Сергій Цівкач: «Найважливішим у воєнний час є підтримка існуючого бізнесу» — Інтерв'ю

Виконавчий директор UkraineInvest – про державну інвестполітику сьогодні та повоєнне відновлення країни

В умовах воєнної агресії РФ проти України державна інвестполітика зі зрозумілих причин зводиться не до стимулювання залучення інвесторів, а до вирішення будь-яких системних проблем, з якими стикаються вже наявні інвестори. Останнім зараз важливе послаблення адмінтиску та зниження фіскального навантаження, що було анонсовано частково ще у березні урядом та парламентом. Але для довгострокового залучення інвесторів податкова політика держави має бути більш ліберальною для ширшого кола існуючого бізнеса та потенціальних нових інвесторів.

Крім того, інвестполітика – це те, що слід формувати дуже заздалегідь. Саме тому вже зараз варто розуміти підходи та інвестиційні механізми, які будуть застосовані під час майбутнього повоєнного відновлення країни. Саме про це в інтерв’ю GMK Center розповів виконавчий директор UkraineInvest Сергій Цівкач.

У чому зараз полягають ваші функції як держслужбовця? Як вони змінилися за час війни?

– Сьогодні UkraineInvest продовжує надавати інвесторам підтримку в режимі «єдиного вікна», що складається з надання надійної, актуальної інформації та консультування щодо особливостей ведення бізнесу в Україні, виявлення оптимальних інвестиційних можливостей та допомоги у вирішенні будь-яких системних проблем, з якими можуть стикатися інвестори.

Найважливішим у воєнний час є підтримка існуючого бізнесу та інвесторів, які працюють в Україні. Звісно, основна увага в центрі послуг UkraineInvest змінилася після російського вторгнення в Україну – від консультування щодо інвестицій у нові інвестиційні проєкти в Україні до надання підтримки у вирішенні більшої кількості питань, з якими інвестори зіткнулися в результаті військової агресії, а також допомоги інвесторам в адвокації законодавчих ініціатив, спрямованих на спрощення та стимулювання ведення бізнесу в Україні в умовах воєнного стану.

Зокрема, наразі UkraineInvest допомагає бізнесу переносити виробничі потужності в безпечні регіони України, надаємо підтримку в налагодженні швидкої співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування, надаємо консультації щодо змін у регуляторній політиці, які були запроваджені у зв’язку з воєнним станом, тощо.

Яким чином ви зараз берете участь у формуванні державної інвестполітики?

– Першочергове завдання з формування інвестиційної політики держави покладається на Міністерство економіки. При цьому одним з напрямів діяльності UkraineInvest є адвокація законодавчих ініціатив інвесторів щодо розвитку інвестиційного клімату України.

UkraineInvest не є суб’єктом законодавчої ініціативи, проте часто ми є першою точкою входу для інвесторів, які звертаються до нас з проханням підтримки у вирішенні проблем системного характеру. У такому випадку ми разом з інвесторами відпрацьовуємо пропозиції регуляторних змін до законодавчих актів і звертаємося з цими пропозиціями до органу, який відповідальний за конкретне питання.

Окрім цього, ми працюємо над підготовкою пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері державної підтримки інвестиційних проєктів, враховуючи необхідність стимулювання інвестицій для відновлення економіки України. Щоб реалізувати план відновлення економіки, ми маємо бути готові зосередитися на державних програмах підтримки інвесторів за допомогою спрощених умов ведення бізнесу, зниження податків, запровадження інвестиційних стимулів та інших ініціатив, спрямованих на підвищення економічної активності в умовах післявоєнного періоду.

На якій стадії зараз перебуває реалізація державних стратегічних інвестпроєктів? (згідно із законом №1116-IX про «інвестнянь») Чи повернуться до них інвестори після війни?

– У довоєнний період робочий портфель проєктів, які супроводжували фахівці UkraineInvest згідно із Законом «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями в Україні», містив 28 проєктів на суму $2 млрд, які планувалося реалізувати у 2022-2023 рр. Серед них до війни за підтримки UkraineInvest було подано дві заявки до Мінекономіки на отримання держпідтримки. Наразі ці проєкти на стадії розгляду. Імовірно, у зв’язку з поточною ситуацією, інвесторам доведеться переглянути свої фінансові показники та скорегувати фінансові моделі до моменту підписання інвестиційної угоди з урядом. 80% проєктів з портфелю супроводження UkraineInvest, згідно з нашим травневим опитуванням, все ще розглядають можливість відновлення в післявоєнний період.

Незважаючи на збройну агресію Росії проти України, до UkraineInvest продовжують звертатися як українські, так і іноземні інвестори. Наразі ми отримуємо заявки від компаній, які зацікавлені в інвестуванні в післявоєнну відбудову інфраструктури України, а також інші суміжні підгалузі економіки, в першу чергу в ті, що будуть актуальними для будівельної галузі.

