Кліматичні цілі України потребуватимуть ширшого доступу до міжнародних «зелених» фінансових інструментів

За багато років Україна зарекомендувала себе партнером, що докладає максимум зусиль під час обговорень та напрацювань кліматичних рішень під егідою ООН. З такою ж серйозністю ми підходимо й до майбутнього кліматичного саміту COP26 у Глазго.

Цьогоріч він матиме значно більш політичне значення, адже необхідність «зеленої» трансформації та «зеленої» економіки тепер стали загальносвітовими питаннями. Ми бачимо, як відновлюється роль Сполучених Штатів Америки та їхня кліматична активність у цьому процесі та як розгортається велика системна політика, яку запроваджує Європейський Союз у вигляді Європейського зеленого курсу.

Україна так само має високі кліматичні амбіції, і ми готові розвивати кліматичну політику на міжнародному рівні з нашими партнерами. Ми не можемо залишитися поза такими глобальними дискусіями, де питання екології та клімату стають дороговказом для нової економіки, а весь світ перебуває на порозі великої економічної трансформації. Відтак нам необхідно інвестувати більше зусиль, щоб зростання економіки одночасно супроводжувалось зменшенням викидів парникових газів.

Ми поставили собі чітку мету: синхронізуватися з Європейським зеленим курсом та розбудовувати кліматично нейтральну Європу разом з ЄС. У цьому напрямі Україна вже зробила вагомий вклад через виконання кліматичних зобов’язань у рамках Паризької кліматичної угоди. Також ми тримаємо тісний діалог з ЄС щодо подальшої «зеленої» трансформації економіки, розвитку енергоефективності, справедливих змін вугільних регіонів.

Усе це ставить важливе завдання для українського уряду – синхронізувати секторальні політики та привести їх до єдиного знаменника.

Завдання поєднати кліматичні амбіції з системними реформами стоятиме й перед іншими країнами регіону, зокрема Молдовою та Грузією. Усім нам доведеться пройти крізь структурні зміни економіки, запровадження більш конкурентних і прозорих правил діяльності на внутрішніх ринках, у тому числі енергетичних. І Україна могла би стати адвокатом регіону у цих питаннях на міжнародних кліматичних майданчиках.

Загалом же метою цих трансформацій є процвітання та розвиток країни. Тим більше, Україна має великий «зелений» потенціал. Звичайно, у цьому руслі є необхідність говорити про додаткові фінансові інструменти, що зможуть пришвидшити процеси декарбонізації. Кліматичні цілі України мають бути зіставними з викликами, які стоять перед нашою країною.

Нерівний доступ до міжнародних фінансів ставить під питання розподіл зобов’язань зі зниження викидів, адже ми маємо дотримуватися принципу спільних, але диференційованих обов’язків (common but differentiated responsibilities). Інакше зіштовхнемось із ризиками викривлення конкуренції на європейському ринку. Україна виступає проти нових торговельних бар’єрів, і це питання вже стоїть на порядку денному нашого діалогу з Євросоюзом.

Інструменти ЄС для досягнення цілей кліматичної нейтральності на континенті мають виходити за межі Євросоюзу та стосуватися всіх країн Європи. Адже ми поділяємо єдиний континент та пов’язані ланцюжками торгівлі – усе це має враховуватися у формуванні міжнародних політик. Тому для нас дуже важливо належним чином представити позицію України й наші амбіції на великих кліматичних світових майданчиках, у тому числі у Глазго.

Ми маємо розуміти, що реалізація кліматичних амбіцій є достатньо важким процесом, тому він насамперед потребує внутрішнього консенсусу в країні. Але це якраз той унікальний випадок, коли світові тренди дозволяють нам знаходити порозуміння всередині країни. Об’єднання зусиль міжнародних партнерів, уряду, парламенту, місцевої влади та бізнесу у формуванні критеріїв та стратегій руху в напрямку кліматичної нейтральності обов’язково матиме успіх для України.