Заступник глави Мінекономіки – про поточну ситуацію у сфері зовнішньої торгівлі та стимулювання експорту

Експортна орієнтація української економіки одночасно є і сильною, і слабкою її стороною. Швидко змінити структуру економіки неможливо, оскільки це потребує значних зусиль та великого обсягу інвестицій. Але саме під час проблем на внутрішньому ринку українську економіку витягує її експорт, зокрема й горно-металургічного комплексу.

На запитання GMK Center про поточну та перспективну ситуацію у сфері зовнішньої торгівлі та стимулювання експорту відповів Олександр Романішин, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Як ви оцінюєте зовнішньоторговельну активність України у 2020 році?

– Початок 2020 року ознаменувався поширенням пандемії COVID-19. Зниження споживчої активності населення та скорочення виробництва в усіх країнах, де зафіксовані випадки COVID-19, спричинило глобальні логістичні проблеми та падіння попиту й цін на світових ринках сировинних товарів. Відповідно, це негативно вплинуло на розвиток економіки України, яка є експортоорієнтованою.

Так, починаючи з квітня 2020 року ми спостерігаємо негативні тенденції як в експорті товарів з України, так і в імпорті. Хоча за підсумками січня-листопада 2020 року ми й спостерігаємо скорочення обсягів експорту, однак в останні кілька місяців відбувається суттєве гальмування цієї негативної тенденції. Так, якщо за підсумками 7 місяців 2020 року експорт товарів знизився на 7,4% (максимальне значення протягом звітного року), то за 11 місяців 2020 року скорочення становить уже лише 3,5%.

В імпорті товарів в останні місяці 2020 року також почала спостерігатися тенденція до уповільнення темпів скорочення обсягів. Так, якщо за 10 місяців 2020 року імпорт товарів до України скоротився на 14,3% проти 14,7% за підсумками 7 місяців того ж року, то вже за підсумками 11 місяців скорочення становило вже 12,9%.

Позитивним моментом у 2020 році було те, що темп уповільнення скорочення експорту товарів є більш істотним, ніж у імпорті.

Зазначені вище тенденції розвитку експорту та імпорту дали змогу суттєво покращити сальдо зовнішньоторговельного балансу. Так, за підсумками 11 місяців 2020 року, хоча сальдо торгівлі товарами і склалося негативним у сумі $3,9 млрд, але покращилося у 2,4 рази (+$5,5 млрд) порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Найбільш негативну динаміку експорту за 11 місяців 2020 року було зафіксовано щодо продукції металургійного комплексу – падіння обсягів експорту становило 14,8%, або $1,4 млрд (це 88% загального падіння експорту товарів). Це було зумовлено триваючим зниженням цін на світових товарних ринках (світові ціни на базові метали у січні-червні 2020 року до січня-червня 2019 року знизилися на 12,2%), скороченням попиту у світі на тлі падіння економічної активності основних торгівельних партнерів України.

Як результат, за підсумками 11 місяців 2020 року порівняно з аналогічним періодом 2019 року скорочення обсягів виробництва в металургії та виробництва готових металевих виробів становило 10,2% (при цьому в листопаді 2020 року вже почала спостерігатися позитивна тенденція у промвиробництві – порівняно з листопадом 2019 року його обсяг зріс на 8,2%). Зазначені вище тенденції галузі дають нам змогу сподіватися на позитив у розвитку експорту України в цілому.

Чи можна говорити, що переважання сировинного експорту в цій ситуації пішло на користь українській економіці?

– У ситуації, коли за підсумками минулого року ми спостерігаємо скорочення обсягів експорту в цілому (за 11 місяців це скорочення становило 3,5%, або $1,6 млрд), говорити про користь для української економіки переважання сировинної складової недоречно.

Наголошу, що за підсумками 11 місяців 2020 року в структурі українського експорту лише за продукцією двох галузей спостерігалося зростання експорту – це мінеральні продукти (сировина) та хімічна продукція (переробка). При цьому саме мінеральні продукти мали найбільший приріст серед цих двох галузей. За 11 місяців 2020 року експорт мінеральних продуктів зріс на $168,1 млн, або на 3,7%. Питома вага цієї продукції збільшилась на 0,2 п.п. і сягнула рівня 5,5% загального експорту товарів.