У квітні-травні до поточного портфелю інвестиційних проєктів UkraineInvest було додано ще шість проєктів, які можна буде реалізувати після завершення війни. Серед них є, наприклад, проєкти будівництва фабрики з виробництва локшини, заводу з переробки залишків зруйнованих будівель, виробництва напівпровідників, будівництва модульних будинків тощо. Усі запити наразі перебувають на стадії вивчення законодавства країни, оцінки витрат та ризиків.

У червні ірландська компанія Kingspan, світовий лідер у сфері рішень енергоефективного будівництва, теплоізоляційних технологій та оздоблення будівель, заявила про намір інвестувати €200 млн у новий будівельний технологічний хаб в Україні. Відзначу, що 5 квітня Kingspan оголосила про завершення виходу з російського ринку. Хаб буде побудований протягом наступних п’яти років і створить понад 600 робочих місць. Команда UkraineInvest надає компанії необхідний організаційно-консультативний супровід для підготовки проєкту.

Kingspan планує негайно розпочати розроблення проєкту за відповідних умов безпеки. Уже призначили проєктну групу для визначення відповідного місця, імовірно, на заході країни. Так, незважаючи на активну фазу військових дій, Україна показує непересічний результат у частині залучення інвестицій. Така суттєва інвестиція не лише важлива в плані економічного розвитку, а й є потужним сигналом для інших іноземних інвесторів.

Що зараз, на вашу думку, потрібно для радикального покращення інвестклімату в Україні?

– Варто згадати, що протягом останніх років, зокрема в 2020-2021 рр., в Україні успішно реалізували, а також почали реалізацію низки ініціатив, спрямованих на покращення інвестиційного клімату в державі. Це і спрощення обігу земель та запровадження електронних аукціонів, і подальша цифровізація публічних послуг, підтримка ініціатив щодо спрощення процедури приєднання до електричних мереж, підтримка розвитку ринку транспортно-логістичних послуг в Україні через використання мультимодальних перевезень та відновлення внутрішніх водних шляхів. Важливим стало запровадження низки програм стимулювання різних секторів економіки: система підтримки інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями, «Дія.Сіті», удосконалення стимулів для створення індустріальних парків, запровадження податкових пільг для виробників електротранспорту тощо.

Війна поставила нові виклики перед державою, зокрема й щодо підтримки бізнесу. Парламент і уряд роблять зараз багато важливих кроків для підтримки бізнесу в цей непростий час, серед яких: податкові та митні пільги, програма релокації бізнесу в безпечні регіони, фінансові програми підтримки, зокрема «Доступні кредити 5-7-9» та ін. Більше того, 10 червня Кабмін презентував нову економічну стратегію, яка діятиме в умовах війни та стане фундаментом для післявоєнного відновлення України. На сьогодні стратегія охоплює шість програм безповоротної грантової підтримки малого й середнього бізнесу, які спрямовані на створення робочих місць через підтримку бізнесу, держзамовлення, будівництво, кредитування та працевлаштування безробітних.

Окрім цього, незважаючи на війну, держава швидкими темпами проводить необхідні реформи. Зокрема, 20 червня парламент затвердив національну антикорупційну стратегію, підтримав податкові та митні пільги для індустріальних парків, остаточно завершивши їх реформування, ухвалив рамковий закон про управління відходами, що відповідає європейській практиці, а 21 червня прийняв за основу законопроєкт, який спрощує процес приватизації під час воєнного стану.

При цьому, вже зараз необхідно працювати над реформами, які забезпечать нам членство в ЄС. Це, зокрема, завершення реформ судової гілки влади, посилення боротьби з корупцією, забезпечення відповідності законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам Групи з фінансових заходів (FATF), прийняття комплексного стратегічного плану реформування всього правоохоронного сектора та інші.

Окрім цього, необхідно активно розробляти програми відбудови України та її економічного відновлення, щоб після закінчення війни іноземним та українським інвесторам були доступні різні програми підтримки та фінансування своїх проєктів. Наріжним каменем успіху України в довгостроковій перспективі є координація інвестицій на майбутнє: створення безвуглецевої економіки, напрацювання інвестиційних програм, що спрямовані на залучення інвестицій у сектори, які є пріоритетними в контексті стабілізації економіки, а також на перетворення України з категорії країни, яка переважно експортує сировину, на країну, яка виробляє товари з високою доданою вартістю.

Якими інвестиційними коштами – українськими чи іншими – відбудовуватимуть Україну після війни?

