Дізнатись більше
Кожні 25-30 секунд Україну залишає один громадянин у пошуках кращої роботи за кордоном
6 лютого під час виступу на VII Національній конференції учасників ринку сталевого будівництва Юрій Гудима, директор ЮТЕМ-ЗМК, поділився досвідом забезпечення заводів металоконструкцій кваліфікованими виробничими кадрами. «ГМК-Центр» публікує тези його виступу.
Чинники плинності кадрів
Продуктивність та ефективність роботи заводів металоконструкцій базується на трьох ключових чинниках:
- обладнання та інфраструктура;
- організація виробництва;
- персонал та його кваліфікація.
З огляду рівень автоматизації виробничих процесів на заводах металоконструкцій, бути успішним на цьому ринку без кваліфікованого персоналу вкрай важко. Однак в Україні існує серйозний дефіцит кваліфікованих кадрів. Чому?
Є кілька ключових причин:
- загальний тяжкий стан української економіки і, як наслідок, низький рівень оплати праці;
- трудова еміграція;
- низький попит на робітничі професії серед молоді;
- слабка матеріально-технічна база професійно-технічних освітніх закладів та невідповідність теоретичної і практичної підготовки робітничих кадрів реаліям роботи на заводах.
Найбільш вагомою серед усіх причин, на мій погляд, є трудова еміграція, яка переросла в проблему національного масштабу. Торік міністр закордонних справ України заявив, що кожного місяця з країни виїжджає 100 тис. українців. Тобто кожні 25-30 секунд Україну залишає один громадянин у пошуках кращої роботи за кордоном. Більше третини українських промислових компаній вважають трудову еміграцію одним із найважливіших чинників плинності кадрів.
Загалом у процесах міграції, за оцінками, беруть участь близько 7-8 млн громадян України. А постійно на заробітках за кордоном перебувають понад 3 млн. Трудова міграція становить серйозну загрозу не лише для заводів металоконструкцій, а й для промислових підприємств загалом – особливо з огляду на те, що за роки незалежності населення країни зменшилося з 52 млн до 42 млн осіб.
Здавалося б, у таких умовах неможливо знайти кваліфікованих робітників. Утім, рішення є.
Власний досвід
Проблему дефіциту кадрів наша компанія помітила ще близько 8 років тому. Взявши на озброєння пораду Генрі Форда «рубатимеш дрова сам – зігрієшся двічі», ми вирішили створити власний навчальний центр.
У ньому навчається виробничий та інженерно-технічний персонал. Сфера діяльності центру охоплює шість головних напрямів:
- зварювальне виробництво та теплова різка;
- атестація фахівців з контролю якості металів у атомній енергетиці;
- ядерна та радіаційна безпека;
- професійна освіта;
- охорона праці та пожежна безпека;
- школа менеджменту.
Детальніше варто розповісти про зварювальне виробництво, адже для заводів металоконструкцій це одна з основ виробничої діяльності.
Для підготовки зварників ми створили три аудиторії на 120 посадочних місць та навчальний полігон із сучасним обладнанням, де одночасно можуть навчатися 11 осіб. Також у центрі обладнано комп’ютерний клас, де, зокрема, відбуваються тестування знань майбутніх зварників.
Підготовку зварників можна умовно розділити на дві частини: навчання та процес атестації. І те, і інше здійснюється відповідно до міжнародних вимог.
Також центр проводить сертифікацію персоналу в сфері зварювання та видає посвідчення (сертифікат зварника), який відповідає нормам ISO 9606-1 та 9606-2. Такий сертифікат дає змогу абсолютно легально працювати в країнах ЄС. Оскільки багато українських зварників шукають роботу за кордоном, ця послуга стала доволі популярною.
Чи потрібно створювати такі навчальні центри на кожному заводі металоконструкцій? Моя думка – ні. Це потребує мільйонних інвестицій. Натомість досить перспективною є ідея створення схожих регіональних центрів: заводи отримали б змогу підвищувати кваліфікацію своїх працівників, забезпечувати атестацію процесів зварювання, сертифікацію персоналу тощо.