Однак ми не вважаємо дуже позитивним посилення ролі сировинної складової експорту, оскільки саме сировинні товари у кризові періоди мають значну цінову волатильність, а попит на них дуже істотно коливається, що, відповідно, несе певні негативні ризики для розвитку експорту загалом.

Як би ви оцінили ситуацію у 2020 році щодо запровадження торговельних обмежень для продукції українських експортерів?

– На зовнішніх ринках тривають протекціоністські настрої, які також зачіпають продукцію українського виробництва. Зокрема це стосується продукції металургії. Наприклад, США порушили два нових антидемпінгових розслідування щодо українських безшовних труб та крученого дроту. Слід відзначити, що у справі щодо крученого дроту розслідування проводиться стосовно безпрецедентної кількості країн (15), при цьому ще 7 країн уже перебувають під дією антидемпінгових заходів. Розслідування наразі ще не завершене, але якщо будуть запроваджені заходи, то це буде прикладом явного протекціонізму з боку США. Протягом 2020 року Королівство Марокко застосувало захисні заходи щодо гарячекатаного прокату, в тому числі українського походження, Євразійський економічний союз запровадив антидемпінгові заходи щодо оцинкованого прокату, також окремі країни (Бразилія, Канада, США) продовжили дію вже застосованих заходів стосовно української металопродукції.

Як, на вашу думку, ситуація з протекціонізмом зміниться у 2021 році?

– Важко дати точний прогноз, але найбільш імовірно, що ситуація не зміниться. В умовах невизначеності, пов’язаної із застосуванням карантинних обмежень, інші країни можуть намагатися підтримувати власні галузі виробництва, зокрема з використанням дозволених Світовою організацією торгівлі (СОТ) інструментів.

Крім того, у США діє закон «Купуй американське» 1933 року, який вимагає від федеральних установ закуповувати вітчизняні матеріали та продукцію. Відповідно до цього закону, усі товари для загального користування (вироби чи матеріали) мають виготовлятися у США. Багато штатів та муніципалітетів включають схожі вимоги до географічного виробництва до свого законодавства про закупівлі. Більше того, нова адміністрація також підтримує вітчизняного виробника. Маємо нещодавній приклад, коли президент Джо Байден підписав розпорядження, спрямоване на активізацію американського виробництва шляхом посилення вимог, викладених у законі «Купуй американське». Звісно, це надає перевагу «вітчизняній американській продукції», що закуповується за контрактами федерального уряду США.

Варто зазначити, що в Україні також розглядаються окремі ініціативи щодо захисту національних виробників від протекціонізму інших країн, як, наприклад, локалізація в держзакупівлях. Водночас Україна, ухвалюючи такі акти, здійснює аналіз їх відповідності міжнародним зобов’язанням, за результатами якого і приймаються відповідні рішення.

Чи достатньою мірою Україна реагує на прояви протекціонізму з боку країн, що імпортують наші товари?

– Мінекономіки активно відстоює інтереси вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках шляхом участі у процедурах розслідувань торговельного захисту: готуються і надсилаються відповідні коментарі, забезпечується представлення позиції під час слухань у рамках розслідувань. Також питання піднімаються на двосторонніх зустрічах і в комітетах СОТ з відповідної тематики. Крім цього, Мінекономіки забезпечує комунікацію з вітчизняними виробниками з метою узгодження спільної позиції.

Також для забезпечення належного захисту прав та інтересів у торговельно-економічній сфері активно використовуються механізми вирішення спорів у рамках СОТ та в рамках міжнародних договорів України. Так, у 2020 році в рамках СОТ Україна відстоювала свої права та інтереси у спорі, ініційованому Росією, у зв’язку із застосуванням Україною антидемпінгових заходів щодо імпорту нітрату амонію та у спорі стосовно запровадження Росією обмежувальних заходів щодо залізничного рухомого складу, стрілочних переводів та іншого залізничного обладнання, в якому Україна виступала у якості позивача. Україна також брала участь у спорах як третя сторона, у тому числі в тих, які стосувалися обмежень США проти імпорту сталі та алюмінію.

Серйозним викликом у 2020 році став спір з Євросоюзом відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у зв’язку із запровадженням Україною тимчасової заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді. Україна належним чином відстояла свої права та інтереси у вказаному спорі, і наприкінці 2020 року сторони вже отримали постанову Арбітражної групи (остаточне рішення).

Що в нинішніх умовах можна зробити для стимулювання експорту?

