Будь-яке підвищення податків завжди відіграє роль інфляційної пружин(с) shutterstock.com

Якщо податки збільшуються – інвестиції зменшуються. Економіка від цього просто просідає

У 2020 році наша держава отримала 40% ВВП доходів. На мій погляд, це уже надто багато для економіки, що розвивається. Якщо ж законопроєкт №5600 буде прийнято, ми, замість того щоб стимулювати бізнес-активність, прискорювати зростання й форсувати вихід із кризи, навпаки збільшимо податкове навантаження на економіку. Причому на всіх фронтах. Так, це дасть змогу зібрати максимально багато податків. Але в довгостроковій перспективі лише загальмує зростання.

Зараз доволі сприятлива ситуація: у нас експортні ціни максимальні за багатьма позиціями, в тому числі по металургії та продовольству. Це дає бізнесу можливість тримати рентабельність. Але якщо ціни впадуть, у нас будуть проблеми аж до ймовірності входження в стагнацію й девальвацію.

Я вважаю, що, проштовхуючи тотальне підвищення податків, Мінфін сповідує подвійні стандарти. Коли він не хоче щось приймати, впроваджувати якісь заходи з лібералізації економіки (як, наприклад, було з тим самим податком на виведений капітал), він розповідає, що час втрачено. Нагадує, що в Податковому кодексі є норма, яка вимагає приймати зміни до податкового законодавства як мінімум за шість місяців до набуття ними чинності. Але ця норма не завадила Мінфіну минулого року проштовхнути законопроєкт №1210 і одразу ж запустити його в дію, просто з дня прийняття й підписання.

Зараз у законопроєкті №5600 також є норма, згідно з якою він набирає чинності з 1 липня. Хоча немає впевненості, що до 1 липня його приймуть. Тобто Мінфін намагається протиснути збільшення податків мало не з коліс.

Така поспішність є надзвичайно дивною, оскільки поточна економічна ситуація взагалі й збирання податків зокрема, зараз дуже хороші. Звіт ще не вийшов, але за п’ять місяців зведений бюджет, найімовірніше, буде бездефіцитним. Можливо, навіть профіцитним. Тільки за травень держава отримала на 57 млрд грн більше податків, ніж рік тому, коли економіка була в локдауні. Це означає, що у нас зараз дуже високі доходи бюджету від ввезення імпортних товарів. Наприклад, у травні це +58%. Дуже високі доходи по зарплатах – +30% по відношенню до минулого року. Відповідно, доходи держави будуть перевиконані, і підвищення податків зараз є вкрай дивним. Єдине, що держава зможе зробити таким підвищенням – забрати у підприємств частину грошей на розвиток і мінімізувати зростання економіки в поточному періоді.

Нічим хорошим для економіки це не закінчиться. Інфляція у світі зараз просто величезна. Промислова інфляція з липня минулого року сягнула вже 30%. Навіть в Америці та Китаї промислова інфляція вийшла на рівень 10%. Так світ виходить з пандемічної кризи, коли, навпаки, була промислова дефляція. Природно, все це спричинить збільшення цін і для населення.

За моєю оцінкою, споживча інфляція в Україні цього року буде приблизно 10-12%. Національний банк каже, що до четвертого кварталу споживча інфляція піде на спад. Але судячи з того, що промислова інфляція продовжує прискорюватися, споживча може бути вищою.

І звісно ж, будь-яке підвищення податків обов’язково позначиться на інфляції. Більше того, будь-яке підвищення податків і збільшення номінальних ставок за рентами й акцизами завжди відіграє роль інфляційної пружини. Держава намагається збільшити податкове навантаження, а бізнес, щоб це компенсувати, збільшує ціни й номінальний обсяг економіки. Це дає економіці змогу зрости в доларовому еквіваленті, якщо немає девальвації. Але з великою ймовірністю можна очікувати, що в нас буде девальвація.

Держава не може обдурити економіку. Якщо ми збільшуємо податки, ми зменшуємо інвестиції. Інвестиції потрібні для того, щоб створювати робочі місця, оновлювати виробничі потужності, щоб ставати більш ефективним. Якщо у підприємств немає на це грошей, економіка буде просто просідати.