Доступ до дешевої та чистої електроенергії стане головною конкурентною перевагою

«Морози йдуть – сталь подорожчає», – народна мудрість 2070 року. Здавалося б, який тут зв’язок? Але нічого дивного в цьому немає. Для досягнення карбонної нейтральності галузь виробництва сталі кардинально зміниться до 2050-2070 рр. Разом з цим зміняться ланцюжки поставок і зросте значення електроенергії.

Міжнародне енергетичне агентство (IEA) очікує, що за 30-50 років традиційна технологія «доменна піч – конвертер» піде в небуття. На її місце прийде технологія виробництва сталі з DRI (заліза прямого відновлення) з використанням водню. Структура собівартості сталі, виробленої за цією технологією істотно відрізняється від тієї, що виплавляється традиційним шляхом «доменна піч –конвертер». Якщо за традиційними технологіями основну частку в собівартості становила сировина, то в технологіях з DRI та воднем на перше місце виходить електроенергія.

За розрахунками University of Cambridge Institute for Sustainability Leadership, витрати на електроенергію становитимуть 35-45% у загальній собівартості виробництва сталі з DRI з використанням водню. Ця технологія потребуватиме, орієнтовно, 3,5 МВт·год електроенергії на тонну сталі. Це в 15 разів більше, ніж за традиційної технології. Електроенергія автоматично стає найбільш чутливим фактором собівартості. Наприклад, зростання цін електроенергії з €40 до €60 за МВт·год призведе до зростання собівартості сталі на 17%.

Які наслідки це матиме:

  • Головним фактором конкурентоспроможності стане доступ до дешевої «чистої» електроенергії. Якщо раніше виробники сталі вибудовували вертикальну інтеграцію з виробниками сировини (вугілля, ЗРС), то тепер важливішою стане вертикальна інтеграція з генерацією електроенергії та виробництвом водню.
  • Потреба промисловості в електроенергії зросте в рази. При цьому буде потрібна електроенергія з відновлюваних джерел. Галузь енергетики може виявитися до цього не готовою, оскільки розширення генерації та мережі дистрибуції потребуватиме значних інвестицій. За оцінками сталевиробників, для декарбонізації сталевого виробництва потрібно близько $1 тис. на тонну сталі. А підготовка інфраструктури (генерація електроенергії та виробництво водню) – в 3,5-4,5 рази більше.
  • Неготовність енергетики призведе до зростання цін на електроенергію й підвищення волатильності на ринку. Насправді навіть такі чинники, як зміна погоди, будуть істотно впливати на собівартість сталі, як ми говорили вище. Знадобляться інструменти хеджування, які в Україні не працюють.
  • Щоб усунути ризики коливання цін на електроенергію і водень, виробники сталі разом з проектами декарбонізації реалізують власні проєкти або партнерства для виробництва водню й генерації електроенергії. Як приклади можна навести такі: партнерства ThysenKrupp з RWE і зі STEAG для виробництва «зеленого» водню, партнерство ArcelorMittal Bremen і енергокомпанії EWE, будівництво Salzgitter власного парку вітрових турбін, а також реалізація R&D-проекту GrInHy, партнерство Posco і Fortescue для спільного виробництва водню, «водневий консорціум» ArcelorMittal з 11 глобальними компаніями та ін.
  • Ринок електроенергії фрагментований. Це не глобальний ринок, як, наприклад, ринок будь-якого іншого комодіті, який Китай продає в ЄС, а ЄС – в Японію і т.д. Перетікання між країнами й регіонами обмежені. Тобто в одних регіонах можуть сформуватися низькі ціни на електроенергію, які створять перевагу промисловим компаніям. При цьому виробники з інших регіонів, де розвиток енергетики буде відставати, програватимуть.
  • Дешева, доступна, «зелена» електроенергія стане найважливішим фактором привабливості у виборі регіону для розміщення будь-якого виробництва.

Загалом зростання споживання електроенергії є ключовим елементом досягнення карбонної нейтральності. Крім DRI, споживання електроенергії підвищить також і розвиток електрометалургії, основною сировиною для якої є металобрухт. Однак це характерно не лише для металургії, а й для інших вуглецевоємних галузей промисловості.

Той, хто матиме доступ до дешевої електроенергії, отримає перевагу. Це далеко не нова ідея, але в контексті декарбонізації вона набуває нових обрисів.

Глобальні зміни відбуваються і в самій енергетиці. Цілком можуть сформуватися умови, коли ціна на електроенергію буде значно відрізнятися в різних регіонах. Тобто розвиток енергетики або сформує переваги для місцевої економіки, або поховає її.

Оригінал матеріалу опублікований тут.