– У поточних умовах стимулювати український експорт можливо, активізувавши реалізацію заходів з просування українського експорту на зовнішніх ринках і зменшивши бар’єри для експорту українських товарів та послуг. Це можна зробити, зокрема, шляхом створення механізмів страхування, перестрахування та гарантування, зменшення мит на українську продукцію на ключових ринках (виконання Угоди про асоціацію з ЄС, інших угод про зони вільної торгівлі, їх оновлення), використання можливостей СОТ, скасування антидемпінгових і захисних мит, які поширюються на українську продукцію.

Ураховуючи постпандемічні тенденції розвитку світової економіки (зокрема, прискорення процесів цифровізації), пріоритетними напрямами в розвитку експортного сектору будуть високотехнологічні галузі, аграрний сектор глибокої переробки, ІТ-послуги, а також добувна та металургійна галузі.

З огляду на ситуацію, що склалася за підсумками 2020 року, прогнозується певне пожвавлення експорту продукції металургії: з одного боку, на тлі відновлення позитивної динаміки на світових ринках та зростання обсягів виробництва металургійної продукції в Україні в умовах випуску більш конкурентоспроможної продукції завдяки модернізації виробництва, а з іншого – на тлі наявності переваг (кваліфікованої робочої сили, власних природних ресурсів та територіального розміщення виробництва). При цьому частково компенсувати втрати, які більшість підприємств понесли у 2020 році, буде можливо у 2021 році з подальшою тенденцією збереження помірного зростання 2022-2023 рр. в умовах посилення конкуренції у світі.

На вашу думку, за якими товарними групами є коротко- та середньостроковий потенціал для збільшення експорту?

– У 2021-2023 рр. українська економіка, зважаючи на її відкритість, розвиватиметься значною мірою під впливом зміни зовнішніх умов, які характеризуватимуться поступовим відновленням починаючи з 2021 року та подальшим зростанням світової економіки, у тому числі основних торговельних партнерів України на тлі подолання наслідків впливу пандемії коронавірусу COVID-19.

Відповідно, після падіння у 2020 році у середньостроковій перспективі очікується переважно помірно позитивна динаміка зростання попиту та світових цін на товари, які становлять основну частину вітчизняного експорту, а також зростання цін на імпортовані енергоресурси. Відповідно, це позначатиметься на розвитку зовнішньої торгівлі України.

Продовження процесу модернізації у промисловому виробництві дасть змогу відновити втрачений потенціал після кризи 2020 року, а у 2023 році – перевищити рівень 2019 року на 3,2%. Це сприятиме поступовій структурній перебудові виробництва на користь зростання обсягів виробництва з використанням високих технологій, частка яких є ще доволі низькою порівняно з окремими країнами світу (зокрема, з Німеччиною, Китаєм, Францією та Польщею), та збільшенню внеску таких технологій у промисловість до 0,8 п.п. у 2021-2023 рр. після значного їх падіння (на 1,4 п.п., переважно внаслідок падіння машинобудування) у 2020 році. Так, зростання промислового виробництва у 2021-2023 рр. у середньому становитиме 3,5% щорічно (у 2021 році – 2,5%), що значно перевищує середнє значення 2017-2019 рр. (1,2%).

Крім того, масштабні процеси модернізації металургійних підприємств упродовж попередніх років створили якісну основу для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної металургійної продукції. Це має дати можливість у середньостроковій перспективі залишитись серед країн-лідерів за обсягами виробництва сталі на тлі стабілізації ситуації на світових товарних ринках металів. Також активне виконання робіт у сфері інженерного будівництва стимулюватиме внутрішній попит на продукцію галузі.

Загалом зростання металургійного виробництва прогнозується на значно вищому, ніж середнє значення показника за період 2017-2019 рр. (падіння на 1,1%), рівні – у середньому на 2,3% щорічно у 2021-2023 рр. (у 2021 році – на 2%).

Незважаючи на поступову зміну структури українського експорту, експорт продукції АПК та металургії й далі відіграватимуть значущу роль у динаміці зовнішньої торгівлі країни.

Експортно-кредитне агентство має реальні шанси розпочати у 2021 році ефективну роботу. Яка ситуація зараз і які перспективи його роботи ви бачите?

– Одним з кроків щодо створення сучасної системи підтримки експортної діяльності є забезпечення повноцінної діяльності ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» (ЕКА).

