Власниця компанії «Укрфаворит» про ситуацію в ливарній промисловості та про її перспективи на зовнішніх ринках

Зростання цін на сировину й енергоносії в умовах зниження попиту на готову продукцію, зумовленого стагнацією українського машинобудування, лише погіршило ситуацію у вітчизняній ливарній галузі. У результаті 18% ливарних підприємств так і не змогли відновити роботу після торішніх локдаунів. Ситуація на внутрішньому ринку дає мало приводів для оптимізму.

Однак ззовні надходять обнадійливі сигнали. На ринках Литви, Польщі, Німеччини, Швейцарії, в країнах Азії, а також в СНД спостерігається пожвавлення попиту на придатні виливки. Це дає шанс українським ливарним підприємствам наростити експорт на 15-25%.

Як його не втратити? Про це GMK Center запитав у Олени Ісаєвої, власниці компанії «Укрфаворит», яка спеціалізується на поставках матеріалів і устаткування для ливарних підприємств України, а також надає послуги з технічного сервісного обслуговування.

Як почуваються ливарники в умовах сплеску цін на сировину?

– 2021 рік шокував усі промислові підприємства зростанням цін на сировину та енергоносії, збільшенням накладних витрат, причому не лише в Україні, а й в усьому світі. Тільки за останні чотири місяці ціни на енергоносії зросли на 17%, на метали і сплави – на 20%, на металобрухт – на 20%, на матеріали хімічної галузі – приблизно на 40%. Вантажоперевезення автотранспортом подорожчали на чверть, а контейнерні перевезення – взагалі в п’ять разів.

Наша компанія не виняток: наш основний постачальник – британська компанія – збільшив ціни на 38%. Подальші прогнози також невтішні. Через дефіцит сировини для хімічної промисловості поставки подорожчають у червні 2021 року ще на 20%.

У зв’язку із зростанням цін на сировину у промислових підприємств загострилися проблеми. Наприклад, у багатьох є чинні договори, підписані ще до подорожчання сировини. Особливо це стосується експортних контрактів. Тепер підприємствам-постачальникам доводиться або нівелювати зростання цін за рахунок націнки, або вести переговори з партнерами. Ливарники виявилися непідготовленими до такого різкого подорожчання сировини.

Чи є якісь шляхи оптимізації витрат?

– Їх дуже складно знайти. Справа в тому, що собівартість виробництва придатної виливки на 17% складається з вартості енергоносіїв, на 40% з вартості основних матеріалів – шихти, лігатур, модифікаторів, чушок та ін. Ще 25% становлять заробітна плата і податки, а решта 18% – це накладні витрати: транспорт, обслуговування, амортизаційні відрахування та інше. Тож ливарникам доводиться збільшувати ціни на придатне литво для кінцевого споживача.

Але, звісно, завжди можна щось зробити. Наприклад, можна оптимізувати хімічний склад високоміцного чавуну, чавунну чушку замінити на металобрухт, який на 20% дешевше. Також важливо сформувати склад готової продукції та склад сировини. Це допоможе зафіксувати ціни на певному рівні та стати лідером стабільних поставок, коли у конкурентів зростають ціни на продукцію.

Які тенденції переважають на ливарному ринку?

– Головним трендом 2021 року для українського ринку буде зміна складу металу для виробництва придатного литва. Він поступово замінюється високоміцним чавуном, який менш примхливий: він стійкий до корозії та до пригару. А виробництво чавунних деталей буде замінюватися на виготовлення алюмінієвих.

Ще однією тенденцією, яка переважатиме на ливарному ринку в 2021-2023 рр., стане початкова орієнтація на європейські та світові стандарти в організації будь-якого виробництва. Це запорука того, що продукція, яка має високу якість, підтверджену сертифікатами, буде відправлена на експорт.

Збільшення експорту, пошуки нових європейських та азійський ринків – це наступний тренд. Частка експорту, на мою думку, має становити не менше 60% від усього обсягу. Це моє спостереження. Усі мої клієнти-ливарники, у яких таким чином розрахований портфель поставок, почуваються дуже впевнено й не залежать від зміни влади в Україні, від виборів, від економічної кризи.

Вихід на європейський ринок – процес нешвидкий та недешевий. Але вкладення в перспективі обов’язково дадуть позитивний результат і забезпечать динаміку розвитку виробництва.

Чи готові ливарники інвестувати в купівлю нових технологій?

– Керівники заводів кажуть, що інвестиції ливарній галузі справді необхідні з огляду на її нинішній стан. Вкладати потрібно в сучасне обладнання, яке забезпечить високу якість продукції за менших витрат, а також в енергозбереження й екологічність виробництва.

Європейський ринок і споживачі давно зацікавлені у співпраці з Україною, але їх не влаштовує якість продукції. Більше того, західних партнерів лякає українська політична та економічна непередбачуваність. На зовнішньому ринку вже є стабільні та надійні іноземні учасники, а українським виробникам ливарної продукції ще належить його завоювати. Враховуючи, що вкладати треба зараз, а результат з’явиться нескоро, мало які власники та інвестори наважуються на модернізацію обладнання та перехід на роботу із сучасними матеріалами.

