ІТ-галузі не існує

На якийсь час хайтек-спільнотам варто було би прийняти цю тезу за лейтмотив та керівництво до дій. Чому?

По-перше, ІТ/digital – це не самодостатня галузь, а інструмент та каталізатор розвитку інших секторів економіки. Якщо цього немає, немає і внеску ІТ в місцеву економіку – вони обслуговують чужі.

Ідею ІТ як інструмента та каталізатора активно просував High-tech office Ukraine у рамках програми Digital Agenda Ukraine. Але, на жаль, вона проникла далеко не у всі кола ІТ – більшість, на мою думку, вважають себе частиною самодостатньої і дуже цінної для економіки України галузі. Хоча, наприклад, за вкладом ІТ у промисловість Україна посідає 92-гу позицію зі 100 країн світу.

По-друге,  у світі давно відбулася деталізація на чисельні діджитал-напрями, дотичні до секторів економіки: FinTech (діджитал у фінансовій сфері), MarTech (маркетинг), CleanTech (чисті технології та зелена енергетика), MilTech (ОПК), Industry 4.0 (промисловість, частково енергетика та інфраструктура), Logistic 4.0 (логістика та транспорт), AgriTech (сільське господарство), EdTech (освіта) тощо. Ці сфери дуже різні, мають свою специфіку, своїх гравців, свої тенденції. Якщо ви не слідуєте ними – у глобальних масштабах, у своїй країні – you are lost й можете претендувати хіба що бути дешевим мозком для іноземних фірм.

Такий галузево-секторальний фокус є необхідним, оскільки підприємства в епоху Industry 4.0 переходять на цифрові моделі. Тому дуже важливо розуміти, як це відбувається в конкретних секторах економіки.

В Україні процес діджитальної сегментації тільки розпочинається. Я не бачив документів національного рівня, де відповідні сегменти були б чітко «розкладені по поличкам», де були б описані орієнтири щодо їх розвитку. Державні установи мають звичку ігнорувати сегментацію й змішувати все в купу під гордою назвою «ІТ».

По-третє, у світі виокремлюють крос-секторальні технологічні сегменти, які в епоху Industry 4.0 набувають великого значення: кібербезпека, ІоТ-ІІоТ, data-science/AI, робототехніка тощо. У цьому напрямку в нас значно більша активність, але процеси консолідації на рівні експертів помітні лише в сегменті АІ. Водночас РФ затвердила 9 таких сегментів на державному рівні й активно інвестує в них.

Щоб ІТ справді робили внесок в економіку України, а не сприяли витоку талантів з країни, за всіма сегментами мають здійснюватися структурування, систематизація, облік новаторів, політика переходу «від мозку – до продуктів» тощо. Тому на цьому етапі розвитку кожній спільноті варто розділятися і виконувати відповідну «домашню роботу», а згодом – консолідуватися. Простий піар ІТ наразі несе більше шкоди, ніж користі. Потрібна чітка узгоджена політика по другому та третьому пунктах і консолідація експертів.

На жаль, справжня консолідація – дуже рідкісна річ в Україні. Консолідуючі рухи мають відбуватися за чотирма напрямами і вести до формування відповідних державних політик:

1. консолідація всередині кожного з хххTесh;
2. за крос-секторальними технологічними сегментами;
3. визначення точок перетину між цими сегментами з формулюванням спільних викликів;
4. синтез на рівні національної діджитал-стратегії.

Протягом останніх трьох років ми рухалися дещо хаотично, перескакуючи чи недостатньо консолідуючи здобутки на окремих рівнях. Не можна сказати, що їх немає. Наприклад, щодо Industry 4.0 ми випустили повноцінний огляд інноваторів та інновацій 4.0. Щось подібне бачили й щодо FinTech та AgriTech. Але це мізер, оскільки комунікації та координація на загальнонаціональному рівні залишаються величезною проблемою.

За матеріалами публікації Олександра Юрчака в Facebook

Публікується з дозволу автора