З цією метою протягом 2020 року продовжувалася робота над формуванням нормативно-правої бази для його діяльності. У липні 2020 року до профільного комітету Верховної Ради внесено законопроєкт №3793 щодо забезпечення ефективного функціонування експортно-кредитного агентства. 3 лютого законопроєкт ухвалено у першому читанні.

Також 21 січня 2021 року завершився конкурсний відбір членів наглядової ради ЕКА. За результатами проведення конкурсу комісія визначила переможців.

Поряд з цим вирішено питання докапіталізації ЕКА та збільшення статутного капіталу агентства до 2 млрд грн шляхом випуску ОВДП. Наразі готується відповідне рішення уряду, і вже у 2021 році нашим експортерам буде доступний більш широкий спектр фінансових послуг ЕКА. У 2020 році вдалося сформувати портфель потенційних клієнтів агентства сумою приблизно $250 млн.

Також було укладено меморандуми про співпрацю з банками «Укрексімбанк», «Укргазбанк» та «Кредитвестбанк», що дасть змогу спростити доступ до фінансування малим та середнім підприємствам при здійсненні ними експорту товарів, послуг і робіт. Також ведуться переговори з іншими банками. Уже укладені перши договори на страхування зовнішньоекономічних контрактів українських експортерів.

Які ризики можуть вплинути на зовнішньоторговельну динаміку України у 2021 році?

– Загалом у 2021-2023 рр. передбачається повернення до траєкторії прискорення економічного зростання. Як результат, за базовим сценарієм, представленим у Прогнозі на 2021-2023 рр., прогнозується зростання ВВП на рівні 4,6% у 2021 році, на 4,3% у 2022 році та на 4,7% у 2023 році.

У 2021-2023 рр. в умовах дії торговельних обмежень на окремих регіональних ринках слабкий попит стримуватиме зростання ціни на сталь. Зростання індексу світових цін на базові метали прогнозується у середньому на рівні 3,7%. Очікується зростання ціни на залізну руду на 0,1% в середньому протягом 2021-2023 рр. Водночас можливості нарощування присутності на китайському ринку залізорудної сировини (де, в основному, перетинаються інтереси України та ключових світових експортерів – Бразилії, Австралії та Індії) для українських виробників зумовлюватимуться зростанням попиту на залізну руду з боку дрібних виробників сталі, які не в змозі закуповувати великі партії руди. Тому у середньостроковій перспективі, в умовах гострої конкуренції та відносної стабільності цін на світових ринках металів, прогнозується помірне зростання українського експорту продукції металургії. Однак усе це – за умови здійснення технічного переозброєння та реконструкції застарілого обладнання, зниження всіх видів витрат на виробництво, всебічного застосування ресурсо- та енергозберігаючих технологій, а також реалізації державою ефективної політики захисту інтересів вітчизняних товаровиробників як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Чи будуть узгоджуватися дії щодо експортної підтримки українських виробників з Національною стратегією економічного розвитку до 2030 року, яку розробляє Центр економічного відновлення?

– Експорт України є важливою складовою економічного розвитку держави, тому, природно, що в такому стратегічному документі сучасного розвитку України, як Стратегія економічного розвитку до 2030 року, яку розробляє Центр економічного відновлення, торгівля посідає не останнє місце серед векторів економічного розвитку держави. Нагадаю, що у структурі ВВП України близько 50% припадає саме на галузь експортної діяльності.

Згідно з презентованими 6 листопада 2020 року за участі Президента України Володимира Зеленського «Векторами економічного розвитку – 2030», візія напряму «Міжнародна економічна політика та торгівля» полягає у тому, що Україна має стати впливовим регіональним суб’єктом міжнародних економічних відносин, надійним економічним партнером у світі та прикладом розвитку для країн Східного партнерства.

Однією зі стратегічних цілей цього вектору розвитку держави визначено підвищення конкурентоспроможності українських товарів та послуг, створення позитивного іміджу країни та забезпечення активної участі українського виробника на міжнародних ринках.

Це передбачається досягти завдяки оновленню Експортної стратегії України, створенню позитивного іміджу українського виробника закордоном, підвищенню рівня інтернаціоналізації бізнесу шляхом підвищення спроможності Офісу з просування експорту та ЕКА, посилення наявної мережі представництв українського бізнесу за кордоном шляхом посилення економічного напрямку в закордонних дипломатичних установах, оновлення митної інформаційної системи та цифровізації митної інфраструктури.