– Зрозуміло, що після завершення війни необхідно буде залучити кошти як національних, так і іноземних інвесторів. Українські компанії очікувано зосередяться на відновленні своїх довоєнних виробничих потужностей або облаштуванні нових у зв’язку з вимушеною релокацією, що в цілому передбачатиме розширення капітальних інвестицій. Пріоритетом держави стане розмінування, налагодження функціонування соціального сектору (освіта, охорона здоров’я, проблема житла), підтримка оборонного бюджету, відновлення інфраструктури. Власне, відновлення інфраструктури є найбільш затратним, і саме для цього є логічним залучати іноземний капітал. Потенційними джерелами міжнародної допомоги Україні можуть стати:

допомога на двосторонній основі, яку можуть надавати уряди конкретних країн (у формі грантів, кредитних гарантій, кредитів, натуральних внесків);
міжнародні інституції: СБ, ЄБРР, ЄІБ, МВФ, ООН, гуманітарні організації;
ЄС та G7;
приватні джерела (приватні фонди, українська діаспора, імпакт-інвестиції, міжнародні корпорації);
конфісковані активи РФ;
репарації (у випадку укладення договору з РФ).

Яким ви бачите механізм виділення Заходом коштів на відновлення України?

– У плані післявоєнного відновлення України United 24 передбачено кілька механізмів фінансування країнами Заходу потреб відбудови України, це зокрема:

Створення Фонду відновлення України (UKRAINE TRUST FUND);
Надання синдикованого міжнародного кредиту на суму $200 млрд (для тимчасового заміщення репарацій до моменту їх надходження) на 49 років: видається траншами по $50 млрд впродовж 4 років;
Надання інвестиційних гарантій від урядів G7 та ЄС – до $500 млрд (~1% від ВВП G7 та ЄС) на 10 років з метою покриття інвестиційних та політичних ризиків для іноземних інвесторів в Україну;
Експортне фінансування обладнання з G7 та ЄС;
Технологічні партнерства українських компаній з компаніями країн G7 та ЄС;
Фонди інвестицій в акціонерний капітал (на загальну суму до $100 млрд для інвестицій у 4 пріоритетні галузі – військові та аерокосмічні технології, переробка руди на готову стальну продукцію, продовольство, інформаційні технології.

В Економічній стратегії для післявоєнного відновлення України United 24 одним із механізмів виступає трансфер технологій (ТТ). Ця форма передачі знань допомагає забезпечити доступність науково-технічних розробок для більш широкого кола користувачів, які потім можуть допомогти розробити або використати їх. ТТ може супроводжуватися залученням венчурного капіталу, що, як правило, більш поширено у США, ніж у Європі. Покращенню ситуації з ТТ в Україні може сприяти створення технологічних кластерів, де Україна de facto могла би показати кращі результати та створювати додаткові блага для світу у сферах біотехнологій, MedTech, блокчейну, кібербезпеки та ін.

За умов отримання міжнародних безпекових гарантій та реалізації механізмів United 24, перспективи перетворення України на європейський промисловий хаб можуть стати реальністю.

Ви особисто розраховуєте на розроблення для України «Плану Маршалла» та на використання заморожених коштів ЦБ РФ у західних банках?

– Так. Нині тривають обговорення щодо розробки так званого Плану Маршалла для України. Є офіційні заяви лідерів Сполученого Королівства, Польщі та президента Європейської ради, однак поки що це лише пропозиції. Автори Концепції відновлення України (A Blueprint for the Reconstruction of Ukraine), оприлюдненої в квітні, запропонували 6 принципів надання міжнародної допомоги Україні – потенційної основи для українського «плану Маршалла»: це, зокрема, євроінтеграція, грантова допомога, трансфер технологій, врахування кліматичних цілей (мінімальна залежність від викопного палива та мінімальний вуглецевий слід).

У стратегії United 24 щодо відшкодування збитків передбачається створення Міжнародного фонду вилучених активів РФ. Приблизно половину золотовалютних резервів РФ – $300 млрд – було заморожено після запровадження санкцій Євросоюзом та країнами G7. Також відомо, що обсяг міжнародних резервів ЦБ РФ становив $640 млрд станом на лютий 2022 року.

28 квітня 2022 року Конгрес США проголосував за те, щоб спрямувати заморожені російські активи (предмети розкоші російських олігархів) на допомогу Україні. Законопроєкт (Asset Seizure for Ukraine Reconstruction Act) передбачає положення, відповідно до яких кошти, які були або будуть конфісковані в іноземних осіб, на яких накладено американські санкції, мають спрямовуватися на відновлення України та надання гуманітарної допомоги її населенню, а також інші види допомоги, включаючи військову допомогу. Для набрання чинності законопроєкт має бути прийнятий Сенатом і підписаний президентом США.

Чи має Захід контролювати виділення та використання цих коштів?

– Відновлення української економіки потребуватиме консолідації зусиль з боку міжнародної спільноти. Зрозуміло, що питання «куди? і «скільки?» Україна має вирішувати самостійно. Однак задля прозорості процесу було б доцільним запросити західні країни здійснювати нагляд та контроль за використанням наданих коштів за обумовленим призначенням.