Більшість українських виробників замість того, щоб інвестувати в модернізацію, думають про те, як вижити і зберегти наявне виробництво. Натомість у Європі, зокрема у Великій Британії, навпаки, триває потужне інвестування в технологічний процес, за можливості мінімізується людський фактор, впроваджується автоматизація. Це збільшує продуктивність і скорочує строки виготовлення виливків та іншої продукції. Вважаю, українським підприємствам теж потрібно виходити із зони комфорту і міняти виробництво: модернізувати його новими потужностями, обладнати систему вентиляції та ін.

Що може їм у цьому допомогти?

– Передусім доступне фінансування. Державні програми, міжнародні донори, гранти. Ливарники кажуть, що державні програми допомогли б галузі встати на ноги. Виробникам необхідна допомога на закупівлю обладнання. Європейські зразки – високоякісні, але дорогі. Держава могла б надати податкові пільги на імпорт обладнання для ливарних підприємств, забезпечити мінімальний відсоток кредитування, знизити мита у разі купівлі іноземних технічних рішень.

На що ще держава має звернути увагу, так це на відродження престижу професії ливарника, на систему спеціальної вищої та профтехосвіти, яка готувала кадри для металургії та ливарної промисловості. В останні десять років підготовка технічних фахівців в країні фактично припинилася.

Наше підприємство паралельно зі своєю основною діяльністю здійснює навчання персоналу, надає допомогу в підвищенні кваліфікації як працівників, так управлінців. Крім того, ми активно співпрацюємо з Асоціацією ливарників України, вносимо свої пропозиції щодо того, як саме уряд може допомогти ливарній галузі, працюємо з міжнародними донорами щодо надання ливарним підприємствам грантів. Тільки так, спільними зусиллями, залучаючи увагу всіх можливих зацікавлених осіб, можна домогтися успіху.

Розкажіть про попит на вашу продукцію. Що має найбільший попит, що приносить найбільший дохід, якою є динаміка попиту?

– Основний напрям діяльності компанії «Укрфаворит» – це організація поставок в Україну матеріалів для впровадження ХТС-процесу (спосіб виготовлення стрижнів і форм для лиття із сипучих самотвердних сумішей. – Ред.) у виробництво металевих виливків, які відповідають європейським стандартам. Ми поставляємо сполучні смоляні системи, розподільні покриття, вогнетривкі покриття, обладнання для ХТС-процесу: системи регенерації піску, змішувачі піску, системи управління ХТС-процесом.

Серед маленьких і середніх клієнтів, які наразі освоюють ХТС-процес, найбільш популярним є сполучне (смола) для Resol-CO2 процесу (сполучна система, призначена для виготовлення холоднотвердних сумішей, що отверждуються вуглекислим газом. – Ред.). Такий матеріал є найбільш легким в освоєнні й не вимагає глибоких знань ХТС-процесу. Серед великих підприємств, найбільшу популярність мають сполучні (смоли) для альфа-сет і фуран процесів.

За останній квартал наші клієнти поступово активізувалися й наростили обсяги споживання ливарних матеріалів.

З якими підприємствами ви найчастіше працюєте?

– Загалом у нас 102 клієнти. З них:

  • 42% із щомісячним оборотом до 50 тис. грн;
  • 30% із щомісячним оборотом до 150 тис. грн;
  • 28% із щомісячним оборотом від 150 тис. грн.

Наші великі клієнти – це, наприклад, «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвест», «Дніпроважмаш» та ін. Багато дрібних клієнтів, які динамічно розвиваються. За останні чотири місяці наші дрібні клієнти збільшили обсяги споживання матеріалів на 76%.

Чи багато у вас конкурентів на українському ринку?

– В Україні є шість компаній, що продають ливарні матеріали основних світових виробників. Ми посідаємо лідерські позиції у постачанні сполучних для ливарних виробництв з часткою ринку 32%.

Як ви оцінюєте обсяг свого ринку?

– Наш ринок складається з імпорту, який завозять дистриб’ютори, і прямих поставок формотворних матеріалів для ливарних виробництв. У 2020 році було завезено приблизно 4 млн 500 тис. кг матеріалів. Якщо порівняти 2019 і 2020 роки, то побачимо, що падіння ринку становило 15,27%. За 2019 рік було завезено 5 млн 200 тис. кг матеріалів.

Можете дати приблизну оцінку ринку в грошах?

– Якщо говорити про імпортовані в Україну формотворні матеріали, то приблизно €5,7 млн.

Чи є українські аналоги тієї продукції, яку ви пропонуєте?

– Так, але вони дуже низької якості. До того ж підприємства, які її виробляють, не мають можливості нарощувати потужності, виходячи з потреб ливарних виробництв.

