вугілля. Міжнародний експорт сильно постраждав через зупинення виробництв у Європі та Індії.

Рівень боргу гірничодобувної промисловості також залишається керованим за хорошого рівня ліквідності. Є простір для маневру в разі необхідності, а управлінські команди озброєні нещодавнім досвідом зниження витрат. Стійкість сектору нещодавно підтвердило Fitch Ratings: агентство залишило кредитні рейтинги Anglo American, BHP та Rio Tinto без змін.

Протягом наступних півтора року сталеливарна галузь має продемонструвати рішучість на шляху до збалансування своїх ринків. Компанії повинні розумно керувати грошовими резервами, щоб підтримувати позитивні настрої щодо сектору. Останніми роками багато обговорювали контроль за пропозицією і потужностями. Це питання також має залишатися актуальним. Якщо галузь буде триматися цієї лінії, ціни на сировинні товари, акції та пов’язані з ними боргові зобов’язання в найближчі тижні та місяці можуть відскочити.

Оригінальну версію колонки читайте тут