ITU ARI Teknokent

На організацію технопарку для розміщення 50-100 резидентів потрібно приблизно $5 млн

Минулого року я відвідав технопарк ITU ARI Teknokent при Стамбульському технічному університеті (Istanbul Technical University, ITU). Там я побачив, як ця бізнес-модель працює на практиці та що Україна може взяти за приклад для реалізації схожого освітньо-бізнесового проєкту.

Як усе влаштовано в технопарку

Насамперед слід розуміти, що принципова відмінність технопарку від індустріального парку полягає в тому, що на його території немає традиційного промислового виробництва. Тобто немає виробництва в загальноприйнятих промислових масштабах. Технопарк – це більше про R&D, IT-індустрії, телекомунікації, сферу послуг в галузі високих технологій, біотехнології, фінтех. Тому технопарки, як правило, створюють при великих університетах, де є наукова база, лабораторії та висококласні інженери.

Умови для турецького технопарку ITU ARI Teknokent склалися більш ніж ідеальні. ITU – один з найстаріших технічних університетів світу, з історією у понад 240 років. У ньому навчаються близько 50 тис. студентів. Більше 300 лабораторій, територія в 50 гектарів. Прямо на території університету розташовані кампус для студентів та вся інфраструктура з басейнами й концертними залами.

Технопарк тут з’явився 10 років тому з ініціативи університету, який певною мірою і став інвестором цього проєкту. Близько $3 млн у створення першого офісної будівлі, яка могла прийняти до 100 компаній, вклав сам університет. Решту коштів керівництво закладу залучало через державні грантові програми й кредити.

Є окремі поверхи в будинках технопарку, які профінансували великі телекомунікаційні компанії на певних умовах: за договором співпраці, технопарк забезпечує спонсору фахівців (студентів) під конкретний технічний проєкт компанії або для розроблення інноваційного продукту.

Скільки коштує створити технопарк

У середньому створення технопарку при університеті з необхідною інфраструктурою й офісною будівлею на 50-100 компаній може коштувати приблизно $5-7 млн. Але слід розуміти, що це довгі інвестиції, які починають себе окупати в середньому за 8-10 років. Насправді тільки зараз, на 10-й рік активної роботи, технопарк Стамбульського технічного університету став прибутковим. І частину прибутку керівництво витрачає на розширення майданчиків.

Навесні 2020-го, коли я там був, вони добудовували восьму будівлю для залучення нових резидентів. Кожна офісна будівля технопарку вміщує в середньому по 100-150 технологічних стартапів, середня компанія займає від 40 до 80 кв. м, і в ній працюють 8-12 співробітників.

Крім того, керуюча компанія технопарку має свій фонд та інвестує в стартапи, що базуються на території технопарку. Раз на два місяці відбуваються пітчинг-дні, і стартапи презентують себе. При цьому керуюча компанія запрошує різні фонди й технологічні компанії, які зацікавлені в таких стартапах. Це свого роду інвестиційний раунд із залучення коштів для резидентів технопарку, плюс можливість потренувати навичку самопрезентації для молодих команд. По суті, формат такого технопарку нагадує якийсь гібрид венчурного фонду, діджитал-хабу й освітньої платформи.

Як бізнес потрапляє до технопарку

Щоб стартап міг потрапити на територію технопарку, він має відповідати критеріям, які встановила керуюча компанія технопарку. Передусім це інноваційність і масштабованість бізнесу. Тобто оцінюються експортний потенціал резидентів технопарку, експертність команди, її можливості вийти на зарубіжні ринки, потенційна готовність до IPO в майбутньому.

Умови для входу резидентів визначають наглядова рада технопарку та керуюча компанія. У керуючій компанії є представники університету. А її директор – досвідчений підприємець з IT-сектору з досвідом продажу кількох бізнесів. Ми з ним довго обговорювали причини успіху ITU ARI Teknokent.

Резидент, який увійшов до технопарку, отримує певні економічні стимули:

  • звільнення від податку на прибуток на перші три роки, оскільки університет отримав дозвіл від міністерства економіки надавати такі податкові пільги;
  • знижену орендну ставку (як мінімум удвічі менше за ринкову);
  • доступ до інтелектуального ресурсу та інфраструктури університету.

Що цікаво, близько 80% співробітників компаній – резидентів технопарку при Стамбульському технічному університеті – це викладачі та студенти університету. Причому викладачі також можуть бути і власниками цих компаній. Є багато прикладів, коли викладачі створювали успішні прибуткові стартапи.

Економіка технопарку та як він заробляє

Технопарк є прибутковою організацією. Його доходи складаються з оренди, яку платять резиденти технопарку щомісяця. Безумовно, орендні ставки тут мають бути набагато нижчими, ніж у звичайних офісних центрах. Це і є додатковим економічним стимулом. Наприклад, якщо в Стамбулі середні ставки оренди офісу становлять $30-40 за кв. м, то в технопарку для резидентів – $15-20. Проте це істотна частина доходів керуючої компанії. Оренда дає близько 50-60% загальних доходів технопарку.

По-друге, технопарк заробляє на супутніх сервісах: організовує харчування резидентів, парковку, пропонує послуги кейтерингу, перекладів і конференц-залів для організації різних івентів. Це 30-40% у загальній структурі доходів.

І зрештою, технопарк отримує прибуток від тих стартапів, у які він свого часу інвестував, а тепер вони успішно продані венчурним фондам або фондам прямих інвестицій (Private Equity Funds). І такі приклади також є. Це ще 10-15% доходів.

Український потенціал для створення технопарків

У середньому, щоб побудувати будівлю та інфраструктуру для розміщення 50-100 резидентів технопарку, потрібно приблизно $5 млн. А також економічні стимули для стартапів, які працюватимуть у технопарку.

В Україні достатньо ресурсів та інфраструктури у сфері освіти, щоб створювати схожі технопарки на базі таких університетів, як Київський політехнічний інститут, Харківський політех, Львівський політех.

Більше того, є кілька великих IT-компаній, які готові стати співінвесторами таких технопарків і 20-30% від загального бюджету взяти на себе. Іншу частину фінансування має підхопити держава й самі університети, виділивши фінансування з бюджетів розвитку.

Але поки що університети не мають мотивації робити це. Згідно із законодавством, державні заклади вищої освіти не можуть офіційно отримувати прибуток і бути повністю фінансово автономними. Це означає, що повної зацікавленості у створенні технопарків, зароблянні прибутку та розвитку таких екосистем сьогодні в університетах просто немає.

Щоб активізувати процес створення технопарків в Україні, потрібні економічні стимули. Наприклад, прийняти постанову на рівні Кабінету Міністрів і Міністерства економіки, яка скасувала би податок на землю для технопарків. Також варто звільнити будівлі технопарків від плати за підключення до водо- і енергопостачання.

Крім того, є сенс надавати державні гранти або субсидії з Фонду інновацій, щоб частково фінансувати створення технопарків, як це робиться в Туреччині. Наприклад, якщо весь проєкт коштує 150 млн грн, то хоча б 20-25 млн грн могла б надати держава у вигляді гранту. Це могло б стимулювати запуск нових технопарків в Україні.