Розкажіть про компанію «Укрфаворит». Скільки років ви на ринку, скільки у вас співробітників, які бренди ви представляєте?

– У 2008 році в Донецьку я започаткувала власний бізнес, створивши ТОВ «Укрфаворит». Так я на власному прикладі довела, що в питаннях бізнесу гендерності немає. А отже, тендітній жінці під силу керувати підприємством, пов’язаним з машинобудівної галуззю, зокрема з литтям.

У 2014 році через нестабільну ситуацію в Донецьку компанія «Укрфаворит» переїхала до Мелітополя Запорізької області. Це були важкі часи для всіх нас. Я не мала права залишити своїх колег, тому жителями Мелітополя тоді в один момент стали 32 людини.

За 13 років «Укрфаворит» посів заслужене місце серед підприємств, що працюють у цьому сегменті ринку. Компанія є дистриб’ютором англійської фірми Eurotek Foundry Productsltd. Ми поставляємо матеріали й обладнання для ливарної галузі України. Крім того, компанія надає технічне сервісне обслуговування ливарним заводам, контролюючи виробничі операції, роботу обладнання і технологічний процес загалом.

Займаємося ми й навчанням. Для тих, хто хоче дізнатися більше про лиття в холоднотвердних сумішах, ознайомитися з матеріалами й особливостями технологічного процесу, «Укрфаворит» розробив серію інформаційних і практичних відео. Їх можна подивитися на нашому сайті.

Підприємство є єдиним генеральним спонсором найбільшої ливарної виставки в Україні «Літекс» (м. Дніпро) і бере участь у професійних міжнародних конференціях і галузевих виставках усього світу. Зараз у нас працює 21 співробітник.

Як ви пережили минулий рік? Криза якось позначилася на вашій роботі?

– Криза майже не позначилася на діяльності компанії. Ще на початку пандемії було вжито всіх заходів безпеки, частина співробітників перевели на віддалений режим, працівники відділу відвантажень і логістики також не контактували з офісом. Робота та спілкування з клієнтами в період обмежень на відрядження не лише не припинялися, а навпаки, значно збільшилися. Усі консультації клієнтів здійснювалися онлайн, ми закликали клієнтів не зупиняти виробництва. Зрештою зупинилися лише кілька дрібних компаній, основна маса продовжувала працювати разом з нами.

За 2020 рік ми отримали такі економічні показники (в порівнянні з 2019 роком):

  • кількість машин із завезеним матеріалом збільшилася на 54%;
  • товарообіг зріс на 30%;
  • середньомісячна зарплата піднялася на 20%;
  • сума сплачених податків до бюджету збільшилася на 30%.

Чого ви чекаєте від 2021 року?

– Судячи з першого кварталу 2021 року є помітне пожвавлення ринку. Вважаю, що галузь покаже зростання в порівнянні з 2020 роком на рівні 20%.

Але я хочу зазначити, що, не маючи впевненості в завтрашньому дні й у стабільності ситуації в економіці та політиці, складно робити хоч якісь прогнози. Ситуація в промисловості залишається вкрай складною. Я все-таки сподіваюся на увагу держави до галузі, адже назріла потреба в дієвій державній програмі з розвитку промисловості. Ливарним підприємствам необхідні і адресна допомога, і держзамовлення. Державні програми змогли б надати істотну допомогу ливарникам, наприклад, під час закупівлі обладнання. Якщо робота підприємств буде налагоджена, клієнти й ринки збуту самі знайдуть своїх постачальників.

Які, на ваш погляд, перспективи українського ливарного ринку загалом?

– 2020 рік через пандемію був складним, відбувалися численні тимчасові зупинення підприємств. 18% підприємств не змогли відновити роботу й досі. Тому багато виробництв зробили акцент на продажу залишків продукції на складах. Однак автомобільний і сільськогосподарський сегменти, інші галузі продовжують розвиватися. Тому в 2021 році цілком може спрацювати «принцип стислої пружини». Залишки готової продукції та сировини «вимилися», і буде гостро відчуватися дефіцит заготовок.

На жаль, наші внутрішньоринкові фактори негативні. Ливарне виробництво пов’язане з машинобудівної галуззю, а вона зараз не в кращій формі. Внутрішній ринок слабкий, потреба в литві скорочується. Великі споживачі литва, такі як «Укрзалізниця», від якої залежать багато дрібних підприємств, повністю припиняють організовувати тендери або змушують працювати на невигідних для постачальників умовах. На це накладається відсутність фахівців-ливарників. Як і багато інших представників робочих спеціальностей, вони намагаються виїхати на роботу за кордон.

Однак зовнішні фактори обнадіюють. Є пожвавлення попиту на світовому ринку на придатні виливки в таких країнах, як Литва, Польща, Німеччина, Швейцарія, в країнах Азії, а також СНД. Це дасть українським підприємствам змогу збільшити експорт на 15-25%.