Для України може бути хорошою метою стати експортером «зеленої» енергії

Про виклики, які стоять перед Україною щодо «Зеленої угоди», та про пріоритети, які бачить Євросоюз, розповів міністр-радник з енергетики Європейської комісії Торстон Воллерт під час «Дискусії з послами: декарбонізація, СОР26, «зелена» економіка» Цей захід було організовано Британським посольством спільно з аналітичним центром DiXi Group. GMK Center публікує тези його виступу:

– Коли ми говоримо про «Зелену угоду», ми маємо визначити, що є найбільш необхідним, де найбільший потенціал співпраці між Україною та Євросоюзом. Насамперед йдеться про стосунки уряду однієї країни з урядом іншої. Ми намагаємося створити партнерські стосунки та промислові альянси з бізнесом, який бажає інвестувати в технології майбутнього та в технології «Зеленої угоди».

У нас є платформи в Європейському Союзі, й ми запрошуємо українські бізнес-кола брати участь, знаходити партнерів, ділитися своїм досвідом, щоб усе це вело не лише до модернізації України. Дійсно, Україні потрібна модернізація. Але, йдеться не лише про інвестування в технології вчорашнього чи сьогоднішнього дня, а й про інвестування безпосередньо в технології майбутнього. Треба створювати нові ринки з європейцями. І промислові альянси, де Україна вже бере велику участь, є пріоритетом.

Україна бере участь в «зеленому» діалозі про вуглець. Вона є важливим можливим учасником цієї роботи. Необхідно, щоб український ринок водню також був залучений у Європі.

Промисловці сподіваються встановити 40 гігабайт «зеленого» виробництва в Європейському Союзі та 10 гігабайт в Україні. Задля того, щоб реалізовувати ці потужності на ринку Європейського Союзу чи на внутрішньому ринку. Це великі обсяги та великі бізнес-можливості. Ми бачимо, що бізнес-кола вже зацікавлені. Наприклад, наразі укладено перший меморандум про порозуміння між українською компанією та німецькою технологічною компанією. Вони хочуть реалізувати пілотний проєкт в Україні. Тобто вже з’явилися перші результати саме щодо відновлювальних джерел енергії.

Батареї, чи-то акумулятори, важливі, в Європі поки що екосистема акумуляторів є малою. Зараз Європа її розбудовує. І у нас є бажання почати партнерство у цьому напрямку. Це акумуляторний альянс, і він також є важливим напрямом. Ми сподіваємося, що до літа у нас будуть якісь певні напрацювання. Це також є частиною «Зеленої угоди».

В Україні, якщо говорити взагалі, за 30 років небагато інвестували. Українське виробництво майже зникло, і це величезний виклик, якщо ми говоримо про інвестування. Мова не лише про інвестування для того, щоб подолати проблему з кліматом, – необхідно бути конкурентоспроможними та працювати в цьому напрямку. Думаю, що це величезне завдання для України – об’єднати ці елементи. Застосовуючи послідовний комплексний підхід, який залучає і весь уряд, і громадянське суспільство. Важливо вкладати не лише заради технології, а й заради конкурентоспроможного майбутнього.

І тут ми підходимо до питання стабільності інституцій, бо один міністр каже щось одне, інший – щось інше. Немає координації. Якщо ми говоримо про довгостроковий розвиток, необхідно мати запаси стабільності. Бо інакше в сучасному світі нічого не вийде.

Мають бути стабільні структури, а працювати в них мають професіонали, незаангажовані політично. Усі ці аспекти стосуються й «озеленення» економіки, «зеленого курсу». Але недостатньо сказати: оскільки в нас є національний внесок, то це і є національний план. Необхідно наповнити його якимись конкретними діями для економіки, для народу. З точки зору Європейського Союзу, для України може бути хорошою метою стати експортером «зеленої» енергії. Тому що потенціал для цього є. Ринок створено. Це буде хорошим новим напрямом, який зможе у майбутньому залучити інвестиції.